Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
ЄУН 328/2511/16Головуючий у 1-й інстанції Петренко Л.В.
Пр. № 22-ц/778/193/18Суддя-доповідач Гончар М.С.
12 квітня 2018 року м. Запоріжжя
Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.
суддів Кочеткової І.В., Маловічко С.В.
за участі секретаря Ващенко З.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 05 липня 2017 року у справі позовом Приватного підприємства «Токмак-Центр» (надалі - ПП «Токмак-Центр») до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги
У липні 2016 року ПП «Токмак-Центр» звернулось до суду із вищезазначеним позовом, якій у подальшому уточнило (т.с. 2 а.с. 49), та в якому просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за надані житлово-комунальні послуги за період з 01.12.2014 року до 01.11.2016 року в розмірі основного боргу - 2052,78 грн., інфляційних втрат - 649,83 грн., трьох відсотків річних - 55,77 грн. та судовий збір в сумі 1378 грн., а всього 4136,38 грн.
В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 05.05.2016 року судовий наказ №328/3100/15-ц від 26.08.2015 року за заявою ПП «Токмак-Центр» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги скасовано.
Відповідачі зареєстровані і проживають в квартирі АДРЕСА_1, є споживачами житлово-комунальних послуг в розумінні ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року № 1875-IV.
Виконавчим комітетом Токмацької міської ради визначено виконавцем житлово-комунальних послуг ПП «Токмак-Центр», а також встановлено тарифи на ці послуги. Відповідно до пункту 2 ч.1 ст.13 Закону будинку АДРЕСА_1 підприємством надаються житлово-комунальні послуги з утримання будинку і прибудинкової території.
Рішенням виконавчого комітету Токмацької міської ради №224 від 28 серпня 2008 року встановлено мінімальний перелік послуг по обслуговуванню будинку та прибудинкової території та їх вартість.
Ст. 18 Закону «Про житлово-комунальні послуги» встановлює порядок оформлення претензій до надання житлово-комунальних послуг. Відповідно до даної статті жодної претензії щодо якості та кількості наданих послуг по обслуговуванню будинку АДРЕСА_1 та прибудинкової території задоволено не було.
Обов'язок боржника оплачувати за отримані послуги визначено законодавством, а саме: п.5 ч.3 ст.20 Закону та п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 № 572 «Про приватизацію державного житлового фонду».
Свої зобов'язання на надання житлово-комунальних послуг підприємство виконує в повному обсязі. Боржники свої зобов'язання, щодо оплати за отримані послуги не виконають.
Заборгованість за період з 01.12.2014 року до 01.07.2016 року за отриманні послуги склала 1650,34 грн.
Між сторонами фактично укладений договір про надання послуг, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, а поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків, а тому, згідно ч.2 ст. 205 ЦК України, даний договір вважається укладеним з моменту надання заявником (виконавцем) та прийняття боржником послуги з утримання будинку і прибудинкової території.
За весь час затримки розрахунку сума інфляційних втрат становить 517,02 грн. та 3% річних - 35,62 грн. Права заявника порушені невиконанням зобов'язання боржником, а тому підлягають судовому захисту.
Ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 02 листопада 2016 року по справі призначено судову будівельно-технічну експертизу.
Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 05 липня 2017 року (т.с. 3 а.с. 66-78) позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь ПП «Токмак-Центр» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги, за період з 01.12.2014 року до 01.11.2016 року, в розмірі основного боргу - 2052,78 грн., інфляційних втрат - 649,83 грн., трьох відсотків річних - 55,77 грн., а всього - 2758,38 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПП «Токмак-Центр» судовий збір у в сумі 689,00 грн.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Токмак-Центр» судовий збір у в сумі 689,00 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі (т.с. 3 а.с. 86-99) просила рішення суду першої інстанції скасувати та повернути справу до суду першої інстанції для справедливого та неупередженого розгляду або розглянути справу по суті і прийняти нове рішення, відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог, всі витрати, пов'язані з розглядом справи покласти на позивача.
Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 02 серпня 2017 року (т.с. 3 а.с. 108) апеляційне провадження у цій справі за вищезазначеною скаргою відповідача відкрито, справу призначено до апеляційного розгляду (т.с. 3 а.с. 110) з урахуванням навантаженості судді-доповідача та колегії суддів, яка має постійний склад (в Апеляційному суді Запорізької області замість 71 судді за штатом працює фактично 20 суддів, з яких 13 суддів у складів судової палати у цивільних справах), а також відпустки судді - доповідача (т.с. 3 а.с.123).
