Справа № 826/3141/18 Суддя першої інстанції: Клименчук Н.М.
17 квітня 2018 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Степанюка А.Г.,
суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі - Ліневській В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація» до Офісу великих платників податків ДФС, Головного управління ДФС у м. Києві, Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
У лютому 2018 року приватне акціонерне товариство «Українська автомобільна корпорація» (далі - Позивач, ПрАТ «Українська автомобільна корпорація») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - Відповідач-1, Офіс ВПП), Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Відповідач-2, ГУ ДФС у м. Києві), Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Відповідач-3, ДПІ у Голосіївському районі) про:
- визнання протиправною бездіяльності відповідачів по не перенесенню сум надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток: філії «ЗІП-Авто» у розмірі 720 539,54 грн., філії «Юніверсал Моторз Груп» у розмірі 668,46 грн., філії «Київський Головний Центр» у розмірі 604,00 грн., філії «Автоцентр на Теремках» у розмірі 271,00 грн., філії «Автоцентр на Столичному» у розмірі 1 938,00 грн., філії «АвтоЗАЗ-Сервіс» у розмірі 10 003 213,06 грн., філії «Рубіж-Авто» у розмірі 1 493,20 грн. на інтегровану картку платника ПрАТ «Українська автомобільна корпорація» з податку на прибуток приватних підприємств;
- зобов'язання відповідачів вчинити дії по закриттю інтегрованих карток платника податку на прибуток та перенести (відобразити) суму надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток: філії «ЗІП-Авто» у розмірі 720 539,54 грн., філії «Юніверсал Моторз Груп» у розмірі 668,46 грн., філії «Київський Головний Центр» у розмірі 604,00 грн., філії «Автоцентр на Теремках» у розмірі 271,00 грн., філії «Автоцентр на Столичному» у розмірі 1 938,00 грн., філії «АвтоЗАЗ-Сервіс» у розмірі 10 003 213,06 грн., філії «Рубіж-Авто» у розмірі 1 493,20 грн. на інтегровану картку платника ПрАТ «Українська автомобільна корпорація» з податку на прибуток приватних підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, код класифікації доходів бюджету 11020300.
Крім того, ПрАТ «Українська автомобільна корпорація» було подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони ДПІ у Голосіївському районі вчиняти дії по списанню сум переплати з податку на прибуток, які обліковуються на інтегрованих картках платника податку на прибуток:
- філії «ЗІП-Авто» у розмірі 720 539,54 грн.;
- філії «Юніверсал Моторз Груп» у розмірі 668,46 грн.;
- філії «Київський Головний Центр» у розмірі 604,00 грн.;
- філії «Автоцентр на Теремках» у розмірі 271,00 грн.;
- філії «Автоцентр на Столичному» у розмірі 1 938,00 грн.;
- філії «АвтоЗАЗ-Сервіс» у розмірі 10 003 213,06 грн.;
- філії «Рубіж-Авто» у розмірі 1 493,20 грн. - до набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/3141/18.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.03.2018 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що з матеріалів заяви не вбачається існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам саме Позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Не погоджуючись із викладеним в ухвалі рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу і постановити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити. При цьому наголошує на помилковості висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що переплата, яка обліковується на інтегрованих картках платників зазначених вище філій Позивача, знаходяться без руху з 26.05.2015 року, що є підставою для її списання податковим органом в силу пп. 4 п. 2 розділу ІІІ Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року №422. Крім того, наголошує, що проведення такого списання унеможливлює ефективний захист прав платника та виконання рішення суду, оскільки подальше перерахування коштів до Державного бюджету вимагатиме ініціювання Позивачем нових судових процесів, у той час як судовий захист має бути ефективним. Крім іншого, звертає увагу, що з аналогічних підстав Запорізьким окружним адміністративним судом у справі №808/298/18 було вжито заходів забезпечення позову.
Ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2018 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на неї, а також призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 17.04.2018 року.
У відзиві на апеляційну скаргу Офіс ВПП просить постановити рішення, яким апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що Позивачем не подано доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам саме Позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Крім того, зазначає, що КАС України не встановлює можливості судового захисту на майбутнє. Вказує, що Позивачем не було вжито заходів для своєчасного звернення з приводу надміру сплачених коштів, а посилання останнього на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду є безпідставним, оскільки сторони та обставини в іншій справі є відмінними.
Інші учасники справи відзив на апеляційну скаргу не направили.
У судовому засіданні представник Апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в останній.
Представник Відповідача-1, як і представник Відповідача-2 та Відповідача-3, наполягали на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для однозначного висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії. Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України.
