04 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/7810/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.
за участі секретаря судового засідання Гром І.І.
представник позивача : ОСОБА_1
представник відповідача: Ковальчук І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2017 року (суддя Ланкевич А.З., м. Львів, повний текст постанови складено 14.06.2017 року) у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Головного управління Держпраці у Львівській області про скасування постанови про накладення штрафу,-
09 вересня 2016 року позивач Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача-Головного управління Держпраці у Львівській області та просив скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 11 серпня 2016 року №13011001162-0233 винесену першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Львівській області Грицак Оленою Олегівною.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що спірне рішення не ґрунтуються на вимогах закону, винесене відповідачем за відсутності належних на те правових підстав та з грубим порушенням законодавства. Водночас звернув увагу, що в оскаржуваній постанові не зазначено яку саме вимогу ч.1 ст.24 Кодексу законів про працю України порушено позивачем, як і не наведено жодних доказів, які б підтверджували фактичний допуск гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_7 до роботи без оформлення трудового договору. Вказав, що названі громадяни жодного разу до робочого процесу не допускалися, вказівки щодо виконання будь-яких робіт їм не надавалися, а заробітна плата - не нараховувалася та не виплачувалася. Дані особи лише написали заяви про прийняття їх на випробувальний термін у період з 24.05.2016 року по 27.05.2016 року на безоплатній основі. При цьому, в наданих заявах не міститься жодної інформації про посади, на які вони претендували та на яких мали намір пройти випробувальний термін. Окрім того, зазначив, що сам факт звернення особи із заявою до суб'єкта господарювання не може бути розцінений як факт прийняття чи фактичного допуску особи до роботи, оскільки така заява підлягає розгляду, за результатами якого уповноважена особа приймає рішення про прийняття або про відмову у прийнятті на роботу. Стосовно того, що гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_7 перебували на пилорамі на момент проведення перевірки, пояснив, що саме в цей момент вказані громадяни прийшли дізнатися про результати розгляду поданих ними заяв. Однак, у зв'язку із тим, що їх не влаштовував розмір запропонованої заробітної плати (1800,00 грн), трудові договори з ними не укладалися. За таких обставин, вважає, що в його діях відсутнє порушення приписів ч.ч.1, 3 ст.24 Кодексу законів про працю України, а тому оскаржувана постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 11.08.2016 року №13011001162-0233 є неправомірною та такою, що підлягає скасуванню.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2017 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 11.08.2016 року №13011001162-0233. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Львівській області на користь ОСОБА_4 судові витрати в сумі 7523,00 грн..
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем - Головним управлінням Держпраці у Львівській області подано апеляційну скаргу. Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, винесене з неповним з'ясуванням судом обставин справи та невідповідністю висновків суду фактичних обставинам справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що по суті оскаржуване рішення побудоване на поясненнях свідків допитаних зі сторони позивача, без врахування характеру правовідносин між цими свідками та ФОП ОСОБА_4 та без належної правової оцінки документів на підставі яких складався акт перевірки та виносилась постанова про накладення штрафу. Апелянт зазначає, що самі працівники ОСОБА_7 та ОСОБА_6 визнали ту обставину, що вони були допущені до роботи без укладення трудового договору. Прямим доказом того, що дані працівники були допущені до роботи є їхні заяви написані на ім'я ФОП ОСОБА_4 про прийом на роботу з випробовувальним терміном на безоплатній основі з 24.05.2016 року по 27.05.2016 року. Апелянт звертає також увагу на те, що ще одним доказом того, що ФОП ОСОБА_4 використовує працю неоформлених працівників є звернення ОСОБА_8, яке власне і стало підставою для призначення перевірки Буською ОДПІ, та в якому йшлося про порушення вимог трудового та податкового законодавства ФОП ОСОБА_4. Отже, апелянт вважає, що всі дії ФОП ОСОБА_4 та осіб дотичних до його підприємницької діяльності, пов'язані з перевірками Буської ОДПІ та ГУ Держпраці у Львівській області планомірно спрямовувались на дискредитацію результатів цих перевірок в майбутньому.
Заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_4 зареєстрований, як фізична особа-підприємець, 29.12.2014 року (місце проживання: АДРЕСА_1; РНОКПП: НОМЕР_1); основним видом економічної діяльності підприємця є лісопильне та стругальне виробництво. Діяльність здійснює на території нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: с. Підлипці, Золочівського району Львівської області та належать на праві власності ТОВ «Захід-Схід», про що 02.02.2015 року між сторонами укладено договір оренди нежитлових приміщень.
