04 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/8301/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.
за участі секретаря судового засідання Гром І.І.
представник позивача-Комар С.І.
представник відповідача - Сахман П.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19 червня 2017 року (суддя Димарчук Т.М., м.Луцьк, повний текст постанови складено 26.06.2017 року) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ РІТЕЙЛ» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
18 травня 2017 року позивач товариство з обмеженою відповідальністю «ВОГ РІТЕЙЛ» звернулось до суду з адміністративним позовом до відповідача Львівського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби та просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.02.2017 року №0000654806.
Ухвалою суду від 13.06.2017 року допущено заміну неналежного відповідача Львівського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, на належного - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що Львівським управлінням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ РІТЕЙЛ» за листопад 2016 року за результатами якої складено акт перевірки від 17 січня 2017 року №3/28-10-48-06/37821544. У вказаному акті перевірки відповідачем зафіксовано, що в порушення п.192.1 статті 192, статті 198 Податкового кодексу України товариство з обмеженою відповідальністю «ВОГ РІТЕЙЛ» у податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2016 року безпідставно завищено суму податкового кредиту у зв'язку із не включенням до складу податкового кредиту суми коригування по зареєстрованих розрахунках коригувань на суму ПДВ -71 496,66 грн..
На підставі вказаного акту перевірки, Львівським управлінням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби 08 лютого 2017 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000654806, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання в сумі 71 496,66 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) розмірі 35 748,33 грн..
Позивач не погоджується з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, вважає його таким, що суперечить положенням чинного законодавства та фактичним обставинам справи.
Зазначає, що товариство з обмеженою відповідальністю «ВОГ РІТЕЙЛ» самостійно виявивши помилки, що містились у декларації з ПДВ за листопад 2016 року, 20 січня 2017 року подало уточнюючий розрахунок до зазначеної декларації, в якому, зокрема, включило до складу податкового кредиту розрахунки коригування від'ємних значень по податкових накладних виписаних ТзОВ «Готель Менеджмент» на суму ПДВ - 38 163,33 грн. та ТзОВ «Синтез» на суму ПДВ - 33 333,33 грн. виключивши із складу операції з придбання з податком на додану вартість, які надають право на формування податкового кредиту.
Крім того, що позивачу про існування акту камеральної перевірки від 17.01.2017 року №3/28-10-48-06/37821544 стало відомо лише після подання уточнюючого розрахунку до податкового органу.
Посилаючись на п. 50.2 ст.50 ПК України зазначає, що даною нормою встановлені обмеження на подання уточнюючих розрахунків до податкових декларацій виключно під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок, водночас, жодних обмежень для подачі таких уточнюючих розрахунків, як під час проведення камеральної перевірки, так і після її проведення, чинне законодавство не містить.
Відтак, позивач скористався наданим йому правом та 20.01.2017 року (до прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення) надіслав контролюючому органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ за період що перевірявся, а тому фіскальний орган повинен був врахувати вказаний уточнюючий розрахунок під час розгляду ним питання про прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Вважає, що у Львівського управління Офісу великих платників податків ДФС були відсутні правові підстави збільшувати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 71 496,66 грн. та застосовувати до позивача штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 35 748,33 грн..
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 19 червня2017 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Львівського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби №0000654806 від 08 лютого 2017 року. Присуджено на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ РІТЕЙЛ» за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби судовий збір у розмірі 1 608,67 грн..
Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби, вважає що дана постанова винесена з порушенням норм матеріального права. Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги зокрема зазначає, що перевіркою було встановлено порушення скаржником вимог п.192.1 ст.192, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ на 170 245 грн.. За результатами перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 08.02.2018 року №0000654806, яким збільшено грошове зобов'язання по ПДВ на 170 245 грн. Апелянт вважає, що оскільки датою відправлення акта перевірки є 17.01.2017 року, а дата подання уточнюючого розрахунку платника 20.07.2017 року, тобто платником подано уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість за листопад 2017 рік після отримання акта перевірки, а саме після того як контролюючим органом відповідно до п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 самостійно визначено суму грошових зобов'язань. А тому, апелянт вважає, що дане податкове-повідомлення рішення є законним та таким, що не суперечить положенням чинного законодавства.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити. При цьому колегія суддів зазначає наступне.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що товариством з обмеженою відповідальністю «ВОГ РІТЕЙЛ» 20.12.2016 року подано до Львівського управління Офісу великих платників податків ДФС податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2016 року, в якій, зокрема, не включено до складу податкового кредиту зареєстровані розрахунки коригування від 11.11.2016 року №100 на суму ПДВ - 38 163,33 грн. до податкової накладної виписаної ТзОВ «Готель Менеджмент» та розрахунки коригування від 17.11.2016 року №73 на суму ПДВ - 33 333,33 грн. до податкової накладної виписаної ТзОВ «Синтез» (а.с.10).