Позивач ПП «Токмак-Центр» поштою подав заперечення на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача (т.с. 3 а.с. 128-130).
Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 09 листопада 2017 року, не відбувся та був відкладений (т.с. 3 а.с. 131) через першу неявку відповідача ОСОБА_2 в порядку задоволення клопотання останньої про відкладення розгляду цієї справи, надісланого з місця проживання відповідача в Україні: АДРЕСА_1, через те, що остання начеб - то з 25 жовтня 2017 року буде перебувати на стаціонарному лікуванні за межами України у зв'язку із погіршенням її стану здоров'я протягом від трьох до шести місяців (т.с. 3 а.с. 118-119, 124-125).
При цьому, відповідачем ОСОБА_2 в її клопотання не було зазначено конкретних місця та періоду лікування, а також не надано будь-яких доказів останнього до клопотання взагалі (довідка чи направлення лікаря, проїзні квитки, довідка лікувального закладу тощо).
Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 22 лютого 2018 року, не відбувся та був відкладений (т.с. 3 а.с. 146) через другу неявку відповідача ОСОБА_2, яка так й не надала апеляційному суду будь-яких письмових доказів поважності причини своєї неявки до апеляційного суду у судові засідання у цій справі та не повідомила апеляційний суд про нову змінену адресу свого місця перебування (знаходження) в Україні чи за її межами.
Хоча, за змістом ст. 131 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, (обов'язок учасників судового процесу повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) та про причини неявки в судове засідання):
1. учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи;
у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться;
2. якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи;
положення частини першої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду;
3. учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання; у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
У судове засідання 12 квітня 2018 року втретє не з'явились всі особи, які беруть участь у цій справі, повідомлені апеляційним судом про час і місце розгляду цієї справи з дотриманням вимог ст. ст. 128-131 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, у тому числі відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 через веб - сайт судової влади (т.с. 3 а.с. 148-151) та за зареєстрованим у встановленому законом порядком місцем проживання відповідачів в Україні (т.с. 1 а.с. 18-19), наявним у матеріалах цієї справі, крім того зазначеним в апеляційній скарзі ОСОБА_2 (а.с. 86) та в її заявах про відкладення розгляду цієї справи та на конвертах, в яких надійшли ці заяви до апеляційного суду (т.с. 3 а.с. 118-119, 124-125): АДРЕСА_1, оскільки із номером мобільного телефону, зазначеним ОСОБА_2 в її апеляційній скарзі та заявах: НОМЕР_1, зв'язок відсутній (т.с. 3 а.с. 142).
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про причини своєї неявки на судове засідання 12 квітня 2018 року апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.
Позивач ПП «Токмак-Центр» подавав раніше апеляційному суду через свого представника заяву (т.с. 3 а.с. 126-127), в якій просив розглядати дану справу апеляційним судом за його відсутності.
Встановлено, що апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито ще 02 серпня 2017 року, тобто до 15.12.2017 року (ухвала апеляційного суду т.с. 3 а.с. 108).
Згідно із п. 9 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 року № 2147-VІІ, якій набрав чинності з 15.12.2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шестидесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження (ст. 371 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року).
В силу вимог ст. 372 ч. 2 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.
При вищевикладених обставинах, апеляційний суд визнав неповажними причини неявки у дане судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, і на підставі ст. 372 ч. 2 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, ухвалив розглядати дану справу апеляційним судом у даному судовому засіданні за відсутністю всіх осіб, які беруть участь у справі.
В силу вимог ст. 247 ч. 2 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, у разі неявки в судове засіданні всіх учасників справи…, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної скарги переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Позивач ПП «Токмак-Центр» та відповідач ОСОБА_3 із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції у цій справі погодились, останнє в апеляційному порядку не оскаржували.
Таким чином, апеляційний суд переглядає законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у цій справі лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.
Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача у цій справі керувався ст.ст.10 - 11, 15, 60 - 61, 64, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, та виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог позивача у цій справі у повному обсязі.
Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції - таким, що ухвалено з додержанням вимог закону, є правильним та законним.