02.06.2016 року на адресу Головного управління Держпраці у Львівській області надійшов лист Буської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області №1727/10/13-15-13-00 від 31.05 2016 року, в якому йдеться про порушення ФОП ОСОБА_4 трудового законодавства, зокрема, використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин. До листа також було долучено:
- звернення заявника ОСОБА_8 на урядову гарячу лінію, в якому вказано, що ФОП ОСОБА_4 орендує пилораму (Львівська область, Золочівський район, с. Плугів) та використовує найманих працівників, які офіційно не працевлаштовані;
- пояснення ОСОБА_9 на ім'я начальника Буської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, зі змісту якого слідує, що у період з грудня 2015 року по квітень 2016 року ОСОБА_9 працював у ФОП ОСОБА_4 на пилорамі, що знаходиться у с. Плугів, на посаді фасувальника фрези. До роботи був допущений без укладення трудового договору, місячний заробіток становив 3000,00 грн. Окрім цього, повідомив, що на пилорамі працювали ще 4 осіб (ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13), які також не перебували у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_4;
- акт обстеження ФОП ОСОБА_4, у розділі 3.1 якого зазначено, що перевіркою (обстеженням) виявлено двох найманих працівників, які станом на день здійснення обстеження перебували на безоплатному стажуванні. Також, в поясненнях до акта обстеження ФОП ОСОБА_4, серед іншого, вказав, що з 24.05.2016 року він взяв на стажування двох осіб терміном на 3 дні (до 27.05.2016 року) на безоплатній основі, які написали заяви від 24.05.2016 року;
- акт Буської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області від 26.05.2016 року №111/13/15/13/235960590 «Про результати фактичної перевірки ФОП ОСОБА_4 з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами)», в якому зафіксовано, що на лісопильному об'єкті (Львівська область, Золочівський район, с. Плугів) перебували двоє найманих працівників - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Обоє надали письмові пояснення, що прийшли на роботу до ФОП ОСОБА_4 з 24.05.2016 року на випробувальний термін на 3 робочих дні на безоплатній основі;
- заява ОСОБА_7 від 23.05.2016 року на ім'я ФОП ОСОБА_4, в якій просить взяти його на випробувальний термін з 24.05.2016 року по 27.05.2016 року на безоплатній основі;
- пояснення ОСОБА_7 від 26.05.2016 року, в якому вказав, що прийшов на роботу до ФОП ОСОБА_4 24.05.2016 року; трудовий договір з останнім не укладав, оскільки написав заяву про безоплатне стажування терміном на 3 дні, до 27.05.2016 року;
- заява ОСОБА_6 від 23.05.2016 року на ім'я ФОП ОСОБА_4, в якій просить взяти його на випробувальний термін з 24.05.2016 року по 27.05.2016 року на безоплатній основі;
- пояснення ОСОБА_6 від 26.05.2016 року, в якому вказав, що прийшов на роботу до ФОП ОСОБА_4 24.05.2016 року; трудовий договір з останнім не укладав, оскільки написав заяву на випробувальний термін на 3 дні; погодився, що оплата за цей період проводитись не буде.
07.06.2016 року ГУ Держпраці у Львівській області звернулось з письмовим листом №3401/1/11-28 до Держпраці України, в якому просило надати згоду на проведення позапланової перевірки, серед інших, у ФОП ОСОБА_4 У відповідь на такий, отримало згоду, що викладена у листі від 09.06.2016 року за №6308/4/4.2-ДП-16.
01.07.2016 року відповідач видав наказ №801-П, яким наказано в термін з 07.07.2016 року по 20.07.2016 року здійснити позапланову перевірку на предмет додержання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування у ФОП ОСОБА_4: АДРЕСА_1.
У період з 18.07.2016 року по 20.07.2016 року посадовими особами ГУ Держпраці у Львівській області, на підставі наказу від 01.07.2016 року №801-П та направлення на перевірку від 01.07.2016 року №798, проведено позапланову перевірку додержання ФОП ОСОБА_4 законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт №13161001162 (далі - акт перевірки від 20.07.2016 року).
У висновках цього акта перевірки відповідач зазначив про порушення позивачем:
1) ч.ч.1, 3 ст.24 Кодексу законів про працю України, а саме - неналежне оформлення трудових відносин, яке полягає у допуску працівників (ОСОБА_6 та ОСОБА_7) до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адмініструванням єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
2) ч.2 ст.30 Закону України «Про оплату праці», а саме - не забезпечено ведення достовірного обліку виконуваної працівниками роботи та бухгалтерського обліку витрат на оплату праці у встановленому порядку;
3) ст.253 Кодексу законів про працю України, а саме - у ФОП ОСОБА_4 не підлягали загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13.
