Іменем України
Київ
12 квітня 2018 року
справа №804/2699/17
адміністративне провадження №К/9901/4764/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Олендера І.Я., Юрченко В. П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року у складі колегії суддів Мельника В. В., Чепурнова Д. В., Сафронової С. В. у справі № 804/2699/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Паперова фабрика" до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Метал Сервіс-2014" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У квітні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Паперова фабрика" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 січня 2017 року № 0000081401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 836 910 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 918 455 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.
21 липня 2017 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволенні позовних вимог Товариства відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із правомірності спірного податкового повідомлення-рішення внаслідок доведеності податковим органом нереальності господарських операцій за результатами здійснення яких зареєстровано податкові накладні та сформовано податковий кредит.
16 листопада 2017 року постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу позивача задоволено, постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив із правомірності формування Товариством податкового кредиту з податку на додану вартість. Судом апеляційної інстанції констатовано належне здійснення позивачем податкового та бухгалтерського обліку спірних господарських операцій, недоведеність податковим органом факту їх нереальності та застосовано положення податкового принципу презумпції добросовісності платників податків.
22 листопада 2017 року відповідачем подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України.
23 листопада 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків до 16 січня 2017 року (суддя Н.Є.Маринчак).
28 грудня 2017 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду.
29 грудня 2017 року ухвалою Верховного Суду матеріали касаційної скарги прийнято до провадження.
9 січня 2018 року відповідач усунув недоліки касаційної скарги.
11 січня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за наслідками усунення відповідачем недоліків касаційної скарги, в установлений судом строк, та витребувано з Дніпропетровського окружного адміністративного суду справу № 804/2699/17.
25 січня 2018 року справа № 804/2699/17 надійшла до Верховного Суду.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог. Скаржник доводить порушення судом апеляційної інстанції норм пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України, а також статей 211-213, 215 Кодексу адміністративного судочинства України.
5 лютого 2018 року позивачем подано до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому він погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року - без змін.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши рішення суду апеляційної інстанції, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили.
Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпро Метал Сервіс-2014" за період з 01 червня 2016 року по 31 серпня 2016 року.
25 січня 2017 року податковим органом на підставі акту перевірки від 30 грудня 2016 року № 3893/04-61-14-01/39265179 та згідно пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.
Податковим повідомленням-рішенням № 0000081401 за порушення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 836 910 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 918 455 грн на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.
В основу податкового правопорушення покладений висновок податкового органу про непідтвердження реальності господарських операцій з контрагентом щодо придбання матеріалів (паперово-сировинного напівфабрикату 5 Б-3) за наслідком виконання договору купівлі-продажу № 37 від 29 червня 2016 року.
28 грудня 2016 року між позивачем та контрагентом укладено додаткову угоду про відстрочення виконання позивачем грошових зобов'язань в частині погашення заборгованості у розмірі 11 385 591,04 грн до отримання остаточного рішення за результатами податкової перевірки позивача по спірним правовідносинам.
Позиція відповідача щодо нереальності спірних господарських операцій доводиться тим, що контрагент позивача має недостатню кількість основних фондів та трудових ресурсів для виробництва реалізованого товару та його транспортування, при тому, що відсутні дані про придбання контрагентом паперово-сировинного напівфабрикату.
Підставою винесення спірних повідомлень-рішень є вчинення позивачем податкових правопорушень внаслідок здійснення господарських операцій, які, на думку відповідача, є нереальними.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту серед іншого відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
За змістом пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів.
Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлюються, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про підтвердження фактів реального придбання товарів, встановлених під час судового розгляду, та належної реєстрації податкових накладних у порядку, передбаченому статтею 201 Податкового кодексу України, з урахуванням приписів пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України.
Відмовляючи у задоволенні позовним вимог, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про не підтвердження реальності господарських операцій внаслідок відсутності оплати з боку позивача за поставлені контрагентом товари та протиправне формування податкового кредиту. Така позиція правомірно не прийнята судом апеляційної інстанції з огляду на правила формування податкового кредиту, за якими він формується по першій із подій.
Жодних доводів щодо порушень судом апеляційної інстанції норм Податкового кодексу України, на підставі яких прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, або неправильного застосування їх судом, неправильного тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню, податковим органом в касаційній скарзі не наведено.
Верховний Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року у справі № 804/2699/17 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р.Ф.Ханова
Судді: І.Я.Олендер
В.П.Юрченко