Справа № 564/2484/17
12 квітня 2018 року
м.Костопіль
Костопільський районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя Левчук В.В.
секретар судового засідання Зберун К.Ф.
за участю:
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - адвоката ОСОБА_2
відповідача - ОСОБА_3
представника відповідача - адвоката ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Костопільського районного суду Рівненської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу №564/2484/17 за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_3) до ОСОБА_3 (АДРЕСА_2) про стягнення аліментів
ОСОБА_1 звернулась до Костопільського районного суду Рівненської області з цивільним позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів.
Позов мотивований тим, що з липня 2016 року стосунки з відповідачем погіршились, він уникає виконання батьківських обов'язків, віддалився від позивача, не підтримує подружні стосунки, ініціював розлучення. Відповідач ухиляється від утримання спільних неповнолітніх дітей, матеріальної допомоги не надає, проживає окремо, з позивачем та дітьми не бачиться, дітей не утримує. Дохід позивача у повному обсязі не може задовольнити належне утримання дітей. Діти хворіють, лікування та догляд за дітьми позивач здійснює самостійно. Діти потребують особливого догляду та харчування.
Згідно відзиву на позовну заяву /а.с.21-23/, відповідач визнає позов в частині стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей в розмірі 1000 грн. на кожну дитину щомісячно до досягнення ними повноліття. До 04.07.2016 року, сторони проживали спільно однією сім'єю у належному відповідачу будинку АДРЕСА_2. В подальшому позивач залишила місце проживання та з дітьми переїхала в будинок АДРЕСА_3, де проживає по даний час. Відповідач не заперечує, що шлюб розірвано Костопільським районним судом за його ініціативою. З моменту народження дітей та особливо, з моменту залишення позивачем місця спільного проживання, відповідач чітко усвідомлює та виконує свій обов'язок з утримання дітей в тому числі у грошовій формі. Відповідач заперечує твердження позивача про те, що він уникає виконання батьківських обов'язків, ухиляється від утримання дітей, не надає матеріальної допомоги та не бачиться з дітьми. Так, з моменту народження дітей, відповідач робить все, щоб забезпечити їм належний рівень життя, достатній для їх фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Діти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з перших днів забезпечені відповідачем всім необхідним, одягом, харчуванням, доглядом, піклуванням. Звичайно, за період спільного проживання відповідач не фіксував здійснені ним витрати на утримання дітей, придбання одягу, відпочинок, оскільки не вважав це за потрібне і до останнього дня розраховував на збереження сім'ї. У той же час з моменту народження дітей та по даний час відсутні будь-які звернення ОСОБА_1 до соціальних служб з приводу допомоги в утриманні дітей. У наслідок тривалого, з вини ОСОБА_1, проживання відповідача окремо від дітей, можливість ОСОБА_3 вільно спілкуватися з ними, приймати участь у їх вихованні значно ускладнилась. Виконання ОСОБА_3 обов'язку по вихованню дітей і реалізація ним права на особисте спілкування з ними залежали від одноосібної волі ОСОБА_1 Як наслідок, ОСОБА_1 періодично, з надуманих причин, забороняла відповідачу бачитись із дітьми, або ж створювала такі умови, які фізично унеможливлюють такі зустрічі та спілкування. Як наслідок, ОСОБА_3 змушений був 11.12.2017 року звернутися до органу опіки та піклування із заявою щодо визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї (копія заяви додається). Виключно після звернення ОСОБА_3 до органу опіки та піклування із вищевказаною заявою ОСОБА_1 погодилась на запропоновані відповідачем способи участі у вихованні дітей та спілкуванні з ними і на даний час ОСОБА_3вільно спілкується з дітьми та приймає участь у їх вихованні. З моменту проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 окремо від ОСОБА_3 останній щомісячно передавав ОСОБА_1 грошові кошти для того, щоб вони використовувались на потреби дітей. Документально дані факти ніяк не фіксувались, оскільки відповідач ніколи не думав, що ОСОБА_1 поставить це під сумнів. У літній період ОСОБА_3 фінансово допомагає ОСОБА_1 з метою оздоровлення дітей, зокрема у 2017 році надав кошти ОСОБА_1 для відпочинку дітей за кордоном в Єгипті.
