Справа № 909/1193/17
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
16.04.2018 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Ткаченко І. В., при секретарі судового засідання Сегін І. В., за участю представника позивача Голубчак Н. В., представника відповідача Вань І. Р., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу № 909/1193/17 за позовом Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області до Національного природного парку "Гуцульщина" про відшкодування шкоди в розмірі 23 174 грн.
Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до НПП "Гуцульщина" про відшкодування шкоди заподіяної лісу та об'єктам природно-заповідного фонду внаслідок порушення норм лісового природоохоронного законодавства в розмірі 23 174 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09 серпня 2017 р. позивач здійснив позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства на території НПП "Гуцульщина" та виявив факт незаконної рубки дерев, чим спричинено шкоду навколишньому природному середовищу на загальну суму 23 174 грн. Така шкода була завдана внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, що полягала у незабезпеченні ним охорони і захисту лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду.
21 грудня 2017 р., суд постановив ухвалу про відкриття провадження у даній справі, розгляд справи в порядку загального позовного провадження, а також відмовив у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів та призначив розгляд справи на 23 січня 2018 р.
23 січня 2018 р., підготовче засідання суд відклав на 15 лютого 2018 р.
15 лютого 2018 р., до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач проти позову заперечує з огляду на таке: право відповідача на постійне користування ділянками, на яких була виявлена незаконна рубка, не зареєстроване у встановленому законом порядку, зокрема, право на постійне користування не внесено до Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження; забезпечення охорони та збереження національного природного парку є обов'язком служби державної охорони природно-заповідного фонду України, яка має статус правоохоронного органу і не є структурним підрозділом НПП "Гуцульщина"; у діях відповідача відсутній склад цивільного правопорушення, оскільки останній не вчиняв дій у вигляді незаконного вирубування дерев.
15 лютого 2018 р., строк підготовчого провадження у даній справі суд продовжив на 30 днів, а підготовче засідання відклав на 02 березня 2018 р.
22 лютого 2018 р., представник позивача подав через канцелярію суду відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що звернення відповідача до правоохоронних органів із завою про встановлення винуватих у незаконній рубці осіб та притягнення їх до відповідальності не спростовує факту, що дерева були зрубані незаконно, а також доводить вину у бездіяльності НПП "Гуцульщина" щодо охорони та збереження лісу. Також, твердження про те, що НПП "Гуцульщина" не є постійним лісокористувачем на відповідній лісовій земельній ділянці не відповідає дійсності, оскільки відповідно до Прикінцевих положень Лісового кодексу України, до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують таке право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. При цьому, перевіркою було встановлено факт наявності у НПП "Гуцульщина" матеріалів лісовпорядкування, яке було проведено у 2004 році Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об'єднанням "Львівська державна лісовпорядна експедиція". Крім того, позивач вказує, що служба охорони парку є структурним підрозділом відповідача, що підтверджується Положенням про НПП "Гуцульщина".
02 березня 2018 р., підготовче провадження у справі суд закрив, а розгляд справи по суті призначив на 30 березня 2018 р.
30 березня 2018 р., суд оголосив в засіданні перерву до 16 квітня 2018 р.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд
08 - 09 серпня 2017 р., на підставі листа Управління захисту економіки в Івано-Франківській області ДЗЕ НП України від 31 липня 2017 р. № 7061/39-108/03-2017, листа Коломийської місцевої прокуратури від 27 липня 2917 р. № 02/69/241-162017, відповідно до наказу Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області від 07 серпня 2017 р. № 272, Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області провела позапланову перевірку НПП "Гуцульщина".
В ході такої перевірки були встановлені факти незаконної рубки дерев на території Косівського ПНДВ, внаслідок чого навколишньому природному середовищу була завдана шкода на загальну суму 23 174 грн, зокрема:
- у кварталі 14 виділ № 10 - незаконна рубка одного вітрувального дерева породи ялиця діаметром пня 10 см.; розмір шкоди - 2 211 грн;
- у кварталі № 14 виділ № 19 - незаконна рубка одного вітрувального дерева породи ялиця діаметром пня 60 см. та одного сироростучого дерева породи ялина діаметром пня 65 см.; розмір шкоди - 3 993 грн та 8 946 грн відповідно;
- у кварталі 11 виділ № 29 - незаконна рубка 2 сироростучих дерев породи дуба діаметром пня 39 та 36 см.; розмір шкоди - 4 422 грн та 3 602 грн відповідно.
Розмір завданої шкоди позивач розрахував відповідно до Додатку № 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 р. № 541 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд".
За результатами такої перевірки був складений акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про додержання режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду від 09 серпня 2017 р. № 216, який відповідач підписав без жодних зауважень.
