Справа №1423/19715/2012 13.04.2018
Провадження №22-ц/784/511/18
Доповідач апеляційного суду Яворська Ж.М.
Іменем України
13 квітня 2018 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Яворської Ж.М.,
суддів - Базовкіної Т.М., Кушнірової Т.Б.,
при секретарі судового засідання - Цуркан І.І.,
без участі учасників справи, належним чином повідомлених про день, час і місце розгляду справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження
апеляційну скаргу
ОСОБА_2
на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 січня 2018 року, постановлену головуючим суддею Гуденко О.А. у приміщенні цього ж суду у цивільній справі за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, скасування постанови та зобов'язання відновити виконавче провадження,
19 жовтня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області( далі - Центральний відділ ДВС), скасування постанови та зобов'язання відновити виконавче провадження.
В обґрунтування своїх вимог заявник зазначав, що рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 вересня 2012 року на його користь з Кредитної спілки "Флагман" стягнуто 19698 грн. 40 коп.
На виконання цього рішення 14 березня 2013 року судом видано виконавчий лист № 1423/19715/2012, який неодноразово пред'являвся ним до Центрального відділу ДВС для виконання.
Востаннє виконавчий документ був пред'явлений до виконання 16 лютого 2016 року, а виконавче провадження №50553579 відкрито 23 березня 2016 року, проте копію постанови про відкриття виконавчого провадження ним отримано лише 05 квітня 2017 року і то після звернення до відділу ДВС із відповідною заявою.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру виконавчих дій, жодних виконавчих дій з примусового виконання рішення суду, окрім відкриття провадження державним виконавцем відділу ДВС проведено не було.
Постановою головного державного виконавця Центрального відділу ДВС Юдіної І.М. від 28 вересня 2017 року виконавчий документ повернуто йому без виконання. Підставою для повернення останнього зазначено відсутність у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, не здійснення ним господарської діяльності та відсутність юридичної особи за вказаною адресою.
Однак вважає дії державного виконавця щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу неправомірними, а постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 28 вересня 2017 року (ВП № 50553579) незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Крім того, зазначав, що протягом всього часу перебування на виконанні виконавчого листа, а саме з 07 травня 2013 року по 28 вересня 2017 року державним виконавцем відділу ДВС не вчинено жодних дій направлених на виконання рішення суду, не проводився ні розшук боржника, ні його майна на яке б можливо було б звернути стягнення, не відібрано пояснень у керівника юридичної особи, не перевірено бухгалтерські документи, договори з дебіторами та не пред'явлено до них вимог. Все це на його думку свідчить про бездіяльність державного виконавця Центрального відділу ДВС під час виконання виконавчого листа 1423/19715/2012, виданого 14 березня 2013 року Центральним районним судом м. Миколаєва.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просив постанову головного державного виконавця Центрального ВДВС Юдіної І.М. від 28 вересня 2017 року ВП № 50553579 про повернення виконавчого документа стягувачу скасувати як незаконну та зобов'язати Центральний відділ ДВС відновити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 1423/19715/2012, виданого Центральним районним судом м. Миколаєва від 14 березня 2013 року, визнати неправомірною бездіяльність Центрального ВДВС під час виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва згідно вищевказаного виконавчого листа.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 січня 2018 року скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Скасовано постанову головного державного виконавця Центрального відділу ДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області про повернення виконавчого документа від 28 вересня 2017 року ВП № 50553579 та зобов'язано відновити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 1423/19715/2012, виданого Центральним районним судом м. Миколаєва 14 березня 2013 року.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на те, що судом було розглянуто питання щодо бездіяльності Центрального відділу ДВС під час виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва, однак рішення по ньому не прийнято, просив ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 січня 2018 року скасувати частково та ухвалити у відповідній частині нове рішенням скаргу ОСОБА_2 задовольнити у повному обсязі, визнати бездіяльність Центрального відділу ДВС м. Миколаєва під час виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 вересня 2012 неправомірною.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Заявник, представник відділу державної виконавчої служби в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені. Заявник просив розглядати справу за його відсутності.
На підставі ст. 372 ЦПК України справу розглянуто за відсутності осіб, що не з'явилися.
