№ 336/4027/15-ц
провадження № 2/336/2/2018
04 квітня 2018 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючого судді Дмитрюк О.В.,
за участю секретаря Петрова С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа - районна адміністрація Запорізької міської Ради по Шевченківському району, як орган опіки та піклування) про позбавлення батьківських прав, -
ОСОБА_1 звернулась 08.06.2015 р. до суду з вищевказаним позовом, який уточнила в процесі розгляду справи.
В позовній заяві вказує, що 17.09.2005 р. зареєстровано шлюб між нею та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2. у них народилась донька - ОСОБА_3. ОСОБА_2 з народження доньки не приділяв вихованню дитини належної уваги, не піклувався про неї та періодично вів аморальний спосіб життя, не працював. В стані алкогольного сп»яніння неодноразово бив позивача, навіть під час вагітності, а згодом і у присутності доньки. 19.02.2009 р. шлюб між нею та відповідачем було розірвано, їй присвоєно прізвище - ОСОБА_1. Після розірвання шлюбу донька залишилась повністю на її утриманні.
Зважаючи на постійні залякування ОСОБА_2 її та її батьків, загрозами забрати дитину з дитячого садку без її відома, тим що її заяви до міліції щодо залякувань та побоїв не давали жодних результатів, позивач вирішила порозумітись з колишнім чоловіком та знайти вихід, який би влаштовував обох і не лякав дитину. Сварки тривали довгий час і це постійно нервувало маленьку дитину. Позивач була налякана тим, що донька часто плакала, постійно просиналась вночі та взагалі поводила себе знервовано та неврівноважено.
Після зустрічей з батьком дитина розповідала, що боїться щось сказати або зробити не так, бо батько сильно кричить навіть за найменшу провину. У присутності доньки батько бив членів його родини. Декілька раз вона знаходила синці на тілі доньки, про причини їх виникнення відповідач не повідомляв.
Все це формувало страх доньки перед батьком, який вона тривалий час приховувала, що завдало шкоди здоров»ю дитини.
Коли дитина почала вчитись в школі, ситуація погіршилась. Відповідач неодноразово забував дитину у школі. 07.03.2014 р. ОСОБА_2 взагалі не привів доньку до школи. Позивач вимушена була викликати співробітників міліції, бо з телефонної розмови зрозуміла, що відповідач знаходиться в стані алкогольного сп»яніння. Через відсутність врегульованих між ними годин побачень, співробітники поліції не мали змогу забрати дитину, тому донька залишилась разом з батьком, який був в нетверезому стані та не пішла до школи. Після короткострокового перебування з батьком, дитина отримала психічні розлади через грубе ставлення, а через галас, нецензурну лайку, дівчина на протязі тривалого часу перебувала у стані шоку.
В той час коли дитина знаходилась у батька, відповідач не допомагав їй у навчанні, через що донька отримувала низькі оцінки. Відповідач забирав у дитини телефон, щоб вона не мала змоги спілкуватись з позивачем. ОСОБА_3 плаче кожен раз, коли повертається від батька, та відмовляється їхати до нього.
Неодноразово відповідач відмовлявся віддавати дитину, коли та хворіла, не дозволяв їй приймати ліки, які позивач купувала.
02.10.2014 р. ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп»яніння, намагався забрати дитину від неї, коли та знаходилась у хворобливому стані в стадії лікування. Не зважаючи на попередження про те, що донька хворіє та їй потрібен спокій і постільний режим, відповідач спочатку почав погрожувати по мобільному телефону. Згодом відповідач, перебуваючи у стані сп"яніння, з»явився до неї додому та почав вимагати побачення з донькою. Після відмови, ОСОБА_2 разом зі своїми друзями закидали камінням вікна її помешкання, де в цей час біля вікна вчила уроки донька. Після цієї події вона була вимушена звернутись до психіатра та психолога, оскільки не могла самостійно допомогти доньці побороти переляк. Дитині поставили діагноз «енкопрес, пов»язаний з стресовим тривожним розладом». Цей діагноз є дуже інтимним для дівчини та потребує постійного контролю з боку матері. Подальше спілкування доньки з ОСОБА_2 призведе до формування хронічного стресу та, як наслідок, хронічного енкопресу.