22 серпня 2017 р., позивач надіслав відповідачу претензію про сплату шкоди у згаданому розмірі.
04 вересня 2017 р., відповідач звернувся до Косівського відділу поліції із заявою, у якій повідомив про факт незаконної рубки дерев.
За результатами такого звернення було відкрито кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
07 вересня 2017 р., НПП "Гуцульщина" надіслав Державній екологічній інспекції в Івано-Франківській області відповідь на претензію від 22 серпня 2017 р., у якій висловив свою незгоду із викладеними у претензії вимогами та відмовився відшкодовувати шкоду.
Відтак, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача завданої навколишньому природному середовищу шкоди.
Отже, предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу.
Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
За змістом статей 5, 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню використання на території України. Використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог.
Як визначено в ч. 4 ст. 7, ст. 9 Лісового кодексу України, суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи. У комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об'єктів комунальної власності в установленому законом порядку. Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.
За змістом ст. 17 Лісового кодексу України, у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. У разі прийняття рішення про надання лісів у постійне користування обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями таке рішення погоджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Прийняття рішень Кабінетом Міністрів України не потребує погоджень з іншими органами.
Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
В п. 5 розділу VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11 грудня 1986 р., планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.
Таким чином, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24 грудня 2014 р. у справі № 6-212цс14.
Відповідно до частин 1, 4 ст. 20 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об'єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність. На національні природні парки покладається виконання таких основних завдань: збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об'єктів; створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів та об'єктів; проведення наукових досліджень природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розробка наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища та ефективного використання природних ресурсів; проведення екологічної освітньо-виховної роботи.
Згідно з пунктами 1.1, 1.6 Положення про НПП "Гуцульщина", НПП "Гуцульщина" створений відповідно до Указу Президента України від 14 травня 2002 р. № 456, є об'єктом природоохоронного фонду загальнодержавного значення та розташований на території Косівського району Івано-Франківської області. Загальна площа парку становить 32 271 гектари, у тому числі 7 606 гектари, що мають бути надані парку в постійне користування та 24 665 гектарів, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів.
Земельні ділянки лісового фонду, на яких позивач виявив незаконну рубку дерев, були передані у користування відповідачу відповідно до акту приймання-передачі матеріальних цінностей від 23 серпня 2002 р.
Знаходження спірних ділянок лісового фонду на території відповідача підтверджується також Витягом з Проекту організації території НПП "Гуцульщина", охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об'єктів, Витягом з планшету № 2 Косівського ПНДВ НПП "Гуцульщина" Лісовпорядкування 2004 року.
Наведене спростовує твердження відповідача, що він нібито не є постійним лісокористувачем на спірних виділах, оскільки у нього відсутній державний акт на право постійного користування земельною ділянкою.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України, обов'язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.
Відповідно до положень ст. 63, п. 5 ч. 1 ст. 64 Лісового кодексу України, ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів. Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.
Згідно з ст. 86 Лісового кодексу України, організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
За змістом ст. 107 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.
Такої правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 15 лютого 2018 р. у справі № 927/1096/16.
Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 Положення про НПП "Гуцульщина", охорона території парку покладається на службу його охорони, що входить до складу служби державної охорони природно-заповідного фонду України. Службу державної охорони парку очолює директор парку, який несе повну відповідальність за організацію її діяльності та забезпечення додержання режиму території, а також збереження відтворення та раціональне використання природних комплексів і ресурсів у межах його території. Управління службою держохорони здійснює Мінприроди.
Згідно з п. 5.4 цього Положення, основними завданнями служби держохорони є: забезпеченням додержання режиму охорони території та природних об'єктів; попередження та припинення порушень природоохоронного законодавства.
Зважаючи на наведене, служба охорони є структурним підрозділом НПП "Гуцульщина", на який покладено обов'язок здійснення охорони природно-заповідного фонду.
Відтак, безпідставними вбачаються твердження відповідача про те, що служба охорони парку не є структурним підрозділом НПП "Гуцульщина" та здійснює свою діяльність самостійно.
За змістом ст. 105 Лісового кодексу України, особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, порушенні порядку заготівлі та вивезення деревини, порушенні інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність.
Відповідно до ст. 107 цього Кодексу, підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди. Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди містяться у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести протиправність поведінки особи, вину особи, яка заподіяла шкоду, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Обов'язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).
В розрахунку, складеному за результатами перевірки, посадовими особами позивача було визначено розмір заподіяної шкоди внаслідок незаконної рубки лісу - 23 174 грн.