Розглянувши акт перевірки від 20.07.2016 року, ГУ Держпраці у Львівській області, керуючись підп.54 п.4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2017 року №96, та на підставі абз.2 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України, вирішено накласти на ФОП ОСОБА_4 штраф у розмірі 87000,00 грн, про що прийнято оскаржувану у даній справі постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 11.08.2016 року №13011001162-0233.
Вважаючи оскаржувану постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 11 серпня 2016 року №13011001162-0233 незаконною, необґрунтованою та такою, що винесена з грубим порушенням законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що органом державного нагляду (контролю) поверхнево та без з'ясування всіх фактичних обставин проведена перевірка позивача з питань додержання законодавства про працю, а отже винесена відповідачем постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 11.08.2016 року №13011001162-0233, є передчасною та такою, що винесена на основі необґрунтованих висновків органу державного нагляду (контролю).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні відносини, які виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про охорону праці», Кодексом Законів про працю України, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» у встановленому ним порядку та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими на їх виконання.
Відповідно до статті 39 Закону України «Про охорону праці» посадові особи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці мають право безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства (об'єкти), виробництва фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та здійснювати в присутності роботодавця або його представника перевірку додержання законодавства з питань, віднесених до їх компетенції.
Відповідно до ч.1 ст.259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України),державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Таким органом, згідно з Положенням про Державну інспекцію з питань праці України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 року №386/2011, є Державна інспекція з питань праці України, яка здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Процедура проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці, встановлена «Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 р. № 390. (далі - Порядок №390).
Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці (далі - Інспектор).
Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Планові перевірки проводяться з періодичністю, яка визначається відповідно до Критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб'єктами господарювання у частині додержання вимог законодавства про працю та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю), наведених у додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2010 року № 1059.
Позапланова перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок за наявності підстав, визначених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», в тому числі за обґрунтованим зверненням фізичної особи про порушення їх законних прав.
Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення. Разом з тим, інспекторам забороняється виступати посередниками, арбітрами чи експертами під час розгляду трудових спорів.
За результатами перевірки, що передбачено пунктом 7 Порядку № 390, складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування виносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з наказу ГУ Держпраці у Львівській області від 01.07.2016 року №801-П та направлення на проведення перевірки від 01.07.2016 року №798, перевірка проведена на підставі звернення Буської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області №1727/10/13-15-13-00 від 31.05.2016 року про порушення ФОП ОСОБА_4 вимог законодавства про працю та за згодою Держпраці України від 09.06.2016 року за №6308/4/4.2-ДП-16, що свідчить про підставність її проведення відповідачем.
Відповідно до п.6 ч.1, ч.3 ст.24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим, зокрема при укладенні трудового договору з фізичною особою.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частин 1, 2, 4 ст.265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення»(далі - штрафи) визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 (далі - Порядок №509).
Відповідно до п.2 вказаного Порядку, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органівДержпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі: акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.
Виходячи з вищенаведених правових норм, колегія суддів приходить до висновку, що правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу є, зокрема, встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору. При цьому, такий факт допуску повинен бути належним чином зафіксований у складеному посадовою особою Держпраці чи її територіального органу акті перевірки.
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами позапланової перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідач встановив порушення ФОП ОСОБА_4 вимог ч.ч.1, 3 ст.24 КЗпП України. А саме, як зазначено в акті перевірки від 20.07.2016 року, позивач, являючись суб'єктом господарювання та здійснюючи підприємницьку діяльність на території лісопильного об'єкта, орендованого у ТзОВ «Схід-Захід» (Львівська область, Золочівський район, с. Плугів), допустив до роботи двох працівників - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адмініструванням єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Натомість позивач стверджує, що ні гр. ОСОБА_6, ні гр. ОСОБА_7, жодного дня до робочого процесу допущені не були, вказівки щодо виконання будь-яких робіт не отримували, а заробітна плата їм не нараховувалася та не виплачувалася. Відтак, вважає, що у нього не виникало обов'язку щодо укладення трудового договору із вказаними громадянами. Окрім того, пояснив, що господарську діяльність здійснює на підставі договорів про надання послуг, укладених з фізичними особами-підприємцями - ОСОБА_14 (від 01.12.2015 року), ОСОБА_15 (від 03.06.2015 року) та ОСОБА_16 (від 15.07.2015 року). Предметом цих договорів є обов'язок виконавця за завданням замовника (позивача - ФОП ОСОБА_4) надати послуги з переробки лісоматеріалів в порядку та на умовах, визначених цими договорами. Результати наданих послуг фіксувались в актах виконаних робіт, копії яких, як і копії договорів, долучені позивачем до матеріалів справи.