17 січня 2017 року Львівським управлінням Офісу великих платників податків ДФС проведено камеральну перевірку даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ РІТЕЙЛ» за листопад 2016 року (а.с.7-9).
За результатами камеральної перевірки складено акт від 17 січня 2017 року №3/28-10-48-06/37821544, в якому Львівським управлінням Офісу великих платників податків ДФС зафіксовано, що в порушення п.192.1 ст.192 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, товариством з обмеженою відповідальністю «ВОГ РІТЕЙЛ» у податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2016 до складу податкового кредиту не включено зареєстровані розрахунки коригування від 11.11.2016 року №100 на суму ПДВ - 38 163,33 грн. до податкової накладної виписаної ТзОВ «Готель Менеджмент» та розрахунки коригування від 17.11.2016 року №73 на суму ПДВ - 33 333,33 грн. до податкової накладної виписаної ТзОВ «Синтез», чим завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на 71 496,66 грн..
Зазначений акт камеральної перевірки листом від 17.01.2017 року №2612/10/28-10-48-06 надісланий на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ РІТЕЙЛ» та вручений позивачу 19.01.2017 року, про що свідчить відмітка на корінці поштового повідомлення про вручення (а.с.42-43).
20 січня 2017 року позивачем до Львівського управління Офісу великих платників податків ДФС поданий уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок у податковій декларації за листопад 2016 року. В уточнюючому розрахунку позивачем зменшено суму податкового кредиту, в тому числі згідно розрахунків коригування від 11.11.2016 року №100 на суму ПДВ - 38 163,33 грн. до податкової накладної виписаної ТзОВ «Готель Менеджмент» та розрахунків коригування від 17.11.2016 року №73 на суму ПДВ - 33 333,33 грн. до податкової накладної виписаної ТзОВ «Синтез» (а.с.13-15).
Уточнюючий розрахунок до декларації з ПДВ за листопад 2016 року прийнятий державною фіскальною службою 20.01.2017 року, що підтверджується квитанцією №2, наявною в матеріалах адміністративної справи (а.с.17).
Львівським управлінням Офісу великих платників податків ДФС 08 лютого 2017 року винесене податкове повідомлення-рішення №0000654806, яким товариству збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 71 496,66 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 35 748,33 грн. (а.с. 6)
Вважаючи оскаржуване податкове-повідомлення рішення, таким що суперечить положенням чинного законодавства та фактичним обставинам справи позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що оскільки, позивач подав уточнюючий розрахунок, яким виправив порушення, які були виявлені під час камеральної перевірки, то у відповідача на час винесення спірного податкового повідомлення-рішення були відсутні законні підстави для його прийняття через самостійне виправлення платником податків порушень.Та обставина, що уточнюючий розрахунок до показників податкової декларації подано позивачем після проведення камеральної перевірки не є порушенням податкового законодавства, адже приписами пункту 50.2 статті 50 Податкового кодексу України встановлені лише обмеження на подання уточнюючих розрахунків до поданих раніше податкових декларацій під час проведення документальних планових та позапланових перевірок. Суд вважав, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 08.02.2017 року №0000654806 прийняте відповідачем необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), упереджено, недобросовісно, нерозсудливо, не пропорційно, зокрема без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись з висновком суду першої інстанції щодо можливості задоволення позову, виходячи з наступного.
Статтею 67 Конституції України проголошено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Спірним в межах даної справи є правомірність винесення за результатами камеральної перевірки спірного податкового повідомлення-рішення з огляду на встановленест.50 ПК України право підприємства усунути самостійно виявлені факти заниження податкових зобов'язань минулих податкових періодів шляхом надіслання відповідного уточнюючого розрахунку з метою здійснення відповідних коригувань.
Відповідно до п.198.1 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Згідно ч.1 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до п.192.1 ст.192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:
постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;
отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.
Згідно п.п. 192.1.1. п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:
а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;
б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.
Результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» 20.12.2016 року до Львівського управління Офісу великих платників податків ДФС подано податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2016 року, в якій, не включено до складу податкового кредиту зареєстровані розрахунки коригування від 11.11.2016 року №100 на суму ПДВ - 38 163,33 грн. до податкової накладної виписаної ТзОВ «Готель Менеджмент» та розрахунки коригування від 17.11.2016 року №73 на суму ПДВ - 33 333,33 грн. до податкової накладної виписаної ТзОВ «Синтез» та відповідно не зменшено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на 71 496,66 грн..