Окрім того, у своєму відзиві на позов, відповідач заперечує твердження позивача про необхідність особливого догляду та харчування дітей не відповідають дійсності. Завдяки дбайливому батьківському піклуванню ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не страждають жодними хронічними чи тяжкими захворюваннями. За весь період окремого проживання ОСОБА_1 жодного разу не зверталась до відповідача з питань необхідності допомоги у дороговартісному, довготривалому лікуванні ОСОБА_6 та ОСОБА_7. В будь-якому випадку ОСОБА_3 не ухиляється від необхідності за потреби у лікуванні дітей. Більше того, пропонуючи органу опіки та піклування спосіб його участі у вихованні дітей ОСОБА_3 запропонував однією із умов, що у разі захворювання дітей батько зобов'язаний вжити вичерпних заходів за для сприяння матері у забезпеченні повноцінного їх лікування, доставлення до закладу охорони здоров'я, придбання необхідних медикаментів. Жодних обставин особливого харчування дітей у сім'ї ОСОБА_3 ніколи не було і на даний час вони відсутні.
Також, відповідач стверджує, що позивачем не наведено жодного обґрунтування саме такого розміру аліментів. З моменту проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 окремо від батька ОСОБА_3 щомісячно передавав ОСОБА_1 грошові кошти для того, щоб дані кошти витрачались на потреби дітей. Разом з тим, з вересня місяця 2017 року, через суттєве ускладнення у веденні господарської діяльності, ОСОБА_3 фактично не отримує доходу від здійснення підприємницької діяльності. Від так, він фізично не в змозі щомісячно сплачувати 6000 грн. аліментів. Всі наявні у ОСОБА_3 кошти витрачені ним на підприємницьку діяльність, яка на даний час однак не приносить доходу.
З урахуванням обставин справи, відповідач вважає, що об'єктивно справедливим є стягнення з нього аліментів на утримання дітей у твердій грошовій сумі в розмірі 1000,00 (одна тисяча) грн. щомісячно на утримання ОСОБА_6 та в розмірі 1000,00 (одна тисяча) грн. щомісячно на утримання ОСОБА_7 до досягнення ними повноліття.
Згідно відзиву на відзив на позовну заяву /а.с.37-40/, представник позивача заперечила, що позивач будь-яким чином перешкоджала відповідачу у спілкуванні та вихованні дітей, а лише вважала за необхідне бути присутньою при зустрічах відповідача з дітьми, оскільки на її думку, він не може знати всіх їхніх потреб, а їхній спільний син не вміє ще чітко формувати свої бажання в силу свого раннього віку. Позивач визнає, що відповідач періодично надає кошти на використання їх на потреби дітей, але вважає, що цих коштів не вистачає. Дочка сторін відвідує дитячий садок, де ходить на різні гуртки: танці, розвиваючі заняття. Син сторін також відвідує розвиваючий гурток "Мама і я". Позивач останні декілька місяців перебуває в постійному пошуку роботи та підробітку для забезпечення малолітніх дітей. Позивач змушена домовлятися з нянею. Все наведене вище потребує постійної фінансової підтримки. Фінансову спроможність відповідача сплачувати заявлений розмір аліментів обґрунтовує тим, що позивач є працездатним та фізично здоровим чоловіком, який не має на утриманні інших утриманців, а також тим, що відповідач з 2008 року здійснює підприємницьку діяльність.
Окрім того, представником позивача у вказаному відзиві на відзив здійснено попереднє визначення витрат на професійну правничу допомогу, згідно якого попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правову допомогу становить 5800 гривень, виходячи з розрахунку 14,5 год.*400 грн./год.