При перевірці законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі апеляційний суд виходить із положень ЦПК України, в редакції, що була чинною до 14.12.2017 року включно, тобто чинною на час постановлення оскаржуємого рішення судом першої інстанції у цій справі (05 липня 2017 року).
Суд першої інстанції при вирішенні цієї справи правильно виходив з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч. 1 ст. 11 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ст. 60 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 60 ч. 4 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно).
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно із ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» утримання будинків і прибудинкових територій є господарською діяльністю, спрямованою на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та (або) ремонту будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, передбачених законодавством.
Відповідно до ст.179 ЖК Української РСР користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду ЖБК, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються КМ України.
За змістом ч.1 ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 №572, власники приватизованого житла в багатоквартирних будинках є співвласниками всіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і повинні сплачувати свою частку витрат у загальних квартирах на утримання будинку та прибудинкової території пропорційно до займаної площі. Послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій зобов'язані сплачувати як квартиронаймачі, так і власники викуплених та приватизованих квартир.
Згідно із ст. 382 ЦК України власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.
Відповідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Витрати житлово-експлуатаційних підприємств на утримання житла включають витрати на здійснення комплексу робіт, спрямованих на створення необхідних умов для проживання людей і забезпечення збереження жилих будівель та технічного обладнання. До цих робіт належать підготовка до весняно-літнього та осінньо-зимового періодів, прочищення димарів та газоходів, наладка та регулювання технічного обладнання будинку, обстеження стану несучих і огороджувальних конструкцій тощо.
Ч. 3 ст.31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що органи місцевого самоврядування затверджують ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.
Відповідно до ч.3 ст.118 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, позовна заява щодо вимог, визначених у частині першій статті 96 цього Кодексу (якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості), може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом.
Ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 05.05.2016 року судовий наказ №328/3100/15-ц від 26.08.2015 року виданий Токмацьким районним судом Запорізької області за заявою приватного підприємства «Токмак-Центр» про солідарне стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з ОСОБА_3 та ОСОБА_2, скасовано (т.с. 1 а.с.5).
Судом першої інстанції було правильно встановлено, що ОСОБА_2 набула у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу від 17 квітня 1997 року (т.с. 1 а.с.120, 128).
Відповідно до довідок про реєстрацію місця проживання особи, за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровані та мешкають ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (т.с.1 а.с. 7, 18-19).
Відповідачі є споживачами житлово-комунальних послуг, з огляду на положення ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року № 1875-IV, споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки регулюються Законом України від 24 червня 2004 р. N 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»:
- житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;
- балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом;
- власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку;
- виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;
- виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги;
- комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством;
- норми споживання - кількісні показники споживання житлово-комунальних послуг, затверджені згідно із законодавством відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;
- споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу;
- управитель - особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд (далі - управління будинком) і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору;
- утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.
Будинок АДРЕСА_1 перебуває на балансі комунального підприємства «Контакт» Токмацької міської ради, що підтверджується довідкою (т.с. 1 а.с. 135).
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» повноваження щодо визначення виконавця житлово-комунальних послуг належать органам місцевого самоврядування.
Судом першої інстанції було правильно встановлено, що ПП «Токмак-Центр» проводить свою діяльність у встановленому законодавством порядку, що підтверджується випискою з ЄДРПОУ (т.с. 1 а.с.164, т.с. 2 а.с. 2112), Статутом ПП «Токмак-Центр» (т.с. 1 а.с. 165-171).
З довідки АБ № 419171 з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.164 т.1), та виписки (а.с. 211 т. 2), вбачається, що основним видом економічної діяльності ПП «Токмак-Центр» є комплексне обслуговування об'єктів.
Згідно п. 2.4. Статуту ПП «Токмак-Центр» предметом діяльності підприємства є: управління і утримання житлового фонду; обслуговування приватного житла розташованого у багатоквартирних будинках; забезпечення населення жилого-комунальними послугами; загально будівельні, ремонтно-будівельні, пусконалагоджувальні роботи; встановлення, ремонт та технічне обслуговування обладнання сантехнічного призначення; опоряджувальні роботи; електромонтажні роботи; ремонт виробничого устаткування; комунальне та побутове водопостачання; роботи по ремонту і налагодженню електрообладнання, тощо (т.с. 1 а.с. 165-171).
