Якимівський районний суд Запорізької області
іменем України
Справа № 330/354/18
2-о/330/24/2018
"13" квітня 2018 р. Якимівський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого - судді Нестеренко Т.В.
при секретарі - Корнієнко М.М.
за участю представника позивача - адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Якимівка цивільну справу за заявою ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_1, ОСОБА_3, заінтересована особа: Якимівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про встановлення факту смерті,
ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_1, ОСОБА_3 звернулися до суду з заявою про встановлення факту смерті, мотивуючи тим, що 18 вересня 2015 року, в наслідок набряку головного мозку, померла мати ОСОБА_2 та рідна тітка ОСОБА_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в смт. Голуба Затока, м. Ялта, АР Крим. За фактом смерті ОСОБА_4, 18.09.2015 року Ялтинським відділенням ДБУОЗ РК було видано лікарське свідоцтво про смерть, зразка республіки Крим Російської Федерації, серія 35 № 006940. Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на її житловий будинок за адресою: Запорізька область, Якимівський район, с. Велика Тернівка, вул. Леніна, 81, в якому і було зареєстровано місце проживання померлої. 24.02.2016 року, ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Якимівського нотаріального округу Запорізької області У колову С.А. із заявою про прийняття спадщини, де йому пояснили, що за таким свідоцтвом про смерть не може бути видано свідоцтво про право на спадщину за законом, оскільки згідно чинного законодавства України свідоцтво про смерть, видане на території Автономної Республіки Крим після 20 лютого 2014 року, є незаконним. Працівники нотаріальної контори направили заявника до відділу державної реєстрації актів цивільного стану Якимівського районного управління юстиції Запорізької області з метою отримання свідоцтва про смерть, яке б відповідало діючому законодавству України. Заявник звертався до відділу державної реєстрації актів цивільного стану Якимівського районного управління юстиції Запорізької області із заявою про реєстрацію факту смерті та видачі свідоцтва про смерть, однак йому було відмовлено, в зв'язку з невідповідністю наданих документів законодавству України, зокрема лікарського свідоцтва про смерть, форма якого затверджена МОЗ України від 08.08.2006 року № 545, якого в свою чергу йому не видасть жодна медична установа, оскільки відсутні підстави для цього, так як його мати померла на тимчасово окупованій території та йому вже було видано медичне свідоцтво про смерть. 15 квітня 2014 року був прийнятий Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», згідно ч. 2 ст. 1 якого, датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року. Згідно з п. 1 ст. З Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій визнається тимчасово окупованою територією. Згідно ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окуповані території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсними і не створює правових наслідків. Відповідно до п. 1.3, 1.4. глави 10 наказу Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, факт смерті фізичної особи і час-відкриття спадщини нотаріус перевіряє шляхом витребування від спадкоємця свідоцтва про смерть, виданого органом державної реєстрації актів цивільного стану. У разі неможливості пред'явлення спадкоємцями свідоцтва про смерть спадкодавця нотаріус повинен витребувати від органу державної реєстрації актів цивільного стану копію актового запису про смерть спадкодавця або повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть. При цьому, п. 1 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/2 від 18 жовтня 2000 року (далі по тексту - Правила), передбачено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням не судових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть. Таким чином, медичне свідоцтво про смерть, яке було видане Ялтинським відділенням ДБУОЗ Автономної Республіки Крим, є недійсним і не створює правових наслідків, що позбавляє заявника, який є громадянином України, використати своє право на спадщину та реалізувати інші права та обов'язки, пов'язані із настанням смерті його матері ОСОБА_4 В той же час, вказані Правила передбачають державну реєстрацію факту смерті на підставі рішення суду про встановлення факту смерті. Водночас, ч. 1, 3 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Згідно зі ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території. Згідно п. 8 ч. 1 ст. 256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час, у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті. А відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», гарантії прав, свобод та законних інтересів осіб, які переселилися з тимчасово окупованої території України та перебувають на території України на законних підставах, визначаються Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», за пунктом 11 ч. 1 ст. 9 якого встановлено, що внутрішньо переміщена особа має право на проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання за місцем перебування. Таким чином, заявники позбавлені можливості отримати свідоцтво про смерть громадянки України ОСОБА_4 на території України, яке необхідне для використання як громадянина України свого право на спадщину та реалізації інших прав та обов'язків, пов'язаних із настанням смерті ОСОБА_4. Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи встановлення фактів, що мають юридичне значення. Згідно ч. 1 ст. 293 ІЩК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових й майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Таким чином просить встановити юридичний факт смерті громадянки України, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, місце народження померлої «Республіка Узбекистан, Наманганська область, місто Чуст», дата смерті - «18 вересня 2015 року», місце смерті - «смт. Голуба Затока, м. Ялта АР Крим», місце проживання померлої «с. Велика Тернівка, Якимівського району, Запорізької області, Україна». Зобов'язати відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Якимівського РУЮ у Запорізькій області поновити актовий запис про смерть громадянки України, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, місце народження померлої «Республіка Узбекистан, Наманганська область, місто Чуст», дата смерті - «18 вересня 2015 року», місце смерті - «смт. Голуба Затока, м. Ялта АР Крим», місце проживання померлої «с. Велика Тернівка, Якимівського району, Запорізької області, Україна». 3. Зобов'язати відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Якимівського РУЮ у Запорізькій області видати свідоцтво про смерть ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. 4. Видати витяг для виплати допомоги на поховання. 5. Допустити негайне виконання рішення у справі. 6. Звернути судове рішення до виконання.