Згідно поданих відповідачем заперечень на відповідь на відзив /а.с.53-55/, останній стверджує, що як в позовній заяві так і у відповіді на відзив твердження позивача про необхідність особливого догляду та харчування дітей не обґрунтовано. Якісне, здорове харчування дітей є базовою складовою рівня життя, необхідного для фізичного, розумового, розвитку кожної дитини і не може свідчити про особливість даної обставини. За весь період окремого проживання ОСОБА_1 жодного разу не зверталась до відповідача з питань необхідності придбання дітям особливого, відмінного від звичайного, харчування, необхідність придбання якого була б продиктована особливими обставинами (фізіологічне несприйняття дитиною певних продуктів, необхідність придбання конкретно визначених дороговартісних продуктів тощо). В будь-якому випадку відповідач безумовно усвідомлює свій обов'язок по забезпеченню дітей якісним харчуванням, проте не як особливу потребу, а як базову потребу дітей і готовий всіляко сприяти позивачу у цьому. Проте, фінансові можливості відповідача є обмеженими, а позивач так жодним чином і не обґрунтував, що саме включає в себе поняття "особливий догляд та харчування дітей", які ж затрати нею здійснюються щомісячно на дані потреби. Відповідач жодного разу не відмовив позивачу у наданні коштів на відвідування дітьми гуртків, розвиваючих ігор тощо. Проте, рішення щодо відвідування дітьми гуртків, розвиваючих ігор позивач приймає особисто, не цікавлячись думкою відповідача і знову ж таки фактична вартість таких затрат позивачем не зазначається та не підтверджується жодним доказом. Активну підтримку у матеріальному забезпеченні сім'ї ОСОБА_3 відігравали батьки відповідача, які є приватними підприємцями. Безумовно, одноособово приймаючи рішення змінити місце проживання, ОСОБА_1 повинна була розуміти, що це неминуче вплине на рівень її життя, позбавить сім'ю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 матеріальної підтримки батьків відповідача та, як наслідок, суттєво збільшить її відповідальність за подальше життя дітей і в першу чергу за їх матеріальне утримання. На даний час ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не мають наміру надавати фінансову допомогу ні ОСОБА_3 ні ОСОБА_1, оскільки вони є повнолітніми самостійними особами. Від так, ОСОБА_1 доведеться в подальшому розраховувати виключно на власні сили та на підтримку, яку відповідач, з урахуванням свого майнового стану та рівня доходів, обов'язкового надаватиме. Факт звернення ОСОБА_3 11.12.2017 до органу опіки та піклування із заявою щодо визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї жодним чином не свідчить про те, що позивач неналежно виконує батьківські обов'язки, або вчиняє інші протиправні дії. Таке звернення свідчить лише про те, що відповідачу не байдужа доля дітей і він всіляко намагається приймати участь у їх вихованні та утриманні.
Згідно поданих представником позивача пояснень до заперечення /а.с.60-62/, представник позивача обґрунтовує заявлену суму судових витрат тим, що 12.01.2017 року між позивачем та його представником було укладено договір про надання правової допомоги, згідно якого позивач зобов'язується оплатити адвокату гонорар у сумі 400 гривень за годину надання правової допомоги. Послуги надавалися протягом 8 год. 30 хв., а щодо прогнозованих витрат, представник позивача зазначає, що нею було подано адвокатський запит до Костопільського відділення Рівненської ОДПІ про отримання інформації про дохід відповідача (одна година роботи), та проведено підготовку пояснення до заперечення (2 години роботи), прогнозовано майбутню участь у судовому засіданні 07.02.2018 року (одна година).
Допитана в судовому засіданні в якості свідка позивач, ОСОБА_1, надала суду показання про те, що відповідач з вересня 2017 року не надає допомоги на утримання дітей, щодо укладення договору з нянею не заперечував.
Представник позивача просить суд позовні вимоги задоволити з підстав наведених у позові та запереченнях на відзив.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково. Представник відповідача пояснив суду, що відповідач визнає позовні вимоги частково та готовий сплачувати аліменти на утримання дітей в розмірі 1500 грн. на кожну дитину щомісячно.
Відповідно до ч.4 ст.206 Цивільного процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у матеріалах справи докази, дійшов наступних висновків.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Костопільського районного управління юстиції у Рівненській області, ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_6, батьками якої є ОСОБА_3 та ОСОБА_1, про що зроблено відповідний актовий запис за №33 /а.с.2/.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Костопільського районного управління юстиції у Рівненській області, ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_7, батьками якого є ОСОБА_3 та ОСОБА_1, про що зроблено відповідний актовий запис за №492 /а.с.3/.