Згідно висновку спеціаліста психолога, дитина боїться батька та не може переносити зустрічі з ним через неадекватну поведінку, агресію.
Відповідач не допомагає дитині матеріально, не приймає участі у її вихованні, втратив до дитини почуття любові, спілкування відповідача з донькою пішло дівчинці тільки на гірше, як в фізичному, так і в психічному стані.
Посилаючись на ст..ст.164-166 СК України, ст.ст.8, 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства» за позовом ОСОБА_1 просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо його доньки ОСОБА_3, 2006 р.н.
Ухвалою від 10.06.2015 р. було відкрито провадження у даній справі.
16.10.2015 р. провадження у справі було зупинено на час проведення експертизи.
12.12.2017 р. у справі було відновлено провадження та призначено судове засідання на 17.01.2018 р.
17.01.2018 р. розгляд справи було відкладено на 05.03.2018 р. на підставі ч.4 ст.223 ЦПК України для повторного виклику відповідача.
05.03.2018 р. розгляд справи було відкладено на 04.04.2018 р. через неявку відповідача та для витребування додаткових доказів - висновку органу опіки та піклування.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не з»явився, про день, час та місце його проведення повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив, в процесі розгляду справи подавав заперечення проти позову (а.с.55-58).
Представник третьої особи в судовому засіданні надала висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно ОСОБА_3
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника третьої особи, та, в процесі розгляду справи, позивача та представника відповідача, допитавши свідків, суд вважає, що заявлений позов обґрунтований, законний і підлягає задоволенню, виходячи з наступних встановлених судом фактичних обставин і відповідних їм правовідносин:
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Частиною 2 ст.150 СК України визначено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Ст.12 ЗУ «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
За правилами ч. 1,2,4 ст.155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з полового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п.п. 15, 16 Постанови Пленуму ВСУ № 3 від 30.03.2017 р. «Про практику застосування судами законодаства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Особи можуть бути позбавленні батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст.164 СК України.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
За ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналогічним чином питання обов'язків доказування і подання доказів регулює ст. 81 ЦПК, за якою кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
У цьому випадку особа, яка подала позов про позбавлення батьківських прав із підстав, передбачених ч. 1 ст.164 СК України, повинна довести, що батьки (один із батьків) ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дитини. У свою чергу батьки (один із батьків) мають довести, що вони належним чином виконують свої батьківські обов'язки.
Судом встановлено, що позивач та відповідач є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджено наданим свідоцтвом про народження (а.с.27).
Допитані судом свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які є батьками позивача, підтвердили викладені в позовній заяві обставини поведінки відповідача відносно їх доньки та онуки.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні надав покази про те, що спостерігав як в 2008 р. відповідач наносив позивачу удари кулаком в обличчя. За даною ситуацією спостерігали також діти - його донька та ОСОБА_3, які після згаданої події були дуже налякані.
Свідок ОСОБА_7 пояснив, що є батьком відповідача. ОСОБА_3, за домовленістю між батьками, мешкала по одному тижню, по черзі, у кожної зі сторін. ОСОБА_2 добре ставився до доньки, доглядав за нею, допомагав у навчанні. Відповідач ніколи не бив дитину, міг покарати словесно. Коли онука мешкала у них була радісною, доглянутою та була забезпечена всім необхідним.
ОСОБА_8 та ОСОБА_9, під час допиту як свідків, з позитивного боку охарактеризували ОСОБА_2, який має з донькою теплі, дружні стосунки. Дитина охайна, має окреме ліжко, забезпечена одягом. Батько в їх присутності ніколи не ображав дівчину.
