13 квітня 2018 року
м. Київ
Справа № 904/6886/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу
Заступника прокурора Дніпропетровської області
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 (головуючий суддя Парусніков Ю.Б., судді Коваль Л.А., Пархоменко Н.В.) та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2017 (суддя Бондарєв Е.М.)
у справі №904/6886/17
за позовом Заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Феріт"
про стягнення 467 893,31 грн збитків
У червні 2017 року Заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області (далі - Позивач) звернувся в Господарський суд Дніпропетровської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Феріт" (далі - Відповідач) про стягнення 467 893,31 грн збитків, що заподіяні державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства України в результаті засмічення земельної ділянки.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області під час проведення планової перевірки за період з 06.06.2016 по 29.06.2016 щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства України в діяльності Відповідача виявлено факт засмічення земельної ділянки, що є грубим порушенням вимог ст. ст. 17, 33 Закону України "Про відходи", ст. 35 Закону України "Про охорону земель", ст. 164 Земельного кодексу України, на підставі чого Позивачем здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі внаслідок засмічення Відповідачем земельної ділянки державної власності, який становить 467 893,31 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2017 в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що прокурором та Позивачем не доведено наявність усіх складових цивільного правопорушення, зокрема, факту засмічення земельної ділянки будівельними відходами, оскільки будівельні матеріали не можна ототожнювати з будівельними відходами.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2017 залишено без змін.
Погоджуючись з висновком суду першої інстанції про недоведення прокурором і Позивачем факту засмічення земельної ділянки будівельними відходами, апеляційний господарський суд додатково зазначив, що: розрахунок розміру відшкодування шкоди здійснено із порушеннями і не підтверджено документально; Позивачем при складанні розрахунку не встановлено, що засмічення призвело або може призвести до забруднення навколишнього середовища.
19.11.2017 Заступник прокурора Дніпропетровської області подав касаційну скаргу на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2017 у справі № 904/6886/17, в якій просить скасувати оскаржувані постанову та рішення, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Касаційна скарга обґрунтована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, з таких підстав:
- при здійсненні розрахунку розміру шкоди, заподіяної засміченням земельної ділянки, Позивач діяв в межах наданих повноважень та керувався вимогами чинного законодавства;
- підставою для нарахування та стягнення збитків є саме засмічення, а не забруднення земельної ділянки;
- в адміністративній справі №804/6165/16 відмовлено у задоволенні позову ТДВ "Феріт" до Держекоінспекції про визнання недійсним акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства та встановлено, що Держекоінспекція діяла в межах повноважень, наданих чинним законодавством;
- заступника директора ТДВ "Феріт" визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.82 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, що підтверджує вину Відповідача у заподіянні шкоди;
- судами не взято до уваги та не надано оцінку листу ТДВ "Феріт" від 05.08.2016 №75, відповідно до якого товариство доводить до відома Держекоінспекції, що будівельні матеріали біля цеху були упорядковані, а територія прибрана від накопиченого непотрібу.
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення у даній справі без змін. У відзиві Відповідач повністю погоджується з висновками і мотивами викладеними в оскаржуваних рішенні та постанові.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті судових рішень, виходить з такого.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, в результаті проведеної планової перевірки працівниками Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області дотримання Відповідачем вимог природоохоронного законодавства складено акт від 06.06.-29.06.2016, яким встановлено засмічення земельної ділянки площею 21,24 кв.м, який підписано Відповідачем із зауваженнями.
На підставі акта перевірки працівниками Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області винесено припис № 4-446-9-3 від 05.07.2016 з вимогою очистити земельні ділянки від будівельного сміття, а 15.07.2016 винесено постанову №№12270, 12321, 12322, 12323 про притягнення до адміністративної відповідальності заступника директора ТДВ "Феріт" ОСОБА_4 за правопорушення, передбачені ст. ст. 52, 59, 82, 188-5 КУпАП, і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 850,00 грн, який було сплачено останнім 20.07.2016.
З врахуванням даних, зазначених в акті перевірки, Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області проведено розрахунок розміру шкоди від засмічення земель через порушення ТДВ "Феріт" природоохоронного законодавства України внаслідок розміщення будівельних відходів на ґрунтовій поверхні біля цеху без відповідних дозволів. Згідно розрахунку розмір шкоди, завданої порушенням природоохоронного законодавства, складає 467 893,31 грн.
У зв'язку з несплатою Відповідачем вказаних коштів, заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся до суду з позовом у даній справі в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для застосування такого заходу відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини заподіювача шкоди.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються, зокрема, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", Законом України "Про відходи", Законом України "Про охорону земель", Земельним кодексом України, а також іншим спеціальним законодавством.