Будинок АДРЕСА_1 перебуває на балансі КП «Контакт» Токмацької міської ради (т.с. 1 а.с.135), але його обслуговуванням, експлуатацією та поточним ремонтом займається ПП «Токмак-Центр» відповідно до договору про передачу на обслуговування та ремонт житлового фонду і прибудинкової території від 06.05.2004 року (т.с. 1 а.с.172-175). Згідно п. 1.2. вказаного договору, метою договору є раціональне використання коштів квартиронаймачів і власників квартир, забезпечення кваліфікованого утримання, ремонту та обслуговування житлового фонду, його інженерного обладнання, належного санітарного стану прибудинкових територій.
Рішенням виконавчого комітету Токмацької міської ради від 22.06.2006 року №143 - ПП «Токмак-Центр» визначено виконавцем послуг по утриманню будинків і споруд та прибудинкової території, в тому числі будинку АДРЕСА_1 (т.с. 1 а.с.10).
Вказане рішення відповідачами у встановленому законом порядку не оскаржувалось.
Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні.
Таким чином, будинку АДРЕСА_1 надаються послуги з утримання будинку та прибудинкової території виконавцем послуг - позивачем ПП «Токмак-Центр».
Перелік послуг та нарахування витрат на утримання будинку та прибудинкової території здійснювалися на підставі встановлених рішеннями виконавчого комітету Токмацької міської ради від 28.08.2008 №224, від 26.03.2015 №66, тарифів на житлово-комунальні послуги (т.с. 1 а.с.11-12, т.с. 2 а.с. 212-215).
Перелік послуг по утриманню будинку та прибудинкової території, розмір, встановлених органами місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги, відповідачем не оскаржувався.
Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні.
Доводи відповідача про те, що позивачем ПП «Токмак-Центр» повинні надаватись 18 послуг, які зазначені в листах Департаменту економіки систем життєзабезпечення (т.с. 3 а.с. 18), суд першої інстанції правильно не взяв до уваги у цій справі.
Оскільки, перелік послуг та нарахування витрат на утримання будинку та прибудинкової території здійснювалися на підставі встановлених рішеннями виконавчого комітету Токмацької міської ради від 28.08.2008 №224, від 26.03.2015 №66, тарифів на житлово-комунальні послуги.
Ці рішення відповідачами також не оскаржувались.
Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні.
Надання послуг ПП «Токмак-Центр» підтверджується відповідними документами про надані послуги з утримання будинку і прибудинкової території по АДРЕСА_1, зокрема паспортом готовності до роботи в опалювальний період; актом про надані послуги з утримання будинку і прибудинкової території за період з 01.12.2014 року до 01.07.2016 року (а.с.13 т.1); актами загального огляду будинку, паспортами готовності до роботи в опалювальний період, актами готовності до опалювального періоду, актами первинної перевірки димових та вентиляційних каналів, актами перевірки герметизації інженерних вводів, актами прибирання підвалу, актом обстеження підвалу, актом про затоплення, нарядами-допусками, нарядами на виконання робіт (т.с. 1 а.с.28-73, т.с. 2 а.с. 52- 61).
Утримання будинків і прибудинкових територій це є господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.
Таким чином, оплату послуг з утримання будинків і прибудинкових територій зобов'язані здійснювати як квартиронаймачі, так і власники викуплених та приватизованих квартир, та нежилих приміщень.
Суд першої інстанції правильно вважав необґрунтованими доводи відповідача про те, що позивачем незаконно здійснювалося нарахування заборгованості за період з 14.09.2014 року по 22.06.2015 року, так як в цей час вона перебувала на стаціонарному лікуванні в Російській Федерації.
Оскільки, позивач просив стягнути заборгованість за житлово-комунальні послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території за період з 01.12.2014 року, а не з 14.09.2014 року.
Крім того, ці витрати не залежать від того, чи проживає особа у квартирі (власник або наймач), чи ні. Оскільки, це витрати на утримання будинку та прибудинкової території.
Також за рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 26 грудня 2014 року вже було стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПП «Токмак-Центр» заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01.06.2012 року по 01.12.2014 року в розмірі основного боргу - 1991,25 грн., інфляційних втрат - 459,27 грн., трьох відсотків річних - 149,75 грн. (т.с. 1 а.с. 179-180, 181-182). Рішення набрало законної сили.
