79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
31.05.07 Справа№ 5/809-3/119А
Суддя Н.Березяк при секретарі І. Сеник розглянула матеріали справи
за позовом ДП «Львівприлад», м.Львів
до відповідача : Державної податкової інспекції у м.Львові
Про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000022401/0/13974 від 18.08.2006 р.
За участю представників:
Від позивача: Босак О.Є.-представник
Від відповідача: Яремчук О.В., Ортинська Н.М., Челядин Р.В. - представники
Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки , передбачені ст.ст.49,51 КАС України.
Суть спору: Державне підприємство «Львівприлад» звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у м.Львові про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000022401/0/13974 від 18.08.2006 р.
В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.
Відповідач проти позову заперечив з підстав і мотивів, викладених у відзиві та своїх поясненнях, наданих в судовому засіданні, просив позов залишити без задоволення.
В судовому засіданні оголошувалась перерва до 31.05.2007 року.
Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності , встановив наступне:
За результатами проведеної виїзної планової перевірки ДП «Львівприлад» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, працівниками ДПІ у м.Львові було складено акт №51/23-0/05796593 від 07.08.2006р. та прийнято податкове повідомлення-рішення №0000022401/0/13974 від 18.08.2006 р., яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 1 327 275,63 грн. за порушення п.п. «а»п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181-III..
ДП «Львівприлад» не погоджується із нарахуванням фінансових санкцій, що стало підставою оскарження зазначеного вище рішення в судовому порядку.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований і підлягає до задоволення .
При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :
Як вбачається з матеріалів справи, , підставою для застосування штрафних санкцій слугував акт перевірки №51/23-0/05796593 від 07.08.2006р., згідно якого позивачем порушено підпункт 8.6.1 «а»п.8.6 ст.8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181-III, а саме: відчуження активів, що перебували в податковій заставі без погодження з податковою інспекцією. На підставі акту перевірки ДПІ у м.Львові прийнято податкове повідомлення-рішення №51/23-0/05796593 від 07.08.2004р., яким на підставі підпункту 17.1.8 пункту 17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181-III, до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 1 327 275,63 грн.
Згідно преамбули Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181-III, цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів ( обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Положення зазначеного Закону не регулюють також питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури , визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та погашення зобов'язань із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Львівської області від 02.06.2003 року було порушено провадження у справі № 6/165-4/122 про банкрутство державного підприємства «Львівприлад»та введено мараторій на задоволення вимог кредиторів. Ухвалою господарського суду Львівської області від 02.09.2003 року провадження у даній справі припинено.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 03.09.2003 року за спільною заявою СП ТзОВ «Тиса»та ВАТ НДПІ «Промприлад»порушено провадження у справі про банкрутство ДП «Львівприлад» та введено мараторій на задоволення вимог кредиторів. Оголошення про порушення справи про банкрутство ДП «Львівприлад» опубліковане в газеті «Голос України»03.10.2003 року. Господарський суд Львівської області ухвалою від 09.02.2004 року у справі № 6/246-4/191 затвердив реєстр вимог кредиторів ДП «Львівприлад», до якого були включені кредиторські вимоги відповідача в сумі 2 896816,26 грн. Ухвалою господарського суду Львівської області від 23.12.2005 року провадження у справі про банкрутство ДП «Львівприлад» було припинено.
Відповідно до ст. 1 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Положення ст. 12 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка встановлює, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові санкції (економічні санкції) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), стосується вимог, зобов'язань, які підпадають під поняття мораторію. Таким чином, ці положення слід застосовувати у відповідності до ст. 1 цього Закону, де наведено визначення мораторію.
Як вбачається з матеріалів справи ( акту перевірки від 07.08.06 р.), відчуження активів платника податку, за які ДПІ у м.Львові спірним податковим повідомленням-рішенням було застосовано штрафні санкції, відбувалося під час дії мараторію.
Необґрунтованими є доводи відповідача про те, що рішення про застосування штрафних санкцій до ДП «Львівприлад» прийняте ним після припинення провадження у справі про банкрутство, а отже до даних правовідносин не застосовуються норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом. Така позиція податкової інспекції не заслуговує на увагу суду, оскільки господарські операції, які , на думку відповідача, порушували підпункт 8.6.1 «а»п.8.6 ст.8 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181-III, здійснювались позивачем протягом дії мараторію у справі про банкрутство ДП «Львівприлад».
Відповідно до підпункту 8.7.1 «з»пункту 8.7 ст.8 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181-III, активи платника податків звільняються з податкової застави з дня прийняття окремого рішення судом у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства. Згідно п.1.17 цього Закону податкова застава - спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк.
Положеннями ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що мараторій на задоволення вимог кредиторів - це ….. припинення заходів забезпечення виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів ( обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мараторію.
Податкова застава активів ДП «Львівприлад», на яку посилається відповідач, як на підставу застосування штрафних санкцій, була застосована податковою інспекцією , як спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків не погашеного в строк, і зареєстрована до початку порушення провадження у справі про банкрутство, а отже, у відповідності до ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з введенням мараторію у справі про банкрутство позивача , його активи були звільнені з податкової застави автоматично.
Згідно із вимогами ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти позову. В порушення зазначеної норми Відповідач не надав суду належних і допустимих доказів правомірності прийняття ним рішення про застосування штрафних санкцій, , що є підставою для задоволення позовних вимог.
З урахуванням положень чинного законодавства України, практики його застосування найвищою судовою інстанцією України та обставин справи, суд дійшов висновку що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають до задоволення.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 21, 69, 70, 160-163, 167 КАС України, суд:
1. Позовні вимоги задоволити .
2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Львові №0000022401/0/13974 від 18.08.2006 р.
3. Судові витрати покласти на Позивача.
4. Постанову може бути оскаржено в порядку, визначеному главою 1 розділу ІV КАС України.
Повний текст Постанови виготовлений та підписаний, в порядку, визначеному ч.3 ст.160 КАС України, 05.06.2007р.
Суддя