Відповідно до п. 6.1.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 27 червня 2001 р. № 02-5/744 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища", у вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту правопорушення, вчиненого невстановленими особами, судам необхідно виходити з того, що обов'язки із: забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення, відповідно до статті 19 Лісового кодексу України, покладено на постійних лісокористувачів.
Так, факт незаконної рубки дерев підтверджується актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про додержання режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду від 09 серпня 2017 р. № 216, в якому зафіксовані фактичні дані про порушення природоохоронного законодавства, що полягають в незаконному вирубуванні дерев та який був підписаний відповідачем без зауважень.
Крім того, факт незаконної рубки дерев визнається і самим відповідачем.
Звернення ж відповідача до правоохоронних органів із завою про встановлення винуватих у незаконній рубці осіб та притягнення їх до відповідальності не спростовує того факту, що дерева були зрубані незаконно.
Крім того, суд враховує, що відповідач звернувся до правоохоронних органів після виявлення Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківській області незаконної рубки дерев на території НПП "Гуцульщина".
Отже, допустивши незаконну рубку дерев на території Косівського ПНДВ, відповідач порушив п. 1 ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України, оскільки не виконав свого обов'язку здійснювати охорону лісів від незаконних рубок.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що внаслідок протиправної бездіяльності відповідача щодо збереження та охорони лісу, навколишньому природному середовищу було завдано шкоди на загальну суму 23 174 грн, відтак позов підлягає задоволенню.
Як вбачається із матеріалів справи, незаконна рубка дерев була виявлена у кварталі № 11, що знаходиться на території с. Пістинь Косівського району та у кварталі № 14, що знаходиться на території м. Косів.
Відтак, шкоду завдану незаконною рубкою дерев у кварталі № 11 на загальну суму 8 024 грн слід стягнути у фонд охорони навколишнього природного середовища с. Пістинь Косівського району, а шкоду завдану незаконною рубкою дерев у кварталі № 14 у розмірі 15 150 грн - у фонд охорони навколишнього природного середовища м. Косів.
Крім того, відповідно до положень ст. 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", п. 7 ч. 3 ст. 29 та п. 4 ч. 1 ст. 691 Бюджетного кодексу України, із врахуванням правової позиції Верховного Суду, що викладена в постанові від 05 квітня 2018 р. у справі № 905/2992/16, сума шкоди підлягає стягненню таким чином: 50 % до спеціального фонду місцевого бюджету сільської та міської ради, на території яких вчинені правопорушення, 20 % до спеціального фонду обласного бюджету, 30 % до спеціального фонду Державного бюджету України.
Судовий збір, згідно з положеннями ст. 129 ГПК України, суд покладає на відповідача.
Керуючись статтями 129, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
позов задовольнити;
з Національного природного парку "Гуцульщина" (78600, Івано-Франківська обл., Косівський район, м. Косів, вул. Дружби, буд. 84; ідентифікаційний код 26215347) стягнути шкоду, заподіяну лісу та об'єктам природно-заповідного фонду, в сумі 8 024 (вісім тисяч двадцять чотири) грн, розподіливши кошти наступним чином: 50 відсотків в сумі 4 012 грн до спеціального фонду охорони навколишнього природного середовища місцевого бюджету Пістинської сільської ради; 20 відсотків в сумі 1 604 грн 80 коп. до спеціального фонду охорони навколишнього природного середовища Івано-Франківського обласного бюджету; 30 відсотків в сумі 2 407 грн 20 коп. до спеціального фонду охорони навколишнього природного середовища Державного бюджету України;
з Національного природного парку "Гуцульщина" (78600, Івано-Франківська обл., Косівський район, м. Косів, вул. Дружби, буд. 84; ідентифікаційний код 26215347) стягнути шкоду, заподіяну лісу та об'єктам природно-заповідного фонду, в сумі 15 150 (п'ятнадцять тисяч сто п'ятдесят) грн, розподіливши кошти наступним чином: 50 відсотків в сумі 7 575 грн до спеціального фонду охорони навколишнього природного середовища місцевого бюджету Косівської міської ради; 20 відсотків в сумі 3 030 грн до спеціального фонду охорони навколишнього природного середовища Івано-Франківського обласного бюджету; 30 відсотків в сумі 4 545 грн до спеціального фонду охорони навколишнього природного середовища Державного бюджету України.
З Національного природного парку "Гуцульщина" (78600, Івано-Франківська обл., Косівський район, м. Косів, вул. Дружби, буд. 84; ідентифікаційний код 26215347) на користь Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області (76014, м. Івано-Франківськ, вул. Академіка Сахарова, буд. 23-А; ідентифікаційний код 37952307) стягнути 1 600 (одну тисячу шістсот) грн судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ткаченко І. В.
Повне рішення складено 16 квітня 2018 р.