Справа № 377/1010/17 Суддя (судді) першої інстанції: Теремецька Наталія Федорівна
12 квітня 2018 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Судді-доповідача - Троян Н.М.,
суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,
за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Славутицького міського суду Київської області від 04 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області про зобов'язання вчинити дії,-
У грудні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
1) визнати неправомірними дії Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області щодо відмови в призначенні та виплаті на її користь одноразової компенсації за втрату годувальника із числа потерпілих категорії 1, смерть якого пов'язана з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, в розмірі, встановленому на момент смерті годувальника постановою КМУ від 14 травня 2015 року № 285 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України».
2) зобов'язати Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області призначити та виплатити одноразову компенсацію за втрату годувальника із числа потерпілих категорії 1, смерть якого пов'язана з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, в розмірі 7586 гривень (сім тисяч п'ятсот вісімдесят шість гривень), встановленому на момент смерті годувальника постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015 року № 285.
На обґрунтування позовних вимог, ОСОБА_3 зазначила, що її чоловік, ОСОБА_4, помер ІНФОРМАЦІЯ_1
Відповідно до експертного висновку про встановлення причинного зв'язку хвороб, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС № 2018 від 01.02.2017, захворювання, що призвело до смерті її чоловіка ОСОБА_4, пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
17 травня 2017 року вона звернулась з заявою до Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області про виплату одноразової компенсації як представнику сім'ї, що втратила годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою.
Однак, листом від 16.06.2017 № 05-07/1474 відповідач відмовив у виплаті зазначеної одноразової компенсації у зв'язку з тим, що виплата одноразової компенсації у зв'язку з втратою годувальника, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, сім'ї померлого годувальника з числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, в якій є непрацездатні особи, що були на утриманні померлого на момент його смерті, здійснюється за єдиною заявою, поданою протягом шести місяців з дати смерті годувальника.
На підставі зазначеного експертного висновку, лише в травні 2017 року позивачем отримано посвідчення дружини померлого громадянина із числа ліквідаторів категорії 1, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, тому позивач зміг звернутися з заявою до відповідача про виплату одноразової компенсації лише після отримання даного посвідчення.
Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 04 січня 2018 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.
В апеляційній скарзі, позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити.
Зокрема, апелянт посилався на те, що судом першої інстанції не було з'ясовано, чи правомірно відповідачем застосовано Постанову Кабінету Міністрів України №760, оскільки вказана постанова набула чинності 26.10.2016, а її чоловік помер ІНФОРМАЦІЯ_3, чи мав можливість позивач звернутись з заявою про виплату одноразової компенсації в межах шестимісячного строку та коли саме відповідачем видано посвідчення дружини померлого громадянина із числа потерпілих категорії 1, смерть якого пов'язана з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС?
При цьому, суд першої інстанції безпідставно вважає, що посвідчення дружини померлого громадянина із числа потерпілих категорії 1, смерть якого пов'язана з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок ЧАЕС.
Крім того, судом не роз'яснено, якщо документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок ЧАЕС не є посвідчення дружини померлого громадянина із числа потерпілих категорії 1, смерть якого пов'язана з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС - то що за документ, який повинен позивач надати, який є у переліку п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України №760 від 26.10.2016.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем зазначено, що згідно п. 3 Порядку виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №760 від 26.10.2016 - виплата одноразової компенсації здійснюється за єдиною заявою, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року №1146 «Про вдосконалення механізму надання соціальної допомоги», поданою заінтересованою особою протягом шести місяців з дати встановлення інвалідності або смерті годувальника.
Однак, не зважаючи на вказане, позивач не звернувся до відповідача з відповідною заявою протягом шести місяців з дня смерті годувальника, а саме з ІНФОРМАЦІЯ_3, що свідчить про безпідставність позовних вимог.
Згідно з частиною другою статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Оскільки учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 має статус дружини померлого громадянина із числа ліквідаторів категорії 1, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, та має відповідне посвідчення № НОМЕР_1 від 11.04.2017 (а. с. 1).
Згідно відмітки в паспорті громадянина України серії НОМЕР_2, виданого на ім'я ОСОБА_3, остання зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 28 березня 1981 року у відділі РАГСу м. Томськ (а. с. 14).
Однак, ОСОБА_4, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3, виданого 19 жовтня 2016 року Славутицьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області (а. с. 11).
Згідно експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України № 2018 від 01.02.2017, виданого на підставі звернення родичів від 26.01.2017 з приводу смерті ОСОБА_4, який отримано позивачем 16 березня 2017 року, вбачається, що захворювання, яке призвело до смерті ОСОБА_4, пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а. с. 9-10).
17 травня 2017 року позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області з заявою щодо призначення одноразової компенсації сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації аварії на ЧАЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою.
Листом № 05-07/1474 від 16.06.2017 відповідач відмовив ОСОБА_3 в призначенні одноразової компенсації сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації аварії на ЧАЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, мотивуючи тим, що чоловік позивача ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3, а заява подана 17.05.2017, тобто з пропуском шестимісячного строку з дати смерті годувальника, передбаченого п. 3 Порядку виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №760 від 26.10.2016 (а.с. 6).
Вважаючи порушенням своїх прав з боку відповідача та з метою їх відновлення позивач звернувся за захистом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки чоловік позивача помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, а позивач звернувся із заявою до відповідача про виплату одноразової компенсації дружинам померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, лише 17 травня 2017 року, тобто після спливу шестимісячного строку з дати смерті годувальника, тому відповідач законно відмовив позивачу у призначенні та виплаті такої компенсації.
На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.
Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (надалі - Закон №796-XII) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
У відповідності до частини першої статті 48 Закону №796-XII одноразова компенсація виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків інших ядерних аварій, особам, які брали участь у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, які стали інвалідами внаслідок відповідних ядерних аварій та випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, сім'ям, які втратили годувальника, та батькам померлого із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, дітям-інвалідам, інвалідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою.
Частиною третьою вказаної статті визначено, що компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 760 від 26 жовтня 2016 року затверджено Порядок виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян (далі Порядок №760) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно пунктів 2-4 Порядку №760 одноразова компенсація та щорічна допомога виплачуються за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік для соціального захисту громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних і районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи) за місцем фактичного проживання (перебування) громадян.
Виплата одноразової компенсації здійснюється за єдиною заявою, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року №1146 «Про вдосконалення механізму надання соціальної допомоги», поданою заінтересованою особою протягом шести місяців з дати встановлення інвалідності або смерті годувальника.
Одноразова компенсація виплачується в розмірах, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015 року № 285 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України».
Відповідно до п. 7 Порядку №760 одноразова компенсація у зв'язку з втратою годувальника, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, виплачується дружині чи чоловікові в разі, коли вони не одружилися вдруге, сім'ї померлого годувальника з числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, в якій є непрацездатні особи, що були на утриманні померлого на момент його смерті.
Належність до непрацездатних осіб та членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, визначається згідно із статтею 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Виплата одноразової компенсації здійснюється на підставі: свідоцтва про смерть; посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1 (із вкладкою); свідоцтва про шлюб; експертного висновку міжвідомчої експертної комісії з установлення причинного зв'язку хвороби, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, іншої ядерної аварії, участі в ядерному випробуванні, військовому навчанні із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт або військово-лікарської комісії, що діє в системі МВС, СБУ чи Міноборони.
Згідно п.п.1, 3 частини другої ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними членами сім'ї вважаються: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років. Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців),-до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти-до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні; 3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
Частиною третьої вказаної статті передбачено, що до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Отже, відповідно до вищезазначених норм, один із подружжя, вважається таким, що втратив годувальника, якщо на момент смерті іншого із подружжя, він був інвалідом або досяг пенсійного віку.
Таким чином, Порядком №760, який був чинним на час звернення позивача із заявою до відповідача від 17.05.2017, передбачено, що сім'ї, які втратили годувальника, в яких є непрацездатні особи та члени сім'ї, які були на утриманні померлого годувальника, мають право на одноразову компенсацію згідно заяви, яка повинна подаватися протягом шести місяців з дати смерті годувальника та переліку документів, визначених у пункті 7 такого Порядку.
Крім того, вказаним Порядком визначено вичерпний перелік документів, на підставі яких виплачується така одноразова компенсація.
Враховуючи, що чоловік ОСОБА_3, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, експертний висновок Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України з установлення причинного зв'язку смерті чоловіка позивача з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 01.02.2017, ОСОБА_3 отримала 16 березня 2017 року, відтак остання мала можливість звернутися із заявою до відповідача про отримання одноразової компенсації як дружині померлого громадянина, смерть якого пов'язана Чорнобильською катастрофою, до спливу шестимісячного строку, встановленого в п.3 Порядку №760.
Доводи апелянта про те, що станом на ІНФОРМАЦІЯ_3 на дату смерті її чоловіка Порядок № 760 ще не був прийнятий, тому відповідач повинен був керуватися Постановою Кабінету Міністрів України № 285 від 14.05.2015 в редакції, яка діяла на час смерті її чоловіка, колегія суддів не бере до уваги, виходячи з наступного.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» № 285 від 14.05.2015 (в редакції, яка діяла на час смерті чоловіка ОСОБА_3) установлено розміри виплат, передбачених статтями 36 і 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Частиною першою та п'ятою статті 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 27.02.2014 № 794-VII передбачено, що постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування. Постанови Кабінету Міністрів України публікуються в Офіційному віснику України, газеті «Урядовий кур'єр», акти Кабінету Міністрів України також оприлюднюються шляхом їх розміщення на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України.
Постанова Кабінету Міністрів України № 760 від 26.10.2016, якою затверджено Порядок виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян, опубліковано в Урядовому кур'єрі № 205 02 листопада 2016 року.
Таким чином, на час звернення позивача із заявою до відповідача про виплату одноразової компенсації як дружині померлого громадянина, смерть якого пов'язана Чорнобильською катастрофою, відповідач керувався Порядком № 760, та постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015 року № 285 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та визнання такими, що втратили чинність деяких постанов Кабінету Міністрів України» із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 759 від 26 жовтня 2016 року, які були чинними на час звернення позивача із вказаною заявою.
При цьому, Постанова Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015 року № 285 не визначає ні порядку виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, ні переліку необхідних документів.
Оскільки чоловік ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, а позивач звернувся із заявою до відповідача про виплату одноразової компенсації дружинам померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, 17 травня 2017 року, тобто після спливу шестимісячного строку з дати смерті годувальника, то відповідач законно відмовив позивачу у призначенні та виплаті такої компенсації.
Крім того, колегія суддів враховує, що експертний висновок Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України № 2018 від 01.02.2017, отримано позивачем 16 березня 2017 року, який визначений в переліку необхідних документів згідно п. 7 Порядку №760, також надавав позивачу можливість невідкладно після отримання такого висновку звернутись з заявою про виплату такої компенсації.
З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанцій є законним та обгрунтованим, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними.
Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 242, 243, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а рішення Славутицького міського суду Київської області від 04 січня 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач: Н.М. Троян
Судді: Н.П. Бужак,
В.А. Твердохліб
Повний текст виготовлено: 17 квітня 2018 року.