Згідно рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 17.11.2017 року по справі №564/2129/17 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було розірвано /а.с.25/. Із змісту рішення вбачається, що ОСОБА_1 позов визнала та не заперечувала щодо розірвання шлюбу.
Згідно заяви ОСОБА_3 до Голови Костопільської районної державної адміністрації Рівненської області, як керівнику органу опіки та піклування щодо визначення способів участі у вихованні дитини та спілкування з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї, а також доповнень до заяви, ОСОБА_3 щомісячно, з моменту проживання позивача з дітьми окремо, відповідач щомісячно добровільно передає ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі від трьох до п'яти тисяч гривень для того, об дані кошти витрачались на потреби дітей. Водночас, позивач часто перешкоджає участі відповідача у вихованні дітей та побаченнях з ними /а.с.27-29/.
Згідно довідки №959/Л/0.1712.17-09 виданої 13.02.2018 року Костопільським відділення Головного управління ДФС у Рівненській області Рівненської ОДПІ, відповідно до поданої до податкового органу податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця загальна сума доходу ОСОБА_3 за період з 01.01.2018 року по 31.01.2018 року складає 765 гривень.
Згідно щорічної декларації ОСОБА_3 за 2017 рік, його дохід від зайняття підприємницькою діяльністю у звітному періоді становить 908518 грн. Окрім того, у власності відповідача є нерухоме майно та транспортні засоби.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до вимог ст.180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей.
Відповідно до частин 1, 3 статті 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно приписів ч.1 ст.182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Як передбачено статтею 184 Сімейного Кодексу України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Судом враховано, що відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України, обов'язок утримувати неповнолітніх дітей покладено на обох батьків.
Згідно приписів Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років з 01 січня 2018 року становить 1492 грн.
Таким чином, вказаним законом врегульовано мінімально необхідні витрати на утримання однієї дитини віком до 6 років. Необхідність понесення витрат у більшому розмірі підлягає доведенню в загальному порядку.
Відповідно до частини 1 статті 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Також, відповідно до ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", станом на 01.01.2018 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 1762 грн.
Таким чином, законодавчо визначено, що для забезпечення базових обов'язкових витрат на потреби працездатної особи становлять не менше ніж 1762 гривні, а тому, присудження судом періодичних платежів, які зменшать суму прожиткового мінімуму для цієї працездатної особи нижче встановленого рівня, є неприпустимим.
Згідно поданих відповідачем довідок, його доходи у 2018 році значною мірою скоротилися та становлять менше однієї тисячі гривень, щомісяця.
Водночас, суд враховує часткове визнання позову відповідачем. Таке визнання не порушує прав та законних інтересів інших осіб, а тому приймається судом. Наявність підстав для відмови у прийнятті часткового визнання відповідачем позову судом не встановлено.
Визначаючи розмір аліментів, виходячи з принципу справедливості і розумності та з урахуванням потреб дітей, можливостей відповідача та попередню його дохідність як приватного підприємця, майновий стан відповідача, часткове визнання ним позову, суд дійшов висновку, що розмір аліментів в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 гривень на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, є обґрунтованим та підлягає до задоволення, починаючи з дати звернення з позовом до суду та до досягнення дітьми повноліття.
Таким чином, призначений судом розмір аліментів в повній мірі покриває законодавчо встановлений прожитковий мінімум для дітей відповідного віку. Водночас, враховуючи особу відповідача та його майновий стан, суд дійшов переконливого висновку, що призначений судом розмір аліментів не буде надто обтяжливим для нього.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ч.ч.1-4 ст.12 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.ч.1, 5, 6 ст.81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст.89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивачем не доведено можливості, а також необхідності зобов'язання сплати відповідачем аліментів у заявленому розмірі в сумі 3000 грн. на кожну дитину щомісячно. Також, позивачем не обґрунтовано наявність такого розміру обов'язкових витрат, пов'язаних з утриманням дітей сторін.
