Іменем України
12 квітня 2018 року
Київ
справа №487/843/16-а
адміністративне провадження №К/9901/37331/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 487/843/16-а
за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області про скасування постанови, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду, прийняту 21 червня 2017 року у складі судді Лук'янчук О.В.,
Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 квітня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївської області про скасування постанови задоволено.
На зазначену постанову суду Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївської області подало апеляційну скаргу.
Також заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року, зокрема, визнано неповажними вказані заявником причини пропуску строку на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків тридцять днів з моменту отримання копії ухвали.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївської області на постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 квітня 2016 року.
У касаційній скарзі відповідач заявив вимогу про скасування оскаржуваного судового рішення та направлення справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на порушення судом норм процесуального права.
Заперечень на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не подано.
Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги та залишення судового рішення без змін, оскільки відсутні підстави для його скасування.
Відповідно до частини 2 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
З апеляційною скаргою на постанову, проголошену 27 квітня 2016 року, відповідач звернувся 07 квітня 2017 року, тобто з пропуском передбаченого законом строку на 11 місяців.
При цьому, суд першої інстанції не застосовував частину третю статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також не приймав постанову у письмовому провадженні, тому відсутні підстави для застосування норми, згідно з якою апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження відповідач зазначав, що відлік строку на апеляційне оскарження належить починати з дати отримання ним копії оскарженого рішення, тобто з 29 березня 2017 року, а тому строк не пропущено.
Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що строк на апеляційне оскарження було пропущено та про відсутність підстав для поновлення цього строку, оскільки зазначені відповідачем обставини не свідчать про поважність причин пропуску строку.
Частиною 4 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Суд звертає увагу, що поважними визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Такими обставинами є ті, що унеможливлюють вчасне звернення до суду з апеляційною скаргою.
Посилання відповідача на те, що суд першої інстанції, в порушення статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, не направив йому протягом 3 днів копію рішення рекомендованим листом, не свідчить про те, що пропуск відповідачем передбаченого законом строку на 11 місяців є поважним.
Так, порушення судом строку направлення учасникам справи копій судового рішення не є беззаперечною підставою для виправдання пропуску строку на оскарження значної тривалості.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Тобто, заявник, у разі виявлення належної зацікавленості справою, мав можливість дізнатись про результат її розгляду з Єдиного державного реєстру судових рішень, або безпосередньо звернувшись до суду у строк, значно менший ніж 11 місяців.
У касаційній скарзі відповідач зазначає, що оскарженим рішенням суду апеляційної інстанції порушено принцип справедливого та публічного суду.
Між тим, у низці рішень Європейського суду з прав людини зазначено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Осман проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1998 року зазначено, що обмеження не буде сумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, "якщо воно не має правомірної мети і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між вжитими засобами та поставленою метою".
Так, існування процесуальних строків на оскарження судових рішень зумовлене вимогами щодо забезпечення швидкого та ефективного розгляду справ, дисциплінування поведінки учасників процесу. Саме тому закон передбачає різноманітні способи визначення проміжку часу, протягом якого такі учасники можуть здійснити свої процесуальні права.
Важливість існування та дотримання строків звернення з апеляційною скаргою також зумовлено і такими обставинами.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).
Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 03 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).
Зі змісту пункту 52 рішення випливає, що якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача «поважних причин» для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення.
За цих підстав Суд одноголосно постановив, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та дійшов висновку, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції (п. 53 рішення).
У зв'язку цим, суд, враховуючи, що заявник не обґрунтував поважність причин пропуску строку на оскарження на 11 місяців, дійшов висновку, що дії суду апеляційної інстанції щодо відмови у поновленні відповідачу строку на оскарження узгоджуються із правомірною метою, а саме дотримання принципу правової визначеності. Натомість, поновлення пропущеного строку без наведення відповідних причин не узгоджувалось би із вказаним принципом.
При цьому, співвідношення між вжитими засобами у вигляді відмови у відкритті апеляційного провадження та поставленою метою - дотримання принципу правової визначеності, на думку суду, є пропорційним, оскільки поновлення строку на оскарження судового рішення без поважних причин було б порушенням принципу остаточності рішення, що негативно вплинуло б на права інших учасників провадження.
Крім того, відповідно до частини 2 статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Отже, відмова у відкритті апеляційного провадження, за встановлених обставин, є єдиним правомірним засобом, що дозволяє дисциплінувати заявника та гарантувати дотримання прав інших учасників провадження.
Враховуючи, що відповідач звернувся з апеляційною скаргою з пропуском строку на апеляційне оскарження без поважних причин для такого пропуску, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі.
Суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення, правильно застосувавши норми матеріального права та не допустивши порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області без задоволення.
Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду, прийняту 21 червня 2017 року у справі № 487/843/16-а залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
Л.Л. Мороз
М.М. Гімон
А.Ю. Бучик ,
Судді Верховного Суду