Іменем України
11 квітня 2018 року
м. Київ
справа № 826/13046/16
адміністративне провадження № К/9901/2615/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.09.2017 (суддя Аблов Є.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2017 (колегія суддів у складі: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В., Чаку Є.В.) у справі № 826/13046/16 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві, третя особа: Солом'янське управління поліції головного управління Національної поліції у місті Києві, про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу,
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві (далі - відповідач, ГУ НП у м. Києві), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, серед іншого просив визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП у м. Києві від 17.05.2016 №454 о/с.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.09.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2017, відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу ГУ НП у м. Києві від 17.05.2016 № 454 о/с та позов в цій частині залишено без розгляду.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.09.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.11.201616 року, визнати поважним строк пропуску звернення до суду та поновити його, визнати незаконним та скасувати наказ від 17.05.2016 № 454 о/с та задовольнити решту вимог його позову.
В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що судами неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, внаслідок чого суди дійшли хибного висновку про порушення ним строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Відзиви на касаційну скаргу позивача не надходили.
Залишаючи адміністративний позов без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений строк для звернення до адміністративного суду з даним адміністративним позовом та не наведено обставин, які б свідчили про поважність пропуску такого строку.
Суд апеляційної інстанції погодився із вказаними висновками суду першої інстанції.
Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції, чинній до 15.12.2017) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Тобто, за змістом зазначеної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 100 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017), згідно з якою адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Позивач стверджує, що причиною пропуску строку звернення до суду стало досудове його звернення з рапортами та заявою до ГУ НП у м. Києві та Національної поліції України з метою відповідного реагування та оскарження наказу щодо переміщення по службі, проте позитивного результату ним не було досягнуто. Внаслідок чого, позивач звернувся 27.07.2016 з адміністративним позовом, однак Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 16.08.2016 у справі № 826/11459/16 повернув йому позовну заяву на підставі пункту 1 частини третьої статті 108 КАС України, а тому він вважає, що строк звернення до суду пропущений з поважних причин.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з наказом ГУ НП у м. Києві від 17.05.2016 № 454 о/с в частині його переміщення по службі був ознайомлений 27.05.2016, що не заперечується останнім.
Водночас, до суду з даним адміністративним позовом він звернувся лише 22.08.2016, тобто більше ніж чим через два місяця з моменту прийняття оскаржуваного наказу.
Стосовно тверджень скаржника щодо наявності підстав застосувати до нього частину четверту статті 99 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017), як до особи, що скористалась досудовим порядком вирішення спору, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що таке звернення не передбачене чинним законодавством, що регулює службу в поліції, та не зупиняє перебігу строків давності звернення до суду.
ОСОБА_1 не був позбавлений можливості звернутися до суду із адміністративним позовом одночасно з поданням відповідного рапорту та звернення до ГУ НП у м. Києві та Національної поліції України. Водночас, судами встановлено, що рапорт, адресований відповідачу, не містить в собі вимог про скасування наказу, а лише містить вимоги, серед іншого, про проведення службової перевірки з приводу переміщення позивача по службі.
Також, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що подальше звернення позивача до суду із адміністративним позовом у справі № 826/11459/16 та відповідно повернення йому позовної заяви не є об'єктивною та незалежною від волі позивача обставиною, що зумовили пропуск ним строку звернення до суду.
Згідно із пунктом 9 частини першої статті 155 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017), суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Слід зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таким чином, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду з даною позовною вимогою та будь-яких обґрунтувань обставин та доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивачем не наведено та не доведено, - колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до суду з даним позовом та про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду в цій частині у відповідності до вимог статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України (в редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є обґрунтованими, відповідають нормам процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.09.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2017 у справі №826/13046/16 залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх
Судді: О.В. Білоус
Т.Г. Стрелець