Відповідно до положень ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Утримання будинку та прибудинкової території, проводиться з метою збереження та належного безпечного функціонування житла (освітлення сходових клітин, прибирання прибудинкової території, дератизацію, дезінфекцію підвалів, обслуговування димовентиляційних каналів, підготовку будинку до експлуатації в осінньо-зимовий період, адміністративні витрати), які несуть незалежно від того проживають чи ні в будинку чи квартирі всі мешканці, користуються вони цими послугами чи ні.
Ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у встановлені договором або законом строки.
Відповідно до ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Як зазначалось вище, перелік послуг та нарахування витрат на утримання будинку та прибудинкової території здійснювалися на підставі встановлених рішеннями виконавчого комітету Токмацької міської ради від 28.08.2008 №224, від 26.03.2015 №66, тарифів на житлово-комунальні послуги (т.с. 1 а.с.11-12). Ці рішення відповідачем також не оскаржувались.
Відповідно до положень ч.3 ст.13 Конституції України, ч.4 ст.319 ЦК України власність зобов'язує.
Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг в повному обсязі.
Таким чином, суд першої інстанції правильно зазначав, що згідно наведених норм закону споживач зобов'язаний сплачувати житлово-комунальні послуги. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг в повному обсязі. Також, споживач не може самостійно, на власний розсуд, визначати суму оплати за житлово-комунальні послуги.
Ст.ст. 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, а відповідно до частин 1 - 3 ст. 32 зазначеного Закону плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно, відповідно до умов договору.
Хоча у ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами Закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (постанова судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 20 квітня 2016 р. у справі N 6-2951цс15).
В правовій позиції висловленій Верховним Судом України при розгляді справи №6-6ц13 про стягнення заборгованості з експлуатаційних витрат на обслуговування та ремонт будинку визначено, що законодавство не передбачає такого звільнення у випадку ненадання окремих житлово-комунальних послуг; суд також не врахував, що згідно зі ст. 614 ЦК України особа звільняється від відповідальності за невиконання зобов'язання лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні такого зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 27 березня 2013 року у справі №6-6ц13).
Вирішуючи справи зазначеної категорії, судам слід мати на увазі, що відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» N 1875-IV укладення договору на надання житлово-комунальних послуг визначено як обов'язок, а не право сторін, а тому відсутність договірних правовідносин не є підставою для відмови у стягненні з відповідача коштів за надані житлово-комунальні послуги (постанова Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі N 6-2023цс15).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Однак, суд першої інстанції правильно не вбачав підстав для відступу у цій справі від вищезазначених висловлених Верховним Судом України правових позицій.
Суд першої інстанції правильно не взяв до уваги у цій справі заперечення відповідача ОСОБА_2 про те, що якщо між сторонами відсутній письмовий договір про надання житлово-комунальних послуг, то відсутні правові підстави для нарахування та оплати житлово-комунальних послуг. Неукладення договору про надання житлово-комунальних послуг у письмовій формі не звільняє відповідачів від обов'язку оплачувати надані послуги.
Посилання відповідача на ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 квітня 2011 року у справі за позовом комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району м. Сімферополя» до Особа 3 про стягнення заборгованості (т.с. 1 а.с. 161-163), як на підставу відмови у даному позові, оскільки при розгляді даної справи було встановлено що між сторонами не укладено договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, позивач не довів надання відповідачеві вказаних послуг, оскільки довідки про нарахування вартості послуг не підтверджують надання послуг та отримання їх відповідачем, суд першої інстанції правильно не взяв до уваги, оскільки вказана ухвала суду не є тим висновком, який має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції.
Судом першої інстанції було правильно встановлено, що між ПП «Токмак-Центр» та відповідачами встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території на підставі відкритого особового рахунку № 65, за яким проводились нарахування. Таким чином, в силу ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відповідачі являються споживачами житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ст. ст. 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.
Доводи відповідача про те, що вона є одноособовим власником квартири, ОСОБА_3 не є власником квартири, а тому вимоги позивача про солідарне стягнення заборгованості є неприпустимими, суд першої інстанції правильно вважав необґрунтованими.
