Іменем України
11 квітня 2018 року
Київ
справа №820/3162/17
адміністративне провадження №К/9901/40/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А., Желтобрюх І. Л.,
розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції справу
за позовом Київської об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання дій протиправними та скасування постанови, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Київської об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Шляхова О. М., та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - Зеленського В. В., суддів: Чалого І. С., П'янової Я. В.,
У липні 2017 року Київська об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ДПІ, позивач) звернулась до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління держаної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - ВДВС, відповідач), в якому просила визнати протиправними та скасувати постанови державного виконавця ВДВС від 9 березня та від 6 квітня 2017 року у виконавчому проваджені
ВП № 50230850.
Позов мотивований протиправністю оскаржуваних постанов як таких, що винесені за умов ужиття позивачем усіх належних заходів задля виконання судового рішення.
Харківський окружний адміністративний суд постановою від 14 серпня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року, в позові відмовив.
У своїй касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити рішення про задоволення позову.
Заперечень (відзивів) на касаційну скаргу не надійшло.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Суди встановили, що 8 лютого 2016 року державним виконавцем ВДВС відкрито виконавче провадження ВП № 50230850 з примусового виконання виконавчого листа по справі № 820/8198/15, виданого 26 січня 2016 року Харківський окружним адміністративним судом, про зобов'язання ДПІ поновити свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Прпомбуд-монтажінвест» з моменту анулювання свідоцтва шляхом внесення відомостей до Реєстру платників податку на додану вартість.
14 березня 2016 року державний виконавець отримав лист ДПІ від 14 березня 2016 року № 1012/9/20-31-11-01-23, яким повідомлено, що боржником здійснені відповідні заходи, передбачені пунктом 5.10 «Положення про реєстрацію гайків податку на додану вартість», затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 14 листопада 2014 року № 1130, щодо поновлення реєстрації ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» (податковий номер 36987611) платником податку на додану вартість відповідно до рішення суду у справі № 820/8198/15.
15 серпня 2016 року у зв'язку з неповідомленням боржником про виконання рішення суду, державним виконавцем була направлена вимога щодо виконання рішення, згідно з якою боржнику необхідно було негайно повідомити про виконання рішення суду та попереджено, що у разі невиконання законних вимог державного виконавця, до боржника будуть застосовані заходи, передбачені статтею 89 Закону України «Про виконавче провадження».
14 вересня 2016 року боржник на вимогу державного виконавця надав відповідь від 5 вересня 2016 року № 2047/10/208/08-01-25, якою повідомив, що ДПІ зверталась до ГУ ДФС у Харківській області з клопотанням посприяти у вирішенні зазначеного питання. У відповідь листом ГУ Міндоходів у Харківській області повідомлено, що за результатами розгляду питання щодо поновлення у Реєстрі платників ПДВ ТОВ «Промбуд-Монтажінвест», Міністерством доходів і зборів України зазначено, що виконання рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється у порядку, визначеному статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України. Станом на 2 вересня 2016 року від Державної фіскальної служби України (Міністерства доходів і зборів) інформація про включення до реєстру платників ПДВ ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» не надходила, а також повідомлено, що боржником направлено листа до ГУ ДФС у Харківській області, в якому зазначено про вжиття ОДПІ відповідних заходів, передбачених пунктом 5.10 Положення щодо поновлення реєстрації ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» платником ПДВ відповідно до рішення суду у справі № 820/8198/15.
Крім того, ДПІ оскаржила постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року у справі № 820/8198/15 в апеляційному порядку, заявивши клопотання про зупинення виконання рішення суду першої інстанції до розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Ухвалою від 2 серпня 2016 року у справі № 820/8198/15 Харківський апеляційний адміністративний суд залишив без руху відповідну апеляційну скаргу.
Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13 вересня 2016 року у справі № 820/8198/15 відмовив у відкритті апеляційного провадження за згаданою апеляційною скаргою ДПІ.
7 березня 2017 року державний виконавець виніс дві постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, які направлені на виконання до ГУДКС України у Харківській області.
9 березня 2017 року за невиконання рішення суду без поважних причин державний виконавець виніс постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 5100,00 гривень.
6 квітня 2017 року за невиконання рішення суду вдруге без поважних причин державний виконавець виніс постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 10200,00 гривень.
Крім того, 4 травня 2017 року державний виконавець направив подання про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду, а також виніс постанову про закінчення виконавчого провадження.
Вважаючи постанови державного виконавця про накладення штрафу незаконними, ДПІ звернулась до суду з цим позовом.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач, виносячи оскаржувані постанови, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.
Зазначена позиція підтримана Харківським апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Верховний Суд погоджується з такими висновками судів і вважає їх такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон України «Про виконавче провадження») виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено обов'язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 16 частини третьої статті 18 цього ж Закону передбачено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, врегульований статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження», за змістом частин першої-третьої якої за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У свою чергу, стаття 75 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.
Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання (частина перша статті 75 Закону України «Про виконавче провадження»).
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (частина друга статті 75 Закону України «Про виконавче провадження»).
Зважаючи на встановлені судами обставини справи, Верховний Суд констатує невиконання, у тому числі й повторне, з боку ДПІ судового рішення та відсутність підстав вважати таке невиконання таким, що відбулося з поважних причин.
Матеріали справи не містять будь-яких відомостей і доказів, які б давали підстави для висновку про наявність об'єктивної неможливості виконання відповідачем рішення суду.
Отже, висновки судів щодо відсутності підстав для задоволення позову є правильними.
Доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Частиною першою статті 350 цього ж Кодексу закріплено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Таким чином, оскільки суди не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а згадані судові рішення - без змін.
З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Київської об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді Н. А. Данилевич
І. Л. Желтобрюх