10 квітня 2018 року
м. Київ
Справа № 910/21488/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Лайфселл",
відповідач - Антимонопольний комітет України,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Антимонопольного комітету України
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 (головуючий - Тищенко А.І., судді: Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В.)
у справі № 910/21488/17
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лайфселл" (далі - ТОВ "Лайфселл")
до Антимонопольного комітету України (далі - Комітет)
про визнання недійсним рішення.
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
У листопаді 2017 року ТОВ "Лайфселл" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Комітету про визнання недійсним рішення Комітету від 18.09.2017 № 546-р "Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу".
Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.12.2017 зі справи № 910/21488/17 позовну заяву і додані до неї документи повернуто позивачеві без розгляду на підставі пунктів 2 та 6 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, в редакції, чинній до 15.12.2017).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 ухвалу місцевого господарського суду зі справи скасовано, а матеріали справи передано на розгляд до суду першої інстанції.
Комітет, посилаючись на порушення судом попередньої інстанції норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції постанову суду апеляційної інстанції зі справи скасувати, а ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін. Так, згідно з доводами Комітету, викладеними у касаційній скарзі:
- судом апеляційної інстанції не враховане те, що на титульній сторінці позовної заяви позивачем зазначено скорочене найменування позивача замість його (позивача) повного найменування;
- належним доказом надсилання сторонам копій позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб є оригінали описів вкладень до поштових відправлень, які повинні містити вичерпний перелік найменувань документів, що надсилаються, а також оригінал розрахункового документа, який виданий поштовим відділенням;
- суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що позивачем додано до позову опис вкладення у цінний лист, графа "найменування предметів" якого не містить вичерпного переліку найменувань документів, що є додатками до позовної заяви ТОВ "Лайфселл". За відсутності переліку додатків в описі вкладення у цінний лист у суду першої інстанції не було й можливості перевірити відповідність доданих до позовної заяви документів переліку тих документів, які направлені Комітету.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Лайфселл" просило залишити судовий акт попередньої інстанції без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, зазначаючи про те, що судом апеляційної інстанції було вірно встановлено дотримання Товариством вимог процесуального законодавства у зверненні з позовною заявою до суду та відсутність у суду першої інстанції законних підстав для її повернення.
Розгляд касаційної скарги Комітету здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини п'ятої статті 301 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017).
Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Повертаючи позовну заяву позивачу без розгляду на підставі приписів пунктів 2 та 6 частини першої статті 63 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), місцевий господарський суд виходив з того, що у позовній заяві позивачем не зазначено повної організаційно-правової форми позивача, а також до позовної заяви не додано доказів на підтвердження надсилання відповідачу всіх додатків до позовної заяви, які перераховані в ній, оскільки в описі вкладенні у цінний лист, який доданий до позовної заяви, не міститься переліку документів, що були направлені на адресу відповідача.
Так, згідно з приписами статті 54 ГПК України (в цій же редакції) позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.
Позовна заява повинна містити:
1) найменування господарського суду, до якого подається заява;
2) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків за його наявності;
21) документи, що підтверджують за громадянином статус фізичної особи - підприємця;
3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; суми договору (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів);
4) зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
5) виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору якщо такі проводилися;
61) відомості про вжиття запобіжних заходів відповідно до розділу V1 цього Кодексу;
7) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви.
У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, якщо вони необхідні для правильного вирішення спору.
Частиною першою статті 56 ГПК України передбачено, що позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Відповідно до пунктів 2 та 6 частини першої статті 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо: у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес; не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Згідно з частинами другою та третьою статті 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву не пізніше трьох днів з дня її надходження, про що виносить ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущенного порушення.
Відповідно до частини першої статті 90 Цивільного кодексу України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму та назву.
Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності.
Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування.
Апеляційний господарський суд, встановивши, що позовна заява ТОВ "Лайфселл" містить повне найменування сторін (зокрема, позивача), їх поштові адреси, а також номери телефонів сторін та їх електронні адреси; беручи до уваги те, що приписи статті 63 ГПК України не визначають як підставу для повернення позовної заяви без розгляду відсутність в описі вкладення у цінний лист переліку додатків, які додані до позову (за наявності фіскального чека, а також опису вкладення у цінний лист, в якому міститься інформація про направлення відповідачу зі справи копії позовної заяви з додатками до неї), - дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування ухвали місцевого господарського суду про повернення позовної заяви ТОВ "Лайфселл" без розгляду, у зв'язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Частиною першою статті 8 названого Закону передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду.
Відповідно до статті 300 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишити касаційну скаргу Комітету без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, як таку, що ухвалена з додержанням норм процесуального права.
У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін судовий акт попередньої інстанції, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд
Касаційну скаргу Антимонопольного комітету України залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 у справі № 910/21488/17 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя Б. Львов
Суддя В. Селіваненко