Оскільки, за змістом ст.ст.64, 67, 68 ЖК України повнолітні члени сім'ї наймача, члена кооперативу, власника зобов'язані брати участь в оплаті витрат по утриманню житла та комунальних послуг і несуть разом з ним солідарну відповідальність. Таким чином, відповідачі мають солідарні зобов'язання щодо оплати комунальних послуг.
Безперечних і належно оформлених доказів того, що послуги з утримання будинку та прибудинкової території надаються неякісно та не в повному обсязі суду першої інстанції відповідачами у цій справі не було надано.
Так, підтвердженням порушення умов надання послуг є акт-претензія споживача.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі. Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій.
Відповідач ОСОБА_2 в своїх поясненнях у суді першої інстанції наполягала, що позивач не надає їй послуг з утримання будинку та прибудинкової території. На підтвердження зазначеної обставини нею надані акти претензії за 2012-2013 роки, 24.01.2014 року, відповіді позивача на зазначені акти претензії, заяви (т.с. 1 а.с.195-226), листи Токмацької міжрайонної прокуратури Запорізької області від 12.05.2014 року (т.с. 1 а.с.129), Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області від 02.01.2013 року, 30.01.2014 року (т.с. 1 а.с.130-131), Головного управління Держсанепідемслужби у Запорізькій області від 04.09.2013 року (т.с. 1 а.с.137), акт перевірки дотримання санітарного законодавства від 27.06.2013 (т.с. 1 а.с.138), лист ПП «Токмак-Центр» від 21.08.2012 року (т.с. а.с.139), проте суд першої інстанції не взяв їх до уваги, оскільки вони не стосуються спірного періоду.
Також відповідачем ОСОБА_2 надані суду першої інстанції як докази в справі фототаблиці (т.с. 1 а.с.239-250, т.с. 2 а.с.1-24). На фотознімках відсутня прив'язка до місцевості, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійсно не мав змоги встановити - чи були зроблені ці фотознімки в будинку АДРЕСА_1.
Крім зазначеного, відповідачем додані суду першої інстанції у матеріали цієї справи договори про надання інших комунальних послуг та платіжні документи за цими договорами (т.с. 1 а.с.140-156). Проте, судом першої інстанції правильно встановлено, що надані документи не стосуються предмета позову - стягнення боргу за утримання будинку та прибудинкової території.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Ст. 58 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування, у даному випадку, є надання позивачем житлово-комунальних послуг відповідачам в період з 01.12.2014 року до 01.11.2016 року.
Суд першої інстанції також правильно не прийняв до уваги надані ОСОБА_2 вищевказані докази, тому що вони є неналежними доказами, а саме не стосуються предмету доказування.
В даному випадку акти-претензії щодо якості та кількості наданих послуг по обслуговуванню будинку та прибудинкової території в спірний період відповідно до вимог ст.18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не складалися, доказів іншого відповідачами не надано.
Посилання відповідача на медичну документацію (т.с. 2 а.с. 131-1322) та заяву ОСОБА_4 (т.с. 2 а.с. 133) в підтвердження того, що позивач надає неякісні послуги, оскільки вона впала 25 червня 2012 року близько 10-30 год. біля першого під'їзду будинку АДРЕСА_1 та отримала ушкодження, внаслідок чого лікувалася, суд першої інстанції правильно не взяв до уваги, оскільки це не стосується спірного періоду та є неналежним доказом ненадання послуг по обслуговуванню будинку та прибудинкової території.
Крім того, зазначені відповідачем обставини були предметом розгляду цивільної справи № 0824/2062/12 за позовом ПП «Токмак-Центральний», ПП «Токмак-Центр» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПП «Токмак-Центральний», ПП «Токмак-Центр» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. В зустрічній позовній заяві ОСОБА_2, посилалась на вказані обставини (т.с. 2 а.с. 25 зворотна сторінка).
Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 22 серпня 2012 року позов ПП «Токмак-Центр», ПП «Токмак-Центральний» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПП «Токмак-Центр» заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг у розмірі основного боргу - 2207,30 грн., інфляційних втрат - 327,78 грн., трьох відсотків річних - 198,66 грн., а всього 2 733,74 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПП «Токмак-Центр» судовий збір в розмірі 0,95 грн.
У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ПП «Токмак-Центральний», ПП «Токмак-Центр» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовлено (т.с. 2 а.с. 25-28).