Згідно з приписами ст. 35 Закону України "Про охорону земель" власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані зокрема: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку та забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям.
Відповідно до ст. 56 Закону України "Про охорону земель" юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.
Приписами статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність (ч.1). Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України (ч.4).
Частиною першою статті 69 вказаного Закону визначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Для визначення порядку розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997 N171 затверджено Методику визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства (далі - Методика).
Судом апеляційної інстанції при здійснені перевірки розрахунку розміру шкоди, зумовленої засміченням земельної ділянки, встановлено, що даний розрахунок вчинено із порушеннями та не підтверджено документально.
Зокрема, апеляційний господарський суд встановив, що: - показник нормативної грошової оцінки земельної ділянки в порушення п.п. 5.2, 5.6 Методики, ч.2 ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" не підтверджений належними доказами; - в порушення п.п. 4.14, 4.15 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №464 від 10.09.2008 (далі - Порядок №464), додатку 10 Методики до акту перевірки не додано первинних документів, які б вказували на спосіб та порядок визначення площі засмічених земельних ділянок та об'єм відходів, які знаходяться на цій площі, в акті відсутня схема розміщення відходів.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд обґрунтовано не прийняв розрахунок розміру шкоди, зумовленої засміченням земельної ділянки будівельними відходами, як належний доказ.
Абзацами 2 та 11 ст. 1 Закону України "Про відходи" визначено, що відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; утилізація відходів - використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів.
Згідно з пунктами 3.2, 3.3 Методики землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища; факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.
Відповідно до приписів природоохоронного законодавства умовою кваліфікації такого правопорушення, як засмічення земель, що є підставою для настання відповідальності та відшкодування шкоди, спричиненої таким засміченням, є доведення факту виявлення на відкритому ґрунті сторонніх предметів і матеріалів, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що в акті перевірки в порушення п. 4.15 Порядку відсутні відомості, які б підтверджували висновок про розміщення будівельних відходів саме на відкритому ґрунті, зокрема матеріали ґрунтових досліджень, акти відбору проб та протоколи вимірювань, а також, що таке розміщення призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що факт наявності сміття не є достатнім для того, щоб вважати землю засміченою і як наслідок виникнення обов'язку відшкодувати шкоду. Обов'язковою ознакою засмічення є таке засмічення земель, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Відтак Позивачу необхідно було встановити факт того, що засмічення призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, чого останнім зроблено не було.
Даним спростовується твердження скаржника, що підставою для нарахування та стягнення збитків є саме засмічення, а не забруднення земельної ділянки.
Окрім того, судами встановлено, що згідно з поясненнями Відповідача до акту перевірки, дані будівельні матеріали, які Позивачем сприйнято як сміття, було придбано товариством для реконструкції вузла газового обліку. При цьому в акті перевірки не зазначено обставин, з яких комісія дійшла висновку про знаходження на території Відповідача саме сміття, а не будівельних матеріалів та не спростовано зауваження Відповідача щодо відсутності засмічення території.
Враховуючи зазначені обставини, суди попередніх інстанцій правильно встановили та виходили з того, що Позивачем належними та допустимими доказами не доведено порушення Відповідачем природоохоронного законодавства, тому підстави для покладення на нього обов'язку по відшкодуванню шкоди відсутні.
Посилання скаржника в касаційній скарзі на ту обставину, що у справі №804/6165/16 відмовлено у задоволені адміністративного позову ТДВ "Феріт" до Держекоінспекції про визнання недійсним акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства та встановлено, що Держекоінспекція діяла в межах повноважень, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки в даній справі не досліджувались обставини наявності чи відсутності підстав для стягнення з Відповідача шкоди за порушення природоохоронного законодавства.
Щодо доводів скаржника стосовно того, що заступника директора ТДВ "Феріт" визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.82 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, то вони не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, факт накладення такого штрафу не є достатнім доказом заподіяння Відповідачем шкоди навколишньому природному середовищу.
Посилання скаржника в касаційній скарзі на обставини щодо здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок засмічення земельної ділянки та лист ТДВ "Феріт" від 05.08.2016 №75 не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки стосуються встановлення фактичних обставин справи, що виходить за межі касаційного перегляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.
Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України (в редакції після 15.12.2017) покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Заступника прокурора Дніпропетровської області залишити без задоволення.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2017 у справі № 904/6886/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Суховий В.Г.
Судді Берднік І.С.
Міщенко І.С.