Справа № 826/18278/16 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:
Добрівська Н.А.
12 квітня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Мельничука В.П., Твердохліб В.А.;
за участю секретаря: Горяінова Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 09 січня 2018 року (прийнята у відкритому судовому засіданні, м. Києва, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у місті Києві про зобов'язання вчинити дії,-
У листопаді 2016 року, ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2) звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва із позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві, в якому просив зобов'язати Головне управління національної поліції у м. Києві (надалі - ГУ НП у м. Києві) надати відповідь на запит на інформацію ОСОБА_2 від 22.05.2016, а саме: надати ОСОБА_2 офіційну копію Наказу відповідного органу про проведення атестації ОСОБА_2; надати ОСОБА_2 офіційну копію Наказу відповідного органу про створення атестаційної комісії щодо атестування ОСОБА_2; надати ОСОБА_2 офіційну копію атестаційного листу ОСОБА_2 з висновком атестаційної комісії від 30.12.2015; надати ОСОБА_2 офіційну копію Протоколу (витягу з Протоколу) за результатами атестування ОСОБА_2; надати ОСОБА_2 офіційну копію всієї особової справи ОСОБА_2 за час проходження служби в органах МВС України.
01.09.2017 через канцелярію суду позивачем надано заяву про зміну предмету позову. У вказаній заві ОСОБА_2 зазначив, що позовна заява стосується лише того, щоб зобов'язати відповідача розглянути запит на інформацію від 22.05.2016 і дати відповіді на поставлені в останньому питання. Також позивач зазначив, що не просить зобов'язувати відповідача надавати конкретну інформацію в розумінні самого відповідача. Прохальна частина позовної заяви викладена у наступній редакції (п.2): «зобов'язати суб'єкта владних повноважень - Головне управління національної поліції у м. Києві надати відповідь на запит на інформацію ОСОБА_2 від 22 травня 2016 року, яким ОСОБА_2 просив: надати ОСОБА_2 копію Наказу відповідного органу про проведення атестації ОСОБА_2; надати ОСОБА_2 офіційну копію Наказу про створення атестаційної комісії щодо атестування ОСОБА_2; надати ОСОБА_2 офіційну копію атестаційного листу ОСОБА_2 з висновком атестаційної комісії від 30.12.2015; надати ОСОБА_2 офіційну копію Протоколу (витягу з Протоколу) за результатами атестування ОСОБА_2; надати ОСОБА_2 офіційну копію всієї особової справи ОСОБА_2 за час проходження служби в органах МВС України».
Свої вимоги позивач обґрунтовує протиправною бездіяльністю відповідача, а саме: ненаданням суб'єктом владних повноважень відповіді на запит на інформацію ОСОБА_2 від 22.05.2016.
Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 09 січня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити.
Відповідно до п.13 ст.10 КАС України, суд під час розгляду справи в судовому засіданні здійснює повне фіксування його перебігу за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу, крім випадків, визначених цим Кодексом. Порядок такого фіксування встановлюється цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.229 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
За наявності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу проти здійснення повного фіксування судового засідання за допомогою відеозаписувального технічного засобу таке фіксування здійснюється лише за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів відповідно ч.2 ст.313 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін та їх представників.
Згідно ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, що 15.12.2015 Головним управлінням Національної поліції у м місті Києві (далі по тексту також - ГУНП у м. Києві, відповідач) був виданий Наказ №11, яким зазначено про проведення атестування поліцейських ГУНП у м. Києві в період з 15 по 28 грудня 2015 року.
30.12.2015 проведена атестація старшого сержанту поліції ОСОБА_2 та зроблений висновок, про те, що вказана особа займаної посаді не відповідає і підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
Наказом ГУНП у м. Києві №230 о/с від 14.03.2016 ОСОБА_2, поліцейського батальйону супроводження Головного управління було звільнено зі служб із поліції згідно з п.5 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію».
