Справа № 810/1962/17 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В.
11 квітня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Глущенко Я.Б.,
суддів Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є.,
секретаря Андрієнко Н.А.,
за участю:
представника позивача: Сінькевича В.А.,
представника відповідача: Бабченко О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови, за апеляційною скаргою Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року, -
ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» звернулося у суд із позовом до Головного управління Держпраці у Київській області, у якому просило визнати протиправною та скасувати постанову від 25.04.2017 року №268 про накладення штрафу.
В обгрунтування вимог позовної заяви позивач посилається на те, що ним не було допущено порушення вимог ч. 5 ст. 79 Кодексу законів про працю України, оскільки факт ознайомлення працівника позивача - ОСОБА_4 під особистий підпис з графіком відпусток, у якому зазначено конкретні дати її початку та закінчення, слід вважати належним письмовим повідомленням вказаного працівника про дату початку відпустки не пізніше як за два тижні до встановленого графіком терміну. Тому, оскаржувана постанова носить протиправний характер, оскільки ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» не обмежене у виборі способу повідомлення працівника про початок відпустки та здійснює таке повідомлення у письмовій формі та не пізніше як за два тижні до встановленого графіком відпусток терміну, як того вимагає ч. 5 ст. 79 Кодексу законів про працю України.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду умотивовано тим, що із твердженнями позивача не можливо погодитися, оскільки останні є довільним тлумаченням норм законодавства і не відповідають змісту ст. 79 КЗпП України, яка прямо передбачає наявність саме письмового повідомлення, і не містить посилань на те, що ознайомлення із графіком відпусток і є письмовим повідомленням. Також, зазначено, що порушення ч. 3 ст. 80 КЗпП України представник позивача фактично визнав, оскільки жодними доводами або документами не спростував що позивачем було дотримано вимог даної норми.
Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов.
В обгрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржувана постанова вочевидь носить протиправний характер і підлягає скасуванню, оскільки ДП МА «Бориспіль» не обмежене у виборі способу повідомлення працівника про початок відпустки та здійснює таке повідомлення у письмовій формі та не пізніше як за два тижні до встановленого графіком відпусток терміну, як того вимагає ч. 5 ст. 79 КЗпП України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.
З матеріалів справи убачається, що Головним управлінням Держапраці у Київській області було проведено позапланову перевірку ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на предмет дотримання законодавства про працю.
У ході перевірки встановлено, що відповідно до графіку щорічних відпусток працівників підрозділу, підпорядкованому головному бухгалтеру, на 2017 рік період щорічної відпустки ОСОБА_4 визначено з 21.02.2017 по 06.03.2017 (14 календарних днів). Проте, ОСОБА_4 письмово не попереджено про дату початку щорічної відпустки за два тижні до її початку. Окрім того, перенесення щорічної відпустки ОСОБА_4 здійснено без письмової згоди працівника та не погоджено з профспілковим органом первинної профспілкової організації.
З урахуванням наведеного, відповідачем встановлено порушення ч. 5 ст. 79 та ч. 3 ст. 80 КЗпП України.
За результатами перевірки відповідачем складено акт від 07.04.2017 № 10-105/409, на підставі якого 25.04.2017 винесено постанову № 268 про накладення штрафу на позивача у розмірі 3200,00 грн. в порядку ст. 265 КЗпП України.
Уважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся у суд із даним позовом.
Надаючи оцінку зазначеній постанові, колегія суддів ураховує наступне.
Порядок та умови надання щорічних відпусток регламентує ст. 70 КЗпП України, яка узгоджується із ст. 10 Закону України «Про відпустки» та якою передбачено, що щорічні основна та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи надаються працівникам після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації.
У разі надання зазначених відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, крім визначених законом випадків, коли ці відпустки за бажанням працівника надаються повної тривалості.
Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.
Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку.
Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.
Із системного аналізу наведених правових норм убачається, що законом передбачений обов'язок роботодавця як і довести до відома працівників графік черговості надання відпусток, так і письмово повідомити працівника про конкретну дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.
Однак, усупереч наведеним вимогам закону позивачем не надано доказів письмового повідомлення працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.
При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання позивача на підпис ОСОБА_4 на аркуші ознайомлення із графіком відпусток Ф-01-30-09 (а.с.23), позаяк вказаний аркуш свідчить про ознайомлення останньої із графіком відпусток на 2017 рік, який може відрізнятися від фактичного періоду надання такої та не є письмовим повідомленням працівника про конкретну дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.
Щодо покликань позивача на п. 2.1.8 Положення про оформлення відпусток працівникам підприємства, згідно якого конкретний період надання щорічних відпусток працівникові, у межах, встановлених графіком, погоджується між працівником і керівником структурного підрозділу та зазначається у графіку відпусток, то таке повідомлення може мати місце у разі підпису особи в окремій графі із зазначенням про ознайомлення саме із конкретною датою відпустки, а не із графіком такої.
Окрім того, позивачем ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час її розгляду в суді апеляційної інстанції не наведено жодних доказів в спростування факту порушення ним вимог ч. 3 ст. 80 КЗпП України, якою передбачено, що щорічна відпустка за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, як виняток, може бути перенесена на інший період тільки за письмовою згодою працівника та за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) у разі, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відбитися на нормальному ході роботи підприємства, установи, організації, та за умови, що частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використана в поточному робочому році.
Відповідно до ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, у тому числі у разі порушення вимог ст. ст. 79, 80 КЗпП України, - у розмірі мінімальної заробітної плати.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 34, 243, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко
суддя О.М. Кузьмишина
суддяО.Є. Пилипенко
(Повний текст постанови складений 16 квітня 2018 року.)