Згідно висновку експерта за результатами проведення судово-психологічної експертизи № 287/16-25 від 30.11.2017 р. (а.с.242-247), психологічний аналіз матеріалів справи та результати психодиагнозтичних вимірів дозволяють говорити про наявність негативної емоційної реакції ОСОБА_3 на ОСОБА_2, що проявляється у нав»язливих страхах перед особою батька. Враховуючи зміст наданих медичних документів, висновків фахівців з галузі знань психології та психіатрії, які дозволяють прослідкувати динаміку формування реакції на батька, а також результати експертного психологічного обстеження ОСОБА_3, жорстоке, грубе поводження батька з дитиною та оточуючими людьми у її присутності, принижуюче та образливе ставлення до дитини, примушення її до дій, яких дитина не бажала робити не виключається. У ОСОБА_3 на момент експертного психологічного обстеження утворилось чітке розуміння «бажаних» та «небажаних» для себе родинних зв»язків. При цьому батько дитини належить до небажаного кола спілкування, що продиктовано бажанням дитини уникнути будь-яких із ним контактів, враховуючи наявність у неї нав»язливих страхів, пов»язаних з особою батька. З урахуванням емоційної реакції ОСОБА_3 на ОСОБА_2 її спілкування із батьком потребує серйозного психологічного корегування. За обставин, відомих на момент експертного дослідження, таке спілкування не бажане. Аналіз емоційно-поведінкових проявів ОСОБА_3 під час проведення експертного психологічного обстеження, а також висновків фахівців-психологів, що містяться в матеріалах справи, дозволяють говорити про наявність у життєвому досвіді дитини жорстокого із нею поводження з боку батька, яке проявлялося перш за все у моральному пригніченні дитини, не виключаючи застосування фізичної сили, що зумовило наявність та збереженість у ОСОБА_3 на момент обстеження нав»язливих страхів по відношенню до батька. У ОСОБА_3 спостерігаються небажання проживати та спілкуватись із батьком ОСОБА_2 При цьому впливу на формування такого ставлення дитини до батька з боку матері чи інших дорослих з кола спілкування ОСОБА_1 не відмічається. Небажання ОСОБА_3 спілкуватись із батьком обумовлено життєвим досвідом дитини попереднього спілкування з ОСОБА_2 Станом на момент експертного психологічного обстеження не виявлено ознак перебування ОСОБА_3 під фізичним або психологічним тиском з боку матері ОСОБА_1, ОСОБА_2 або інших дорослих. Разом з тим, діагностовано залежність емоційно-поведінкових проявів дитини від нав»язливих страхів, пов»язаних з особою ОСОБА_2 ОСОБА_3 глибокої емоційної прив»язаності до батька не має. Разом з тим, відмічається об»єктивна оцінка дитиною власних стосунків із батьком протягом всього її свідомого життя. Так, ОСОБА_3 відмічається умовний період, коли батько її не ображав (приблизно до п»яти років) і коли батько почав поступово проявляти жорстокість по відношенню до неї. На підставі сукупного аналізу вихідних даних, включаючи експертне психологічне обстеження підекспертної, можливо говорити про те, що ОСОБА_3 висловлює особисту думку щодо бажання не проживати та не спілкуватись із батьком ОСОБА_2
Згідно висновку районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, орган опіки та піклування дійшов висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно малолітньої ОСОБА_3 Органом опіки та піклування встановлено, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов»язків щодо виховання та утримання доньки, не приділяє ОСОБА_3 належної уваги, не відвідує і не підтримує з нею родинних стосунків, не надає матеріальної допомоги на утримання, не цікавиться здоров»ям, навчанням, життям та подальшою долею доньки.
Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Оцінюючи покази допитаних свідків, письмові пояснення яких також наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що вони є суперечливими за змістом і спростовують один одне, а тому при постановленні рішення суд приймає до уваги висновок експерта за результатами проведення судово-психологічної експертизи, який складений на підставі наявних в матеріалах справи висновків фахівців-психологів, а також медичної документації ОСОБА_3, та погоджується з висновком органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав, що буде відповідати інтересам малолітньої дитини.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 261, 264, 265, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа - районна адміністрація Запорізької міської Ради по Шевченківському району, як орган опіки та піклування) про позбавлення батьківських прав- задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1), батьківських прав відносно його малолітньої доньки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти днів через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В.Дмитрюк