Стверджуючи, що переплата, яка обліковується на інтегрованих картках платника філії «ЗІП-Авто», філії «Юніверсал Моторз Груп», філії «Київський Головний Центр», філії «Автоцентр на Теремках», «Автоцентр на Столичному», філії «АвтоЗАЗ-Сервіс» та філії «Рубіж-Авто», знаходиться без руху з 26.02.2015 року, а тому може бути списана податковим органом на рахунок державного бюджету, що, у подальшому, на переконання Позивача, унеможливить ефективний захист його права, виконання судового рішення та спричинить необхідність ініціювання інших судових проваджень, ПрАТ «Українська автомобільна корпорація» не врахувало такого.
Відповідно до абз. 5 пп. 4 п. 2 розділу ІІІ Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року №422, підрозділ, який здійснює облік платежів та інших надходжень, на підставі рішення керівника (заступника керівника) органу ДФС щоденно списує помилково та/або надміру сплачені суми платежів, що обліковуються в ІКП більше 1095 днів без руху (відсутні зменшення та нарахування зобов'язань або нарахування, які мають нульове значення, та сплата), за умови відсутності заяви платника про повернення таких сум.
Тобто, передумовою для списання помилково та/або надміру сплачені суми платежів, що обліковуються в ІКП більше 1095 днів без руху є рішення керівника (заступника керівника) органу ДФС. При цьому, таке списання можливе виключно за умови відсутності заяви платника про повернення таких сум.
Разом з тим, ні у заяві про забезпечення позову, ні в апеляційній скарзі ПрАТ «Українська автомобільна корпорація» не наводить доказів прийняття керівником або заступником керівника ДПІ у Голосіївському районі рішення про таке списання. Крім того, у позовній заяві, поданій до моменту звернення із клопотанням про забезпечення позову, Позивач неодноразово наголошує на тому, що звертався до органів ДФС із заявами про повернення сум платежів, які обліковуються на рахунках філій. На підтвердження вказаних обставин ПрАТ «Українська автомобільна корпорація» надала у судовому засіданні копії відповідних заяв.
Відтак, на переконання судової колегії, суд першої інстанції обґрунтовано підкреслив на неподанні Заявником жодних доказів на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам Позивача до ухвалення рішення у даній справі. Крім того, на переконання суду апеляційної інстанції, викладені обставини свідчать про відсутність належного обґрунтування того, що захист прав та інтересів ПрАТ «Українська автомобільна корпорація» стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
У контексті наведеного доводи Апелянта про те, що списання Відповідачем-3 коштів, що обліковуються на ІКП філій, до Державного бюджету, вимагатиме ініціювання нових судових проваджень, не знаходять свого підтвердження, оскільки, як було встановлено вище, за відсутності належного обґрунтування можливого порушення прав ДПІ у Голосіївському районі шляхом списання вказаних коштів твердження про необхідність подальшого судового захисту у межах інших правовідносин є, на переконання колегії суддів, передчасним.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на те, що у справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
Крім того, у рішенні від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.
Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Як було зазначено вище, відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, передумовою вжиття заходів забезпечення позову є необхідність встановлення судом їх співмірності із заявленими позовними вимогами, а також врахування наслідків вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
У межах визначеної нормативної регламентації спірних правовідносин суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що заборона ДПІ у Голосіївському районі вчиняти дії по списанню сум переплати з податку на прибуток, які обліковуються на інтегрованих картках платника податку на прибуток - вищезгаданих філії, за відсутності об'єктивних та достатніх підстав вважати, що такі дії Відповідачем-3 обов'язково будуть здійснені протягом розгляду даної справи зумовить виникнення невиправданого судового втручання у діяльність суб'єкта владних повноважень, що, у свою чергу, йде у розріз з метою інституту забезпечення позову. При цьому, на переконання судової колегії, у межах вирішення питання про забезпечення позову Позивач помилково посилається на порушення судом першої інстанції права останнього на ефективний судових захист, оскільки дійсне та ефективне поновлення порушених прав можливе виключно шляхом ухвалення судового рішення по суті справи, а у спосіб забезпечення адміністративного позову.
Щодо звернення Апелянтом уваги суду апеляційної інстанції на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду про забезпечення позову у справі №808/298/18 колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що чинне процесуальне законодавство не містить приписів щодо обов'язкового врахування судом апеляційної інстанції правових позицій, викладених в ухвалах суду першої інстанції.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про правильність твердження суду першої інстанції щодо необґрунтованості поданої заяви про забезпечення позову у повному обсязі, оскільки, як було встановлено вище, викладеними у ній доводами не підтверджується існування підстав та обставин для вжиття відповідних заходів. У зв'язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 150-151, 242-244, 250, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація» до Офісу великих платників податків ДФС, Головного управління ДФС у м. Києві, Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 березня 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя А.Г. Степанюк
Судді В.В. Кузьменко
О.І. Шурко
Повний текст постанови складено « 17» квітня 2018 року.