Згідно зі ст.3 ЦПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 р. №2147-VIII провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ст.ст.447, 451 ЦПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 р. №2147-VIII сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Аналогічний зміст містився у статтях 383, 387 ЦПК України в редакції до 15 грудня 2017 року.
Згідно зі ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. №606-XIV, який діяв під час здійснення державними виконавцями Центрального ВДВС м.Миколаїв виконавчого провадження, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження серед іншого має право: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; звертатися до суду з поданням про розшук боржника; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи Національної поліції; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
З матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 вересня 2012 року з КС «Флагман» на користь ОСОБА_2 стягнуто кошти за договором про залучення внеску(вкладу) в сумі 19 698 грн.40 коп.( а.с.24).
На виконання даного рішення 14 березня 2013 року Центральним районним судом м. Миколаєва видано виконавчий лист №1423/19715/2012, який 25 березня 2013 року стягувачем пред'явлено до виконання до Центрального відділу ДВС м. Миколаїв.
Постановою старшого державного виконавця Центрального ВДВС м. Миколаїв від 07 травня 2013 року відкрито виконавче провадження з виконання вищезазначеного виконавчого листа, який наступною постановою цього ж державного виконавця від 25 грудня 2013 року повернуто стягувачу у зв'язку з відсутністю у боржника майна та коштів на розрахункових рахунках, на які може бути звернуто стягнення (а.с.66).
28 січня 2014 року ОСОБА_2 знову пред'явив до виконання до Центрального ВДВС виконавчий лист №1423/19715/2012 .
Постановою старшого державного виконавця від 05 лютого 2014 року відкрито виконавче провадження №41902448 з виконання вищезазначеного виконавчого листа.
11 грудня 2015 року постановою державного виконавця виконавчий лист повернуто стягувачу у зв'язку з відсутністю у боржника майна та коштів, на які може бути звернуто стягнення.
16 лютого 2016 року ОСОБА_2 вчергове пред'явив до Центрального ВДВС м. Миколаїв для виконання виконавчий лист №1423/19715/2012, на підставі якого державним виконавцем 16 лютого 2016 року відкрито виконавче провадження №50553579.
28 вересня 2017 року постановою державного виконавця Центрального ВДВС м. Миколаїв виконавчий документ повернуто стягувачу у зв'язку з тим, що боржник за адресою, зазначеною у виконавчому листі, відсутній, господарську діяльність не здійснює, а майно, на яке може бути звернуто стягнення, відсутнє.
Як вбачається зі змісту скарги, з якою ОСОБА_2 звернувся до суду, останній просив окрім скасування як незаконної постанови головного державного виконавця Центрального ВДВС від 28 вересня 2017 року ВП № 50553579 про повернення виконавчого документа стягувачу та зобов'язати Центральний відділ ДВС відновити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №№1423/19715/2012, виданого Центральним районним судом м. Миколаєва від 14 березня 2013 року, ще й визнати неправомірною бездіяльність Центрального ВДВС під час виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва згідно вищевказаного виконавчого листа, починаючи з травня 2013 року.
Розглядаючи скаргу, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови державного виконавця від 28 вересня 2017 року.
Між тим, доводи скарги щодо неправомірної бездіяльності державного виконавця за час виконання рішення з травня 2013 року судом не перевірялися і не досліджувалися, відповідних висновків оскаржувана ухвала не містить, що свідчить про те, що вказані вимоги фактично не були розглянуті.
З огляду на викладене, ухвалення судового рішення апеляційною інстанцією в цій частині за відсутності висновку суду першої інстанції є неможливим.
Проте це не позбавляє права стягувача повторно звернутися до суду зі скаргою з такою вимогою.
А відтак, доводи апеляційної скарги щодо ухвалення судового рішення в частині заявлених стягувачем вимог про визнання неправомірною бездіяльності Центрального ВДВС під час виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва, але не розглянутих судом першої інстанції, не заслуговують на увагу.
Отже, ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону і не може бути скасована з підстав, наведених в апеляційній скарзі, а тому ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 січня 2018 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст.ст.374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 січня 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий Ж.М. Яворська
Судді Т.М. Базовкіна
Т.Б. Кушнірова
Повний текст постанови складено 13 квітня 2018 року.