25.05.2016 ОСОБА_2 направив рекомендованим листом (штрих код 0740301881928) до ГУ Національної поліції у м. Києві запит на інформацію, датований 22.05.2016, з вимогами: надати ОСОБА_2 офіційну копію Наказу відповідного органу про проведення атестації ОСОБА_2; надати ОСОБА_2 офіційну копію Наказу відповідного органу про створення атестаційної комісії щодо атестування ОСОБА_2; надати ОСОБА_2 офіційну копію атестаційного листу ОСОБА_2 з висновком атестаційної комісії від 30.12.2015 року; надати ОСОБА_2 офіційну копію Протоколу (витягу з Протоколу) за результатами атестування ОСОБА_2; надати ОСОБА_2 офіційну копію всієї особової справи ОСОБА_2 за час проходження служби в органах МВС України.
Відповідь позивач просив направити поштою рекомендованим листом (у конверті доданому до запиту).
У зв'язку з не отриманням позивачем станом на 22.08.2016 відповіді на запит від 22.05.2016, представником позивача ОСОБА_3 рекомендованим листом (штрих код 0740018609073) до ГУНП у м. Києві був повторно направлений запит на отримання вказаної інформації.
Оскільки станом на 20.11.2016 ОСОБА_2 не були отримані відповіді на запити від 22.05.2016 і від 22.08.2016, останній звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову цінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.
Щодо дій суб'єкта владних повноважень щодо надання відповіді на запит позивача, колегія суддів зазначає наступне.
Основними нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини є Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI (надалі - Закон №2939-VI в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Згідно із визначенням, наведеним у статті 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону №2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Одним із принципів, на яких здійснюється доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону є принцип вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом (п.2 ч.1 ст.4 Закону №2939-VI).
Згідно ч.2 ст.5 Закону №2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
У ч.1 ст.6 Закону №2939-VI зазначено, що інформацією з обмеженим доступом є наступна інформація: конфіденційна, таємна і службова.
Зі змісту ч.3 ст.9 Закону №2939-VI вбачається, що перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб'єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Згідно ч.1 ст.20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
У ч.1 ст.23 Закону №2939-VI рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Запитувач має право оскаржити ненадання відповіді на запит на інформацію (п.3 ч.2 Закону №2939-VI).
Колегія суддів звертає увагу на те, що 27.05.2016 до ГУНП у м. Києві надійшов запит ОСОБА_2 від 22.05.2016, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта».
02.06.2016 у відповідь на запит ОСОБА_2 від 22.05.2016 відповідачем складено супровідний лист за вихідним номером Ш-281із/125/26/01-2016, яким проінформовано запитувача про те, що розпорядником наказу Національної поліції України від 17.11.2015 №94 «Про організацію атестування особового складу Головного управління Національної поліції в Київській області та місті Києві», є Національна поліція України, відтак, надати його копію у ГУ НП у м. Києві немає можливості.
Щодо протоколів засідання атестаційних комісій ГУНП у м. Києві, відповідачем повідомлено про не надходження таких до ГУНП у м. Києві станом на 01.06.2016 із Центру рекрутингу Національної поліції України. Відповідач також повідомив про неможливість надання копії особової справи, оскільки у відповідності до п.3 ч.10 наказу Національної поліції України від 10.05.2016 за №385 «Про затвердження Переліку відомостей, що становлять службову інформацію в системі Національної поліції України», інформація з особових справ відноситься до службової.
Одночасно, до листа ГУНП у м. Києві від 02.06.2016 №Ш-281із/125/26/01-2016 додано витяг з наказів «Про затвердження атестаційних комісій Головного управління Національної поліції у місті Києві» і 2 «Про внесення змін до персонального складу атестаційних комісій 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 ГУНП у місті Києві» (на 4 арк.).
Вказана відповідь ГУНП у м. Києві була скерована поштою на адресу ОСОБА_2, вказану ним у зверненні від 22.05.2016.
Колегія суддів звертає увагу на те, що з копії витягу з Журналу обліку відправки листів простою поштою (рядок 2150) лист за №Ш-281із/125/26/01-16 на 6 аркушах направлений ОСОБА_2 08.06.2016.
