Іменем України
11 квітня 2018 року
м. Київ
справа №823/402/16
адміністративне провадження №К/9901/12597/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 25 травня 2016 року (суддя: Коваленко А.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2016 року (судді: Шурко О.І., Василенко Я.М., Степанюк А.Г.) у справі №823/402/16 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до ГУНП в Черкаській області, в якому просила визнати неправомірним та скасувати наказ начальника ГУНП в Черкаській області №1о/с від 04.01.2016 про звільнення її зі служби в Національній поліції у запас Збройних Сил, поновити на раніше займаній посаді та стягнути з ГУНП в Черкаській області середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 25 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2016 року, адміністративний позов залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 25 травня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2016 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що судами неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, внаслідок чого суди дійшли хибного висновку про порушення нею строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Заперечень на касаційну скаргу від інших учасників процесу не надходило.
Залишаючи адміністративний позов без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений строк для звернення до адміністративного суду з даним адміністративним позовом та не надано доказів поважності причин пропуску даного строку.
Суд апеляційної інстанції погодився із вказаними висновками суду першої інстанції.
Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 3 статті 99 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Тобто, за змістом зазначеної норми, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
У справі, що розглядається, судами встановлено, що ОСОБА_1 дійсно вперше звернулась до суду з позовом про визнання неправомірним та скасування наказу ГУНП в Черкаській області від 04.01.2016 №1о/с та поновлення на роботі (справа №823/73/16) у січні 2016 року, тобто в межах строку, визначеного частиною третьою статті 99 КАС України.
Однак, у квітні 2016 року позивач повторно звернулась з позовом до суду першої інстанції про визнання неправомірним та скасування вказаного наказу, але вже з інших підстав.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, позивач зазначила, що лише 22 лютого 2016 року отримала наказ начальника Головного управління Національної поліції в Черкаській області №27о/с від 19 лютого 2016 року, яким змінено дату її звільнення з 4 січня на 14 січня 2016 року.
При цьому позивач як в позовній заяві, так і в апеляційній та касаційній скаргах не наводить будь-яких інших пояснень та доказів наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом.
Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Слід зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таким чином, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду з даними позовними вимогами та будь-яких обґрунтувань обставин та доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивачем не наведено та не доведено, - колегія суддів погоджується з висновком судів про відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до суду з даним позовом та про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у відповідності до вимог ст.100 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України (в редакції Закону №2234-VIII від 07.01.2018) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є обґрунтованими, відповідають нормам процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 25 травня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2016 року по справі №823/402/16 залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1, - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.
Головуючий суддя: І.Л. Желтобрюх
Судді: О.В. Білоус
Т.Г. Стрелець