Справа № 524/8489/15-ц Номер провадження 22-ц/786/746/18Головуючий у 1-й інстанції Андрієць Д.Д. Доповідач ап. інст. Хіль Л. М.
12 квітня 2018 року м. Полтава
Апеляційний суд Полтавської області в складі:
Головуючого судді:Хіль Л.М.,
Суддів: Абрамова П.С., Карпушина Г.Л.,
вирішуючи питання про призначення до розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01 лютого 2018 року за заявою ОСОБА_2 про розстрочення виконання рішення суду у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
Заочним рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03 жовтня 2016 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 15.05.2012 року в розмірі 59340,53 грн та судові витрати, пов'язані з оплатою судового збору в сумі 1218,00 грн.
08 грудня 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з заявою про розстрочення виконання рішення суду.
В обгрунуання своїх вимог зазначила, що на виконанні в Автозаводському ВДВС м.Кременчук ГТУЮ в Полтавській області перебуває виконавчий лист, виданий на підставі заочного рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 03.10.2016 по справі №524/8489/15-ц про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 59340,53 грн. На даний час вона та її чоловік не працюють та отримують пенсію. Розмір її пенсії складає 1360,45 грн. Вважає, що в неї є підстави для розстрочки виконання рішення суду на 100 місяців.
Посилаючись на вказані обставини, просила суд розстрочити виконання заочного рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 03 жовтня 2016 року по справі №524/8489/15-ц на сто місяців зі сплатою щомісячно, протягом зазначеного строку на користь стягувача коштів в сумі 593,40 грн, а в останній сотий місяць - 593,93 грн.
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01 лютого 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про розстрочку виконання рішення суду відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, її в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_3 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила суд скасувати ухвалу про відмову в задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення та постановити нову ухвалу про задоволення заяви про розстрочку виконання заочного рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03 жовтня 2016 року, встановивши спосіб виконання строком на 100 місяців шляхом сплати щомісячних платежів у розмірі по 593 грн. 40 коп., а останній місяць 593 грн. 93 коп.
В обгрунтування апеляційної скарги зазначила, що на даний час не працює та перебуває на пенсії розмір якої складає 1360 грн. 45 коп.
Також вказувала, що суд першої інстанції не звернув уваги, що заява про розстрочку виконання рішення суду подана в період до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року, а ст. 373 ЦПК на той час не передбачала, що розстрочка виконання рішення може бути надана лише на 1 рік.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Апеляційний суд, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що остання задоволенню не підлягає.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що заявником не надано належних та допустимих доказів наявності обставин, що утруднюють виконання рішення протягом розумного строку та відсутні підстави для надання розстрочки строком на 100 місяців.
Апеляційний суд вважає такий висновок місцевого суду вірним з наступних підстав.
Згідно ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сімї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідно до ч.5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочка виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення , ухвали, постанови.
Аналогічні норми містяться в ч. 3 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження", згідно яких, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення
Таким чином, законодавчо визначено, що питання про можливість встановлення чи зміни порядку виконання судового рішення пов'язано з наявністю обставин, які роблять неможливим його виконання чи утруднюють таке виконання.
Разом з тим, зазначені заявником обставини не можуть вважатися такими, що утруднюють виконання рішення суду. Законодавцем чітко встановлена норма права, за якої після набрання законної сили рішення суду підлягає виконанню.
Відповідно до ст. 70 ЗУ «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.
Таким чином, суд першої інстанції правомірно встановив, що в даному випадку немає підстав для надання розстрочки виконання рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 03 жовтня 2016 року на термін 100 місяців, що суперечить чинному законодавству, а тому заява ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.
Посилання заявниці в апеляційній скарзі на те, що вона є пенсіонером та її пенсія складає 1360 грн. 45 коп. не заслуговують на увагу, оскільки вказані обставини не можуть бути підставою для розстрочки виконання судового рішення, так як погашати заборгованість по рішенню суду вона має право шляхом відрахування від пенсії, або за рахунок майна, яке перебуває у її власності.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не звернув уваги, що заява про розстрочку виконання рішення суду подана в період до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року, а ст. 373 ЦПК на той час не передбачала, що розстрочка виконання рішення може бути надана лише на 1 рік не беруться до уваги, оскільки відповідно до п. 9 розділу ХІІІ перехідних положень ЦПК України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, доводи апеляційної скарги її не спростовують, ухвалу постановлено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01 лютого 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий у справі: Л.М. Хіль
Судді: П.С. Абрамов
Г.Л. Карпушин
З оригіналом згідно:
суддя Л.М. Хіль