Справа № 810/188/18 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю.
Іменем України
11 квітня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Судді-доповідача: Петрика І.Й.,
Суддів: Собківа Я.М.,
Губської О.А.
за участю секретаря судового засідання: Біднячук Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_4 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адмністратинвим позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просила: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 29704-13 від 03.05.2017 р. та визнати його недійсним.
Позовні вимоги мотивує тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення оформлене та вручене всупереч порядку та вимогам, встановленим ст. 58 ПК України, а також визначає податкове зобов'язання позивача на підставі ставок, встановлених неопублікованим належним чином та скасованим рішенням місцевої ради.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, його оскаржив в апеляційному порядку позивач.
Вимоги за апеляційною скаргою мотивує тим, що суд першої інстанції при прийнятті рішення безпідставно не врахував що оскаржуване податкове повідомлення-рішення оформлене та вручене всупереч порядку та вимогам, встановленим ст. 58 ПК України.
Розглянувши справу в межах перегляду судом апеляційної інстанції, колегія суддів встановила наступне.
16.05.2016 р. на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку за НОМЕР_1 від 15.02.2006 р. зареєстровано право власності позивача на житловий будинок загальною площею 291 кв.м.
25.10.2017 позивач отримала податкове повідомлення-рішення № 29704-13 від 03.05.2017 р., яким визначено її податкове зобов'язання за звітний 2016 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 1576, 43 (одна тисяча п'ятсот сімдесят шість гривень сорок три копійки) грн.
Не погодившись із вказаним податковим-повідомленням рішенням, позивач оскаржила його в адміністративному порядку.
Рішенням Державної фіскальної служби України № 1735210199-99-11-02.01-14 від 27.12.2017 р. податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
Вважаючи податкове повідомлення-рішення № 29704-13 від 03.05.2017 р. протиправним, позивач оскаржив його в судовому порядку.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що оскільки податкове зобов'язання позивача було обраховане відповідно до ставки, встановленої рішенням Броварської міської ради Київської області від 30.01.2015 р. № 139-52-06, а не відповідно до скасованого рішення Броварської міської ради від 29.01.2016 р. № 115-07-07, як зазначає позивач, то оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів.
Статтею 67 Конституції України встановлено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з п. 8.1. ст.8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
До місцевих податків належать: податок на майно та єдиний податок (ст. 10 Податкового кодексу України).
Статтею 265 Податкового кодексу України визначено, що податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю.
Відповідно до пп. 266.1.1. п. 266.1 ст.266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Пунктом б пп.266.1.2. п. п. 266.1 ст.266 ПК України встановлено, що якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом.
Згідно з пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Кодексу об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Таким чином, відповідач дійшов до вірного висновку, що житловий будинок, який знаходиться у власності позивача та його подружжя є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а позивач - платником такого податку.
Відповідно до пп. 266.8.1. п. 266.8. ст. 266 ПК України у разі переходу права власності на об'єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об'єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.
Право власності позивача на житловий будинок загальною площею 291 кв.м. було зареєстровано 16.05.2016 р.
В силу положень п.4 ст. 334 ЦК України якщо договір про відчуження майна підлягає державній
реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Таким чином, позивач зобов'язаний сплатити податок за період з 16.05.2016 р. (включно) по 31.12.2016 (включно). Отже, відповідач вірно врахував період володіння позивачем майном в цілях обчислення його податкового зобов'язання (8 місяців): (291,6 кв.м.-120 кв.м.) х 13, 78 грн.)/12 міс.х 8 міс.= 1576, 43 грн.(де 120 кв.м. - зменшення бази оподаткування, передбачене рішенням Броварської міської ради від 29.01.2016 р. № 115-07-07).
З 01.01.2015 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податквового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 р., згідно з яким внесено зміни щодо оподаткування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки.
Зокрема, розширено базу оподаткування для податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, шляхом оподаткування як житлової, так і нежитлової нерухомості.
Таким чином, відповідачем вірно визначено базу оподаткування в цілях обчислення податкового зобов'язання позивача - 291 кв.м. (загальна площа житлового будинку позивача): (291,6 кв.м.-120 кв.м.) х 13, 78 грн.)/12 міс.х 8 міс.= 1576, 43 грн.
Згідно з пп. 266.5.1 п. 266.5 ст.266 Кодексу ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
В силу положень пп. 266.4.2. п. 266.4. ст. 266 встановлення пільг з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб також належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.
За змістом пп. 266.4.1. п. 266.4. ст. 266 ПК України пільгою з податку на нерухоме майно є, зокрема, право на зменшення бази оподаткування об'єкта житлової нерухомості, що застосовується один раз за кожний базовий податковий період.
Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України належить до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад.
Статтею 12 Кодексу визначені, зокрема, повноваження сільських, селищних, міських рад щодо справляння податків та зборів. Так, сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів (п. 12.3 Податкового кодексу України).
Таким чином, встановлення податку та пільг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста Бровари належить до виключної компетенції Броварської міської ради.
Рішення Броварської міської ради від 29.01.2016 р. № 115-07-07 «Про встановлення місцевих податків і зборів, ставок земельного та акцизного податків на території м. Бровари на 2017 рік» за наслідками розгляду справи № 361/1869/16-а було скасовано постановою Броварського міськрайонного суду Київської області, залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2016 р.
Відповідно до ст. 254 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття ухвали) ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Таким чином, встановлені рішенням Броварської міської ради від 29.01.2016 р. № 115-07-07 вимоги щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не можуть застосовуватись в цілях обчислення податкового зобов'язання позивача.
Підпунктом 12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
З наведеного вбачається, що норма розрізняє період опубліковування рішення ради (це період, який передує плановому), плановий період (у якому планується встановити місцевий податок) і наступний (тобто період, який є наступним за плановим). Кожен з цих періодів має самостійне правове значення. При цьому такі періоди не можуть співпадати в часі. Зокрема, не може бути плановим період, у якому було прийнято та опубліковано відповідне рішення ради. Плановим у будь-якому разі може бути лише той період, який є наступним після періоду опублікування рішення ради.
Отже, в разі прийняття органом місцевого самоврядування рішення про запровадження місцевого податку у період з 01.01.2015 р. до 15.07.2015, положення такого рішення набирають чинності не раніше 01.01.2016 і регулюють питання сплати податку з 2016 року.
Виходячи із викладеного, для обчислення податкового зобов'язання позивача за звітний 2016 рік слід враховувати вимоги щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, встановлені рішенням Броварської міської ради від 30.01.2015 № 1392-52-06.
Згідно з пп. 2.3.1 п. 2.3. чинного рішення Броварської міської ради від 30.01.2015 №1392-52-06 ставка податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб встановлюється у розмірі 1 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2015 року, за 1 кв. метр бази оподаткування .
В силу ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» від 28.12.2014 № 80-VIII мінімальну заробітну плату на 1 січня 2015 року встановлено у розмірі 1218 грн.
Таким чином, ставка податку, яку слід враховувати при обчисленні податкового зобов'язання позивача становить 12,18 грн.
Отже, відповідач неправильно застосував в цілях обчислення податкового зобов'язання позивача ставку податку розміром в 13, 78 грн.:(291,6 кв.м.-120 кв.м.) х 13, 78 грн.)/12 міс.х 8 міс.= 1576, 43 грн.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що ставка податку, яка була фактично застосована відповідачем при обчисленні грошового зобов'язання позивача (13, 78 грн.) обчислена відповідно до скасованого рішення Броварської міської ради від 29.01.2016 р. № 115-07-07, яким встановлено ставку податку для об'єктів житлової нерухомості у розмірі 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового року) за 1 кв. метр бази оподаткування ( 1% від 1378 грн. - мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2016 Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік»).
Згідно з пп. 2.2.1 п. 2.2. чинного рішення Броварської міської ради від 30.01.2015 № 1392-52-06 база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується:для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 150 кв. метрів.
Таким чином, відповідач неправильно застосував в цілях обчислення податкового зобов'язання позивача пільгу з податку, зменшивши базу оподаткування позивача на 120 кв.м., а не на 150 кв.м.: (291,6 кв.м.-120 кв.м.) х 13, 78 грн.)/12 міс.х 8 міс.= 1576, 43 грн.
При цьому, колегія суддів звертає увагу що пільга з податку, яка була фактично застосована відповідачем при обчисленні грошового зобов'язання позивача (- 120 кв.м. від бази оподаткування) також ґрунтується на скасованому рішенні Броварської міської ради від 29.01.2016 р. № 115-07-07, яким встановлено, що база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів (пп.2.2.1 п. 2.1. скасованого рішення).
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Разом з тим, оскільки з моменту скасування податкового повідомлення-рішення таке рішення більше не створює будь-яких юридичних наслідків для платника податку, колегія суддів вважає задоволення вимог щодо визнання протиправним та скасування цього рішення достатнім та ефективним засобом захисту порушених прав позивача та не вбачає підстав для задоволення позову в частині визнання такого рішення недійсним.
Таким чином, встановивши, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2018 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області форми № 29704-13 від 03.05.2017 року
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач: Петрик І.Й.
Судді: Собків Я.М.
Губська О.А.