Справа № 564/1902/17
11 квітня 2018 року
Костопільський районний суд Рівненської області в складі:
головуючий суддя Олійник П. В.
з участю секретаря Забейди А. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ "Приватбанк" про захист прав споживача, стягнення заборгованості за депозитним вкладом
Позивач звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ "Приватбанк", в якому просив стягнути з відповідача в його користь недоотримані відсотки за користування вкладом "Стандарт" № SAMDNWFD0070020912300 з 18.08.2014 року по 17.08.2017 року в розмірі 152271,21 грн., інфляційні втрати за безпідтавне користування вкладом "Стандарт" № SAMDNWFD0070020912300 з 18.08.2014 року по 17.08.2017 року в розмірі 137388,53 грн., 3 відсотки річних за вкладом "Стандарт" № SAMDNWFD0070020912300 з 18.08.2014 року по 17.08.2017 року в розмірі 21898,85 грн., недоотримані відсотки за користування вкладом "Стандарт" № SAMDNWFD0070020912900 з 18.08.2014 року по 17.08.2017 року в розмірі 3687 доларів США та покласти судові витрати на відповідача.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю та з аналогічних підстав. Просить позов задовольнити.
Представник відповідача позов не визнав та пояснив, що в банку в 2014-2017 роках були інші ставки відсотків на депозитні вклади, а не ті які вказані в позові. Також заявив про застосування наслідків пропуску строків звернення до суду. Просить в задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини та дослідивши докази по справі, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.
Відовідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 23.11.2013 року між позивачем та ПАТ КБ "Приватбанк" було укладено договір банківського вкладу № SAMDNWFD0070020912900 у відповідності до якого вкладник передав банку грошові кошти для розміщення на депозитний вклад строком на 3 місяці (до 23.02.2014 року) в розмірі 8700 доларів США, з нарахуванням відсотків в розмірі 6,5% річних, що підтверджується копією договору наявного в матеріалах справи. 07.12.2013 року позивачем договір був поповнений на суму 2000 доларів США.
Окрім того, 23.11.2013 року між позивачем та ПАТ КБ "Приватбанк" було укладено договір банківського вкладу № SAMDNWFD0070020912300 у відповідності до якого вкладник передав банку грошові кошти для розміщення на депозитний вклад строком на 3 місяці (до 23.02.2014 року) в розмірі 60000 грн., з нарахуванням відсотків в розмірі 16% річних, що підтверджується копією договору наявного в матеріалах справи. 07.12.2013 року позивачем договір був поповнений на суму 29000 гривень.
23.02.2014 року вищевказані договори на підставі пунктів 3 та 4 були пролонговані на той же термін (три місяці), тобто до 23.05.2014 року.
Відповідно до п.5 договорів банківського вкладу вкладник та банк мають право достроково розірвати дійсні договори, повідомивши про це один одного за два банківських дні до дати розірвання договорів.
Згідно п.6 договорів банківських вкладів, якщо вкладник вимагає розірвати договір, а строк вкладу ще не скінчився, вкладнику повертається сума вкладу. За неповний строк вкладу відсотки виплачуються по зниженій процентній ставці.
29.04.2014 року позивач на адресу відповідача надіслав заяву про повернення суми депозитів та нарахованих на них відсотків достроково. Проте, в порушення умов договору, відповідач вклад позивачу не повернув і позивач змушений був звертатися до суду з позовом про повернення вкладів. Остаточно кошти по обох вкладах позивачу були повернуті лише 17.08.2017 року.
Згідно із ч. 1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Відповідно до ч. 5 ст. 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунку вкладника з інших підстав.
Згідно ч.1 ст.1075 ЦК України договір банківського вкладу розривається за заявою клієнта у будь-який час.
Отже, аналіз правових норм та умов договору дає підстави для висновку про те, що відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання банку в розмірі та на умовах, визначених договором банківського вкладу (депозиту), припинилися у після звернення позивача із заявою про повернення вкладів.
Однак, закінчення строку дії договору в разі невиконання зобов'язань не припиняє зобов'язальні правовідносини, а трансформує їх в охоронні, що містять обов'язок відшкодувати заподіяні збитки, встановлені договором чи законом.
При цьому згідно із ч. 2 ст. 1070 ЦК України проценти за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.
Договір банківського вкладу не містить визначеного розміру процентної ставки за користування грошовим вкладом у разі неналежного виконання зобов'язань за договором після закінчення терміну його дії.
Разом з тим, позивачем не надано суду даних про розміри процентної ставки за користування грошовим вкладом, які діяли протягом знаходження коштів у відповідача, а тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення недоотриманих відсотків за користування вкладом згідно договорів "Стандарт" № SAMDNWFD0070020912300 та "Стандарт" № SAMDNWFD0070020912900.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму борту з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних.
В зв'язку з цим суд вважає що позовні вимоги про стягнення інфляційних по договору № SAMDNWFD0070020912300 підлягають до задоволення повністю, а 3 % річних по договору № SAMDNWFD0070020912300 - до часткового задоволення.
При цьому суд враховує заяву представника відповідача про застосування наслідків пропуску строку звернення до суду і задовольняє позовні вимоги за період трьох років, що передували зверненню до суду, а саме з 18.09.2014 року по 17.08.2017 року (дату фактичного повернення вкладів).
При визначенні розміру інфляційних суд враховує індекси інфляції за період з жовтня 2014 року по липень 2017 року та визначає індекс інфляції за цей період (187,3 %). Інфляційні втрати суд визначає шляхом множення суми неповернутого вкладу на індекс інфляції (89000 грн. х 187,3 : 100 = 166697 грн.). Разом з тим, позивачем було заявлено позовну вимогу про стягнення інфляційних втрат в розмірі 137388,53 грн.. Частиною першою статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. В зв'язку з цим суд задовольняє позовну вимогу про стягнення інфляційних в розмірі 137388,53 грн..
Суму 3 % річних по договору № SAMDNWFD0070020912300 суд розраховує шляхом множення суми неповернутого вкладу на 3 відсотки річних за період з 18.09.2014 року по 17.08.2017 року (89000 грн. х 3 : 100 : 12 х 35 (кількість місяців користування коштами) = 7787,50 грн.).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача у відшкодування витрат по сплаті судового збору 640 грн. згідно позовної вимоги про стягнення інфляційних коштів та 227,84 грн. пропорційно до задоволених вимог про стягнення 3 % річних.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 89, 141, 259, 260 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ КБ "Приватбанк" про захист прав споживача, стягнення заборгованості за депозитним вкладом задовольнити частково.
Стягнути з ПАТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати за безпідтавне користування вкладом "Стандарт" № SAMDNWFD0070020912300 з 18.09.2014 року по 17.08.2017 року в розмірі 137388 (сто тридцять сім тисяч триста вісімдесят вісім) грн. 53 коп., 3 відсотки річних за вкладом "Стандарт" № SAMDNWFD0070020912300 з 18.09.2014 року по 17.08.2017 року в розмірі 7787 (сім тисяч сімсот вісімдесят сім) грн. 50 коп. та 867 (вісімсот шістдесят сім) грн. 84 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Рівненської області через Костопільський районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
СуддяП. В. Олійник