В судовому засіданні були допитані в якості свідків на стороні позивача - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_16, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та на стороні відповідача - ОСОБА_17 (начальник відділу податків і зборів з фізичних осіб Буської ОДПІ), ОСОБА_18 (головний державний ревізор-інспектор відділу податків і зборів з фізичних осіб Буської ОДПІ) та ОСОБА_19 (головний державний інспектор Головного управління Держпраці у Львівській області).
Даними показами свідків було спростовано факт допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору.
Також, як було встановлено судом першої інстанції, представник позивача категорично заперечив виконання підпису ФОП ОСОБА_4 в акті обстеження Буської ОДПІ від 26.05.2016 року. Окрім того, вказав, що особа, яка була допитана 18.07.2016 року головним державним інспектором Головного управління Держпраці у Львівській області, не являлась ОСОБА_4. Відтак, пояснення від 18.07.2016 року від його імені підписано іншою особою.
Як вбачається з висновку №206 криміналістичної експертизи з дослідженням підписів, складеним 14.03.2017 року Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз, підписи від імені ОСОБА_4, розташовані після основного тексту пояснення від його імені начальникові Головного управління Держпраці у Львівській області від 18.07.2016 року, після основного рукописного тексту на зворотній стороні Акта обстеження ФОП ОСОБА_4 представниками Буської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області без дати, перед рукописним записом «ОСОБА_4» у нижній частині Акту обстеження ФОП ОСОБА_4 представниками Буської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області без дати - виконані не самим ОСОБА_4, а іншою особою.
Отже, як було вірно зазначено судом першої інстанції, матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував фактичний допуск гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_7 до роботи, в т.ч. і без укладення трудового договору.
Факт перебування гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_7 на орендованій позивачем території (лісопильному об'єкті) в момент, коли прибула перевірка з Буської ОДПІ, не заперечувався ані самим позивачем, ані цими ж особами. Однак, як було встановлено судом та не спростовано відповідачем, вказані особи знаходились там лише з метою, щоб дізнатись результати розгляду поданих ними заяв від 23.05.2016 року про взяття на випробувальний термін.
Факт звернень гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_7 із заявами до суб'єкта господарювання не може бути розцінений як факт прийняття та допуску працівників до роботи (в т.ч. на умовах стажування чи випробування). Диспозиція ч.2 ст.265 КЗпП України встановлює відповідальність саме за «фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору». Тобто такі заяви не можуть свідчити про фактичний допуск до роботи.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що органом державного нагляду (контролю) поверхнево та без з'ясування всіх фактичних обставин була проведена перевірка позивача з питань додержання законодавства про працю, а отже винесена відповідачем постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 11.08.2016 року №13011001162-0233, є передчасною та такою, що винесена на основі необґрунтованих висновків органу державного нагляду (контролю).
Щодо покликання апелянта про те, що відповідач звільнений від сплати судового збору, а тому не погоджується з судом першої інстанції із рішенням в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Львівській області на користь ОСОБА_4 сплату судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 7 «Положення про Державну службу України з питань праці» №96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Оскільки відповідач є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується, в силу положень пункту 20 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» Головне управління Держпраці у Львівській області звільнено від сплати судового збору, зокрема, за подачу позову та при зверненні до суду з апеляційною скаргою.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України (чинна на момент виникнення спірних правовідносин), якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (частина 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат у порядку статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України (чинна на момент виникнення спірних правовідносин), порядок звільнення від сплати судового збору, передбачений пунктом 20 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» не застосовується, оскільки відповідач був звільнений від сплати судового збору лише за подання позовної заяви, звернення з апеляційною скаргою. Тому, аргументи відповідача про неправильний розподіл судом першої інстанції судових витрат з огляду на звільнення управління від сплати судового збору, не приймаються судом до уваги.
Дана позиція узгоджується з рішенням Верховного Суду від 14 лютого 2018 року (справа №813/1503/17, №К/9901/1588/17).
Відповідно до ч.1ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із ч.ч.1-4ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та норми процесуального права.
З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні
Відповідно до ч.1 ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись, ч. 3 ст.243, ст. ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст.ст. 322, 325, 329 КАС України , суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2017 року у справі № 813/2997/16 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді В. В. Гуляк
Р. Й. Коваль
Повне судове рішення складено 16.04.2018 року.