Окрім того, відповідно до ст.185 Сімейного кодексу України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Таким чином, зазначені позивачем витрати у виді відвідування дочкою сторін гуртків у дитячому садочку (танці, розвиваючі заняття), відвідування сином сторін розвиваючого гуртку "Мама і я", необхідність звернення до послуг няні, за змістом ст.185 СК України, могли б бути віднесені до додаткових витрат на дітей. Водночас, позивачем про стягнення додаткових витрат вимогу заявлено не було.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення в частині присудження до стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей в розмірі 2000 гривень на кожну дитину, щомісячно.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 Цивільного процесуального кодексу України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно приписів п.3 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.
Відповідно до ч.1 ст.142 Цивільного процесуального кодексу України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Згідно приписів пп.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.176 Цивільного процесуального кодексу України, у позовах про стягнення аліментів ціна позову визначається сукупністю всіх виплат, але не більше як за шість місяців.
Враховуючи, що позивача звільнено від сплати судового збору та часткове визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку, що з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 320 грн.
Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд враховує наступне.
Відповідно до ч.ч. 2,3 ст.137 Цивільного процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У запереченнях на відзив, представником позивача було здійснено попереднє визначення витрат на професійну правничу допомогу, згідно якого попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правову допомогу становить 5800 гривень, виходячи з розрахунку 14,5 год.*400 грн./год.
Водночас, ні позивачем, ні його представником не подано суду доказів витрачання 2 годин часу на попередню консультацію щодо характеру спільних відносин по справі №564/2484/17; 0,5 год. - на формування правової позиції по справі; 4 год. - на підготовку відзиву на позовну заяву по справі; 2 год. - на оформлення всіх процесуальних документів та подача їх до суду по справі; 6 год. - прогнозованих витрат. А також, не подано суду доказів надання зазначених послуг, прийняття та оплати їх позивачем.
Так, представник позивача була присутня в судовому засіданні 18.01.2018 року в період часу з 11:45 год. до 12:12 год., тобто 27 хвилин (розгляду справи відкладався враховуючи клопотання відповідача, а розгляд справи по суті не розпочинався); в судовому засіданні 07.02.2018 рок в період часу з 12:34 год. до 13:04 год., тобто 30 хвилин, а загалом 57 хвилин, що згідно узгодженого між позивачем та представником розрахунку становить 380 грн.
Окрім того, відповідно до ч.4 ст.137 Цивільного процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.ч.2,3 ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Як вже зазначалось вище, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи відсутність доказів понесення позивачем заявлених витрат на правову допомогу, а також часткове визнання вимог відповідачем, що частково звільнило позивача від обов'язку обґрунтування та доведеності позовних вимог, часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати на правничу допомогу в розмірі 190 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 180, 182, 184 Сімейного кодексу України, ст.ст. ст.ст. 137, 141, 142, 176, 206, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів задоволити частково.
Стягувати з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою АДРЕСА_2, паспорт серії НОМЕР_4 виданий 03.01.2013 року Костопільським РС УДМС України в Рівненській області, ІН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою АДРЕСА_3, ІННОМЕР_5) аліменти на утримання доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, у розмірі 2000,00 /дві тисячі/ грн. на кожну дитину щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28.11.2017 року та до досягнення дітьми повноліття.
Допустити негайне виконання судового рішення в межах платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою АДРЕСА_2, паспорт серії НОМЕР_4 виданий 03.01.2013 року Костопільським РС УДМС України в Рівненській області, ІН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_6, ІННОМЕР_5) 190 /сто дев'яносто/ грн. витрат на правову допомогу.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою АДРЕСА_2, паспорт серії НОМЕР_4 виданий 03.01.2013 року Костопільським РС УДМС України в Рівненській області, ІН НОМЕР_1) в дохід держави 320 /триста двадцять/ гривень судового збору за подання позовної заяви.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Рівненської області через Костопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 /тридцяти/ днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складення повного тексту рішення - 16 квітня 2018 року.
СуддяВ. В. Левчук