25.08.2016 до ГУНП у м. Києві надійшов запит на інформацію від ОСОБА_3 та зареєстрований за №Т-731зі.
Відповідь на вказаний запит сформована у листі від 31.08.2016 за вих.№Т-359із/125/26/01-2016, яким проінформовано запитувача про надання відповіді на запит ОСОБА_2 від 22.05.2016 листом від 02.06.2017 за вих.№Ш-281із/125/26/01-2016.
Копія такої відповіді на 2 арк. додана до листа ГУНП у м. Києві від 31.08.2016.
Відповідно до даних з Журналу обліку відправки листів простою поштою, витяг якого міститься в матеріалах справи, лист на ім'я ОСОБА_3 за вих.№Т-359із/125/26/01-2016 на 3 арк. направлено 09.09.2016 (рядок Журналу 2731).
На підставі в зазначеного та зі змісту позовної заяви, письмових пояснень представника позивача та уточнень до предмету позову, поданих після надання відповідачем заперечень з доказами на підтвердження викладених в них доводах, вбачається, що позивачем заперечується сам факт отримання відповідей на інформаційні запити від 22.05.2016 та від 22.08.2016, а не зміст складених ГУНП у м. Києві відповідей.
При цьому, відповідно до статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 12 статті 92 Основного закону України встановлено, що виключно законами України визначаються організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики.
При цьому, Конституція України не передбачає право центральних органів виконавчої влади застосовувати аналогію права або закону при вирішенні будь-яких питань, що належать до їх компетенції, а вимагає діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до пункту 6 частини 1 статті 14 Закону №2939-VI, на розпорядника інформації покладено обов'язок надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Частиною 1 статті 20 вказаного Закону передбачено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Водночас, покладаючи на розпорядника інформації обов'язок надати відповідь на запит, законодавець не визначає спеціальний порядок надіслання такої відповіді (просте поштове відправлення, поштове відправлення з оголошеною цінністю, поштовим відправленням із зворотнім повідомленням, тощо). Не закріплено нормативно-правовими актами і обов'язок ГУНП у м. Києві пересвідчуватись в отриманні особисто запитувачем інформації відповіді на запит на інформацію, а також щодо відслідковування поштового відправлення за допомогою програми «Пошук поштових відправлень» ДП «Укрпошта».
Колегія суддів погоджується з посилання відповідача а саме з тим, що ГУНП у м. Києві є бюджетною установою та фінансується за рахунок бюджетних коштів. Відповідно до переліку кодів економічної класифікації видатків бюджетних установ видатки на сплату додаткових витрат при скеруванні відповідей заявникам рекомендованою кореспонденцією здійснюються по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки». Здійснення додаткових витрат щодо оплати при скеруванні відповідей заявникам рекомендованою кореспонденцією по інших КЕКВ є порушенням Бюджетного кодексу України, а саме нецільовим використанням бюджетних коштів, що несе за собою кримінальну відповідальність.
На підставі вище зазначеного, колегія суддів визнає витяги з журналів обліку відправки листів простою поштою, доданими відповідачем на підтвердження надання (направлення) відповідей на запити ОСОБА_2 і його представника від 22.05.2016 і від 22.08.2016 належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами в розумінні статей 73 - 76 КАС України.
Так, згідно із визначенням, наведеним в частині 1 статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 73 КАС України є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За змістом статті 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.75 КАС України).
Достатніми, згідно частини 1 статті 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
На підставі вище зазначеного колегія суддів приходить до висновку про не підтвердження факту допущення відповідачем - Головним управлінням національної поліції у місті Києві бездіяльності щодо надання відповіді на запит на інформацію ОСОБА_2 від 22.05.2016, відтак відсутні і законні підстави для покладення на відповідача обов'язку усунути таке порушення шляхом надання відповідь на запит позивача від 22.05.2016.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мір досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає до задоволення.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 229, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 09 січня 2018 року року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення судового рішення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
(Повний текст виготовлено - 17 квітня 2018 року).
Головуючий суддя: Л.О. Костюк
Судді: В.П. Мельничук,
В.А. Твердохліб