В судовому засіданні заявники та їх представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.
Представник заінтересованої особи, начальник Якимівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, надала до суду письмову заяву, в якій просить розглядати справу за її відсутності. Проти встановлення факту смерті ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, не заперечує.
В судовому засіданні свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтвердили факт смерті громадянки України ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на території смт. Голуба Затока, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, Україна.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку заявників, пояснення свідків, письмові заяви, суд вважає, що заява обґрунтована і підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що заявник ОСОБА_2 є сином ОСОБА_4, а заявник ОСОБА_3 є рідною племінницею померлої, що підтверджується копіями документів, наданими в якості доказів, свідоцтвом про народження, ОСОБА_7 ІІІ - ЧА № 313284 від 29.08.1983 року; свідоцтвом про народження ОСОБА_7 V-ТЮ № 295066 від 05.06.1964 року; свідоцтвом про народження ОСОБА_7 І- КГ № 264239 від 15.04.1994 року; копією паспорта громадянина України ОСОБА_2 Серії СВ №377242 виданим Якимівським РВ УМВС України в Запорізькій області від 14.04.2001 року; копією паспорта громадянина України ОСОБА_4 Серії СА № 574897 виданим Якимівським РВ УМВС України в Запорізькій області від 19.11.1997 року; копією паспорта громадянина України ОСОБА_3 Серії СА № 688886 виданим Якимівським РВ УМВС України в Запорізькій області від 25.03.1998 року (а.с. 6-8, 11-12,27). 18.09.2015 року мати заявника ОСОБА_2 та племінниці ОСОБА_3, громадянка України ОСОБА_4, померла, що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть від 18.09.2015 року (а.с.9), на момент смерті місцем реєстації її постійного проживання зазначено с. Велика Тернівка, Якимівського району, Запорізької області, Україна (а.с.12).
24.02.2016 року, ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Якимівського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_7 із заявою про прийняття спадщини (а.с.10), де йому пояснили, що за таким свідоцтвом про смерть не може бути видано свідоцтво про право на спадщину за законом, оскільки згідно чинного законодавства України свідоцтво про смерть, видане на території Автономної Республіки Крим після 20 лютого 2014 року, є незаконним. Заявник звертався до відділу державної реєстрації актів цивільного стану Якимівського районного управління юстиції Запорізької області із заявою про реєстрацію факту смерті та видачі свідоцтва про смерть, однак йому було відмовлено, в зв'язку з невідповідністю наданих документів законодавству України, зокрема лікарського свідоцтва про смерть, форма якого затверджена МОЗ України від 08.08.2006 року № 545, якого в свою чергу йому не видасть жодна медична установа, оскільки відсутні підстави для цього, так як його мати померла на тимчасово окупованій території та йому вже було видано медичне свідоцтво про смерть.
Пунктом 5 ч.2 ст. 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.
Таким чином, приймаючи до уваги, що заявники не мають можливості отримати свідоцтво про смерть своєї матері та рідної тітки, громадянки України, ОСОБА_4, оскільки документи про її смерть не може бути використано заявниками для реєстрації смерті на території України, однак ними надано до суду беззаперечні докази про смерть громадянки України, ОСОБА_4, тому є всі підстави для винесення рішення суду про встановлення факту смерті ОСОБА_4, визнавши датою її смерті 18 вересня 2015 року, а місцем смерті - «смт. Голуба Затока, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, Україна».
Щодо позовних вимог про звернення судового рішення до виконання, відповідно до ч.1 ст. 431 ЦПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Так, виконавчий лист, судовий наказ, у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчим документом, тому зазначені вимоги не підлягають задоволенню. Відповідно до ч.2 ст. 319 ЦПК України, рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Керуючись ст.ст. 10, 81, 263, 264, 265, 268, 315, 316, 319 ЦПК України, Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», суд
Заяву ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_1, ОСОБА_3, заінтересована особа: Якимівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про встановлення факту смерті - задовольнити частково.
Встановити юридичний факт смерті громадянки України, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, місце народження померлої «Республіка Узбекистан, Паманганська область, місто Чуст», дата смерті - «18 вересня 2015 року», місце смерті - «смт. Голуба Затока, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, Україна», місце проживання померлої «с. Велика Тернівка, Якимівського району, Запорізької області, Україна».
Зобов'язати Якимівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області поновити актовий запис про смерть громадянки України, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, місце народження померлої «Республіка Узбекистан, Наманганська область, місто Чуст», дата смерті - «18 вересня 2015 року», місце смерті - «смт. Голуба Затока, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, Україна», місце проживання померлої «с. Велика Тернівка, Якимівського району, Запорізької області, Україна».
Зобов'язати Якимівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області видати свідоцтво про смерть ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Видати витяг для виплати допомоги на поховання.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Апеляційна скарга на рішення Якимівського районного суду Запорізької області, може бути подана безпосередньо до Апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Суддя: Т.В. Нестеренко