20.01.2017 року позивачем до Львівського управління Офісу великих платників податків ДФС поданий уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок у податковій декларації за листопад 2016 року, в якому позивачем зменшено суму податкового кредиту, в тому числі згідно вищевказаних розрахунків коригування до податкових накладних виписаних ТзОВ «Готель Менеджмент» та ТзОВ «Синтез» (а.с.13-15).
Статтею 50 ПК України визначений порядок внесення змін до податкової звітності.
Відповідно до п.50.1 ст.50 ПК України (в редакції чинній на дату подання уточнюючого розрахунку) у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.
Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:
а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 травня року, наступного за звітним;
б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.
Як передбачено п. 50.2 ПК України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.
За приписами п.75.1ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
За визначенням пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Стаття 76 ПК України визначає порядок проведення камеральної перевірки.
Так, згідно п.76.1ст.76 ПК Україникамеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Відповідно до п.76.2ст.76 ПК України порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
Згідно п.86.2ст.86 ПК Україниза результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеномустаттею 42 цього Кодексу.
Як було встановлено судом, при поданні податкової звітності з податку на додану вартість за листопад 2016 року, позивач завищив суму податкового кредиту листопада 2016 року, у зв'язку із не включенням до складу податкового кредиту суми коригування по зареєстрованих розрахунках коригувань від 11.11.2016 року №100 виписаного ТзОВ «Готель Менеджент» на суму ПДВ - 38163,33 грн. та від 17.11.2016 року №73 виписаного ТзОВ «Синтез» на суму ПДВ - 33333,33 грн.. Позивачем в порушення ст.192,198 Податкового кодексу завищено податковий кредит листопада 2016 року.
17 січня 2017 року Львівським управлінням Офісу великих платників податків ДФС проведено камеральну перевірку даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ РІТЕЙЛ» за листопад 2016 року (а.с.7-9).
За результатами камеральної перевірки складено акт від 17 січня 2017 року №3/28-10-48-06/37821544. Даний акт був направлений податковим органом супровідним листом від 17.01.2017 року №2612/10/28-10-48-06 на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ РІТЕЙЛ».
З матеріалів справи вбачається, що вищезазначений акт був отриманий підприємством 19.01.2017 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. (а.с.43)
20 січня 2017 року позивачем до Львівського управління Офісу великих платників податків ДФС був поданий уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок у податковій декларації за листопад 2016 року.
Враховуючи вищенаведене колегія приходить до висновку, що оскільки даний уточнюючий розрахунок був поданий позивачем після проведення перевірки та після отримання акта товариством з обмеженою відповідальністю «ВОГ РІТЕЙЛ», тобто після того як контролюючим органом відповідно до п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 було самостійно визначено суму грошових зобов'язань платника, то у відповідача на час винесення спірного податкового повідомлення-рішення були законні підстави для його прийняття.
Отже, доводи позивача, що камеральна перевірка є винятком з випадків, встановлених п.50.2ст.50 ПК України, і враховуючи це платник податків не позбавлений права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій як під час проведення камеральної перевірки так і після її завершення, колегія суддів не бере до уваги.
Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 04 жовтня 2017 року по справі № К/800/29534/16 (ЄДРСРУ №69388265) визначив, що якщо платника податку не було повідомлено про проведення податковим управлінням камеральної перевірки підприємства, тобто, на момент подання уточнюючої декларацій позивачу не було відомо про проведення такої, то відповідно не володіючи відомостями щодо проведення камеральної перевірки, позивач не міг застосувати п. 50.2 ст. 50 ПК України, а тому його дії з подання уточнюючої декларації не можуть вважатись протиправними, та повинні враховуватися відповідачем в порядку та спосіб, передбачений законодавством.
В суді апеляційної інстанції було підтверджено про наявність занесених даних до Єдиного реєстру щодо здійснення камеральної перевірки 17 січня 2017 року, а відомості про її проведення засвідчуються поштовою кореспонденцією від 19.01.2017 року. З врахуванням цих обставин дії позивача щодо подання уточнюючих розрахунків вчинені після проведення камеральної перевірки, про проведення якої сторона позивача була належно повідомлена, є протиправними.
Згідно зіст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гудвін проти Сполученого Королівства» від 27.05.1996 року, суд визначив, що у певних сферах може бути важко формулювати закони з високою чіткістю, а певний рівень гнучкості навіть може бути бажаним, щоб дати національним судам змогу застосовувати право в світлі оцінки того, які заходи необхідні за конкретних обставин кожної справи.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні заявленого позову, з вищевикладених мотивів.
Керуючись ст. ст. 243, 308, 310, п.2 ч.1 ст.315, п.4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19 червня 2017 року у справі № 803/636/17- без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді В. В. Гуляк
Р. Й. Коваль
Повне судове рішення складено 16.04.2018 року.