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 25 жовтня 2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилено, рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 22 серпня 2012 року, залишено без змін.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Ненадання послуг або їх низька якість належним чином не зафіксовано. Показання допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суд першої інстанції правильно не взяв до уваги, оскільки обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Фотознімки надані відповідачем (т.с. 1 а.с.239-249, т.с. 2 а.с. 24) суд першої інстанції правильно не взяв до уваги, оскільки ці знімки не стосуються спірного періоду за який позивач просив стягнути заборгованість за житлово-комунальні послуги. Фотознімки (т.с. 1 а.с. 250, т.с. 2 а.с.1-23) на яких зображено труби стіни, вода у ванній, під'їзд, на фотознімках відсутня прив'язка до місцевості у зв'язку з чим суд не має змоги встановити - чи були зроблені ці фотознімки в будинку АДРЕСА_1, ці фотознімки не є додатком до актів-претензій.
Відповідачем не надано суду першої інстанції у матеріали цієї справи актів відповідних контролюючих органів щодо неналежного виконання послуг ПП «Токмак-центр» за період з 01.12.2014 року по 01.11.2016 року, не надано належних доказів того, що посадові особи ПП «Токмак-центр» у вказаний період притягалися до відповідальності за ненадання чи надання неякісних послуг, не надано ні висновків спеціалістів з приводу ненадання чи надання неякісних послуг з утримання будинку АДРЕСА_1, ні висновків експерта. Посилання відповідача на те, що експерт відмовився проводити експертизу, оскільки позивачем не надані акти виконаних робіт, а по наявним в матеріалах цивільної справи документам не можливо її провести, суд першої інстанції правильно вважав такими, що не відповідають дійсності та є спотвореними. Оскільки, згідно із ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 02.11.2016 року в даній цивільній справі за клопотанням відповідача призначалась експертиза для з'ясування обсягів, строків та якості житлово-комунальних послуг, поставлені питання зазначені відповідачем та доручено проведення експертизи експерту заявленому відповідачем (т.с. 2 а.с. 66-67), проте ухвалу суду першої інстанції повернуто без виконання, оскільки поставлені питання не входять до компетенції судового експерта (т.с. 2 а.с. 72).
До суду першої інстанції з приводу ненадання чи надання неякісних послуг з утримання будинку за період з 01.12.2014 року по 01.11.2016 року відповідач не звертався, тож судом першої інстанції було правильно встановлено, що підстави стверджувати, що позивач неякісно виконував послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, відсутні.
Таким чином, суд першої інстанції правильно вважав, що згідно наведених норм закону споживачі зобов'язані сплачувати житлово-комунальні послуги. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг в повному обсязі. Також, споживачі не можуть самостійно, на власний розсуд, визначати суму оплати за житлово-комунальні послуги.
Відповідно до положень п.1 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Необхідність укладення договору на надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право сторін.
Свої зобов'язання на надання житлово-комунальних послуг підприємство виконує, що підтверджується відповідними документами про надані послуги з утримання будинку і прибудинкової території по АДРЕСА_1. Відповідачі свої зобов'язання щодо оплати за отримані послуги не виконують.
Представник позивача в позовній заяві вказував, що заборгованість за період з 01.12.2014 року до 01.07.2016 року за отриманні послуги складає 1650,34 грн., за весь час затримки розрахунку, сума інфляціях втрат становить - 517,02 грн. та 3% річних - 35,62 грн., що підтверджує розрахунком від 05.07.2016 року (т.с. 1 а.с.8-9). Проте, в подальшому представником позивача було уточнено розмір заборгованості та надано розрахунок від 01.11.2016 року (т.с. 2 а.с.50-51), згідно з яким за період з 01.12.2014 року до 01.11.2016 року заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг з утримання будинку та прибудинкової території складається з наступного: основний борг становить - 2052,78 грн., загальна сума інфляційних втрат за весь час прострочення становить - 649,83 грн. та 3% річних - 55,77 грн., а всього - 2758,38 грн.
Аналізуючи розрахунок заборгованості за житлово-комунальні послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території за період з 01.12.2014 року по 01.11.2016 року по квартирі за адресою: АДРЕСА_1, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відповідність вказаних сум.
