Справа: № 755/18563/17 Головуючий у 1-й інстанції: Чех Н.А.
Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
17 квітня 2018 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г.В.
суддів Ісаєнко Ю.А., Лічевецького І.В.
за участю секретаря Данилюк Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції
на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 лютого 2018 року
у справі №755/18563/17 (розглянутої у порядку письмового провадження)
за позовом ОСОБА_2
до відповідача інспектора патрульної поліції 5-ої роти 2-го батальйону Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Скасків Галини Володимирівни
про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
Позивач, ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до інспектора патрульної поліції 5-ої роти 2-го батальйону Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Скасків Галини Володимирівни, в якому просив скасувати постанову серії АР №597476 від 26.11.2017 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення штрафу у розмірі 255,00 грн., зафіксоване не в автоматичному режимі.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на відсутність з його боку порушень правил дорожнього руху, та в свою чергу відсутність у відповідача належних та допустимих доказів вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 13 лютого 2018 року позовні вимоги задоволено. Визнано дії інспектора патрульної поліції п'ятої роти другого батальйону Управління патрульної поліції лейтенанта поліції Скасків Г.В. щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн. неправомірними. Скасовано постанову про адміністративне правопорушення від 26 листопада 2017 року Серії АР № 597476 винесену інспектором патрульної поліції п'ятої роти другого батальйону Управління патрульної поліції лейтенанта поліції Скасків Г.В. про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП і накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн. Справу про адміністративне правопорушення закрито.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову постанову про відмову в задоволення позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції безпідставно задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 та скасовано постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відзив (заперечення) на апеляційну скаргу позивачем не надано.
Позивач в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечував та просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити з огляду на її необґрунтованість та безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був належним чином повідомлений, про причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до положень ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі ст. ст.315, 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 26 листопада 2017 року інспектора патрульної поліції 5-ої роти 2-го батальйону Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Скасків Г.В. було складено постанову серія АР № 597476 від 26.11.2017, якою притягнуто ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн.
Не погоджуючись із такими діями та рішенням інспектора патрульної служби, позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просив суд скасувати накладене на нього адміністративне стягнення.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 та скасовуючи постанову про накладення адміністративного стягнення, мотивував своє рішення тим, що оскаржувану постанову прийнято відповідачем необґрунтовано та без належного підтвердження наявності складу правопорушення вчиненого позивачем.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанову по справі про адміністративне правопорушення іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або до суду у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до ч. 1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
В складеній відповідачем постанові про накладення на позивача адміністративного стягнення було зазначено, що 26.11.2017, керуючи автомобілем «КІА» державний номер НОМЕР_1, в м. Тернопіль по вулиці 15-го Квітня, 27 ОСОБА_2 здійснив зупинку безпосередньо в місці виїзду прилеглої території, чим порушив п.15.9 (и) Правил дорожнього руху України.
Відповідно до п.15.9 (и) Правил дорожнього руху України, зупинка забороняється ближче 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
Згідно Правил дорожнього руху України зупинка це припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів, чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо).
Разом з цим, доказів на підтвердження даних тверджень в розумінні ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не надано.
Згідно зі ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
За правилами ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку не виконано.
Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.
Проте, в порушення вимог вказаної статті відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин порушення позивачем Правил дорожнього руху, зокрема у матеріалах відсутні матеріали фото-чи відео зйомки вчиненого порушення або інші докази, якими суб'єкт владних повноважень обґрунтовує правомірність прийнятого ним рішення.
Водночас, наданий до суду відеозапис не містить зафіксованого порушення позивачем правил дорожнього руху, а лише фіксує складання протоколу на позивача, а тому відповідно відсутні докази порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог та скасування постанови серії АР №597476 від 26.11.2017 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення штрафу у розмірі 255,00 грн.
При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове - без змін.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін
На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 272, 286, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 лютого 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: Г.В. Земляна
Судді: Ю.А. Ісаєнко
І.О. Лічевецький