Справа № 822/154/18
Головуючий у 1-й інстанції: Салюк П.І.
Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.
12 квітня 2018 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Кузьмишина В.М.
суддів: Боровицького О. А. Сушка О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року (прийняте у м. Хмельницькому та складене в повному обсязі 15 лютого 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому про зобов'язання вчинити дії,
в січні 2018 року позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому про зобов'язання відповідача здійснити виплату заборгованості з пенсії за період з 01.03.2016 року по 30.04.2017 року.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 205 КАС України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи.
Частиною 4 цієї статті визначено, що за клопотанням сторони та з урахуванням обставин справи суд може відкласти її розгляд у випадку, визначеному пунктом 3 частини третьої цієї статті.
Враховуючи матеріали справи, обставини та характер спірних відносин, достатність доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а також відсутності відповідних клопотань, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Так, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами адміністративної справи, ОСОБА_2 прибув до Хмельницької області, де у встановленому порядку був взятий на облік як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою від 03 травня 2017 року №0000195942.
01 вересня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому з листом, в якому вказав, що на момент подачі звернення йому не виплачені суми пенсії за період з 01 березня 2016 року по 30 квітня 2017 року та просив здійснити заходи щодо виплати сум належної йому пенсії за вказаний період.
15 вересня 2017 року управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому листом №366/П-12 повідомило позивача, що відповідно до витягу з протоколу засідання комісії з питань відновлення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам №12 від 10 серпня 2017 року, виплату пенсії ОСОБА_2 поновлено з 01 травня 2017 року. Пенсійну справу направлено до Управління з координації та контролю за виплатою пенсій на додаткову відомість серпня місяця реєстром №288 від 10 серпня 2017 року. З метою уточнення рішення комісії щодо дати взяття на облік, повторно направлено подання до Управління праці і соціального захисту населення 21 серпня 2017 року за №17793/03 на розгляд комісії з питань відновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам щодо виплати пенсії з 01 березня 2016 року по 31 березня 2017 року.
04 листопада 2017 року ОСОБА_2 звернувся до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому з метою отримання письмової інформації щодо результатів розгляду комісією звернення від 21 серпня 2017 року за №17793/03.
У відповідь на вказане звернення позивача управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому листом від 07 грудня 2017 року №510/П-12 повідомило, що відповідно до витягу з протоколу засідання комісії з питань відновлення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам №14 від 21 вересня 2017 року виплату пенсії ОСОБА_2 поновлено з 01 травня 2017 року.
Вважаючи дії відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Так, ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 р. визначено, що для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-VI або інший закон з питань пенсійного забезпечення не передбачає будь-яких підстав призупинення виплати пенсій, є тільки підстави припинення виплати відповідно до ст. 49 цього Закону, але жоден з таких випадків управлінням не застосований та не доведений.
В силу ч.2 ст.45 Закону № 1058-IV пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.
Згідно зі ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
У відповідності до ст. 49 даного Закону виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.
Отже, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 35 та ст. 46 вказаного Закону.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (із змінами від 24.12.2015 року) факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в ст. 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
При цьому, з листа відповідача встановлено, що фактично підставою для відмови у виплаті пенсії позивачу за період з 01.03.2016 року по 30.04.2017 року слугувало рішення Комісії з питань відновлення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам № 12 від 10.08.2017 року, яким виплату пенсії поновлено позивачу з 01.05.2017 року, а також витяг з протоколу засідання комісії з питань відновлення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам № 14 від 21 вересня 2017 року про виплату пенсії з 01.05.2017 року.
Однак, чинне законодавство України не передбачає такої підстави для відмови у виплаті пенсії особі, як зазначена вище.
Вимогами ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем безпідставно було відмовлено у здійсненні позивачу виплати пенсії за минулий період з 01.03.2016 року по 30.04.2017 року, чим порушено гарантоване Конституцією України право позивача на пенсійне забезпечення. Внутрішньо переміщені особи мають право на пенсію на підставі норм законодавства України, в тому числі на виплату пенсії за минулий період, коли пенсія їй не виплачувалась. Відмова у виплаті пенсії за відповідний період суперечить вимогам чинного законодавства України.
Згідно з ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду всім обставинам справи та порушення норм матеріального права призвели до помилкового висновку, у зв'язку з чим, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
В силу вимог ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частиною 1 цієї статті визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 322 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
В матеріалах судової справи міститься квитанція № 20 від 10.01.2018 року про сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 704,80 грн., а також квитанція № 38 від 27.02.2018 року про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1057,21 грн.
Враховуючи викладене, у зв'язку із скасуванням судового рішення та ухваленням нового про задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у справі понесені позивачем судові витрати на сплату судового збору при розгляді справи в суді першої інстанції та при перегляді справи у суді апеляційної інстанції сукупно у розмірі 1762,01 грн.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити повністю.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому про зобов'язання вчинити дії скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому здійснити виплату ОСОБА_2 пенсії за період з 01 березня 2016 року по 30 квітня 2017 року.
Стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову та апеляційної скарги у розмірі 1762,01 грн. відповідно до квитанцій № 20 від 10 січня 2018 року та № 38 від 27 лютого 2018 року.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Кузьмишин В.М.
Судді Боровицький О. А. Сушко О.О.