Відповідачі не виконують свої встановлені законодавством обов'язки щодо оплати наданих послуг з утримання будинку та прибудинкової території, в результаті чого за період з 01.12.2014 року по 01.11.2016 року утворилася заборгованість в сумі 2052,78 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості за житлово-комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території від 01.11.2016 року (т.с. 2 а.с.50-51 т.2) і яку суд першої інстанції правильно вважав необхідним стягнути у цій справі солідарно з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ПП «Токмак-Центр».
Щодо застосування до даних правовідносин ч.2 ст.625 ЦК України, суд першої інстанції правильно виходив із наступного.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Правовідносини, які склалися між сторонами є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч.1 ст.509 ЦК України) сплати грошей за надані послуги.
Виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Закріплена в п.10 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, встановлених у ч.2 ст.625 ЦК України.
Застосування положень ч.2 ст.625 ЦК України до спірних правовідносин також кореспондується із закріпленими в п.3 ч.1 ст.96 ЦПК України нормами, відповідно до яких однією з вимог, за якими може бути видано судовий наказ, є вимога про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості.
В постанові Верховного Суду України від 20.06.2012 року була висловлена правова позиція щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми на підставі ч.2 ст.625 ЦК України.
Крім того, в постанові Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року, справа №6-59цс13, у спорі про стягнення заборгованості за оплату послуг з утримання будинку та прибудинкової території, висловлена правова позиція, де Верховний Суд України зазначив, що закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
В постанові Верховного Суду України від 13 січня 2016 року у справі N 6-931цс15 висловлена правова позиція, що з огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання. Закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, встановлених у частині другій статті 625 ЦК України.
В постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі N 6-2023цс15 висловлена правова позиція, що за відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України. Крім того, застосування положень частини другої статті 625 ЦК України до спірних правовідносин також узгоджується із закріпленими в пункті 3 частини першої статті 96 Цивільного процесуального кодексу України нормами, відповідно до яких однією з вимог, за якими може бути видано судовий наказ, є вимога про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості.
Тому, з урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що поряд з основною сумою боргу, з відповідачів слід стягнути на користь ПП «Токмак-Центр» інфляційні втрати за весь час прострочення в сумі 649,83 грн., а також три проценти річних від простроченої суми в сумі 55,77 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості за житлово-комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території від 01.11.2016 року (т.с. 2 а.с.50-51).
За таких обставин, суд першої інстанції, оцінюючи зібрані по справі докази, дійшов правильного висновку, що позовні вимоги позивача у цій справі підлягають задоволенню у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, як особи, яка подала апеляційну скаргу, фактично дублюють доводи заперечень ОСОБА_2 на позов позивача у цій справі у суді першої інстанції, кожному із яких суд першої інстанції вже надав належну детальну оцінку у цій справі при вищевикладених обставинах, та є такими, що не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, а лише відображають позицію відповідача ОСОБА_2, викладену у запереченнях на позов позивача у цій справі, яку вона вважає такою, що є єдино вірною та єдино можливою.
Суд першої інстанції розглянув дану справу повно, всебічно та з додержанням вимог ст. ст. 10-11, 57-61, 212 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку.
Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах апеляційної скарги ОСОБА_2
В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Однак, докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, у цій справі відсутні, відповідачем ОСОБА_2 апеляційному суду не надані.
При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, як особи, яка подала апеляційну скаргу у цій справі, не ґрунтуються на законі та належних, допустимих доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.
Крім того, судом першої інстанції з додержанням вимог ст. 88 ЦПК України вирішено питання про розподіл між сторонами понесених судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції.
За таких обставин, судова колегія не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі або ж його зміні.
Крім того, у разі відмови відповідачу ОСОБА_2 у задоволенні її вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у повному обсязі у цій справі, остання не має права на компенсацію за рахунок позивача ПП «Токмак-Центр» будь-яких судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.
Керуючись ст. ст. 10, 58-61, 64, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, ст.ст. 12. 141, 367-368, 371-372, 374-375, 381-384, п.п. 8, 9 Перехідних положень ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 05 липня 2017 року у цій справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на постанову суду апеляційної інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови апеляційним судом у цій справі складений 16 квітня 2018 року.
Головуючий суддяСуддяСуддя
Гончар М.С. Кочеткова І.В.Маловічко С.В.