Справа № 431/2351/17
Провадження № 11-кп/782/50/18
10.04.2018 р. м. Сєвєродонецьк
Апеляційний суд Луганської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,
за участю секретаря - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
засудженого - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в. м. Сєвєродонецьку Луганської обл. кримінальне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Старобільського райсуду Луганської обл. від 20.06.2017 р.,-
Зазначеною ухвалою задоволене клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації стосовно ОСОБА_6 у відповідність із за-конодавством України, яким засуджено громадянина України та вирок Чертанівського райсуду м. Москви від 27.07.2016 р., з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Московського місь-ксуду РФ від 5.12.2016 р., яким ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 132 КК РФ до 3 років позбав-лення волі приведено у відповідність із законодавством України.
ОСОБА_6 вважається засудженим за ч. 1 ст. 153 КК України до позбавлення волі строком 3 роки з відбуттям покарання в кримінально - виконавчій установі закритого типу. Строк відбу-вання ОСОБА_6 рахувати з 27.07.2016 р., зараховано в строк відбуття покарання період три-мання під вартою з 15.01.2015 р. по 26.07.2016 р.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, засуджений ОСОБА_6 подав апеляцій-ну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу місцевого суду, оскільки судовий розгляд був проведе-ний за його відсутності, в зв'язку з чим він був позбавлений можливості довести свою невинува-тість у вчиненні злочину, за яким його засуджено вироком суду Російської Федерації. Вказує на невиконання РФ Міжнародних домовленостей про передачу громадян України для подальшого відбування покарання. Зазначає, що відбув увесь термін покарання на території РФ та звільнений з місця позбавлення волі 12.01.2018 р., однак в цей же день його помістили в спеціальну установу для іноземних громадян, які належать примусовому видворенню з РФ, чим позбавляють його пра-ва вивезти його дітей. Також зазначає, що він своєї згоди на приведення вироку суду РФ у відпові-дність із законодавством України, яким засуджено громадянина України, не давав.
Заслухавши суддю-доповідача про зміст оскаржуваного судового рішення, засудженого ОСОБА_7 , який підтримав свою апеляцію, просив її задовольнити, скасувати ухвалу місцевого су-ду та відмовити у задоволенні клопотання Міністерства юстиції України, прокурора, який запере-чував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 610 КПК України під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави.
Також, відповідно до ч. ч. 5 та 6 ст. 610 КПК України суд може розглянути питання про ви-конання додаткового покарання, призначеного вироком суду іноземної держави та про виконання вироку суду іноземної держави в частині цивільного позову і процесуальних витрат у разі наявно-сті відповідного клопотання. При цьому суд не перевіряє фактичні обставини, встановлені виро-ком суду іноземної держави, та не вирішує питання щодо винуватості особи.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_6 , який є громадянином України і заре-єстрований за адресом АДРЕСА_1 , був засуд-жений вироком Чертанівського райсуду м. Москви від 27.07.2016 р. за ч. 1 ст. 139 КК РФ до пока-рання у вигляді штрафу у розмірі 40 000 рублів, за ч. 1 ст. 127 КК РФ до обмеження волі строком на 1 рік, за п «в» ч. 2 ст. 126 КК РФ до 5 років позбавлення волі без обмеження свободи, за ч. 1 ст. 132 КК РФ до позбавлення волі строком на три роки. На підставі ч. 3 ст. 69 КК РФ, відповідно до положень ст. 71 КК РФ, з розрахунку 1 день позбавлення волі за 2 дні обмеження волі, за сукупні-стю злочинів, остаточно призначено покарання ОСОБА_6 , шляхом часткового складання приз-начених покарань, у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі, без обмеження волі, зі штрафом в дохід держави у розмірі 40 000 рублів з відбуванням покарання у виправній колонії строгого режи-му. Штраф належить до самостійного виконання. Запобіжний захід ОСОБА_6 у вигляді трима-ння під вартою до набрання вироком законної сили залишено без змін. Строк відбуття покарання відраховано з 27.07.2016 р., зараховано в строк відбуття покарання час з моменту його затримання в порядку ст. ст. 91-92 КПК РФ, а також тримання під вартою з 15.01.2015 р. по 26.07.2016 р. включно.
Апеляційною ухвалою Московського міськсуду РФ від 5.12.2016 р. вирок Чертанівського райсуду м. Москви від 27.07.2016 р. в частині засудження за п. «в» ч. 2 ст. 126 КК РФ скасований, кримінальна справа в цій частині закрита на підставі Примітки до ст. 126 КК РФ. Цей же вирок змінено, звільнено ОСОБА_6 від покарання призначеного за ч. 1 ст. 127 КК РФ та ч. 1 ст. 139 КК РФ на підставі п. 3 ч. 1 ст. 24 КК РФ в зв'язку з закінченням строків давності, ОСОБА_6 вважається засудженим за ч. 1 ст. 132 КК РФ до позбавлення волі строком на три роки з направ-ленням його для відбування покарання в виправну колонію загального режиму, в решті вирок суду залишено без змін.
Вчинений ОСОБА_6 злочин на території Російської Федерації є кримінально караним діянням за кримінальним законодавством України. Кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 132 КК РФ відповідає ч. 1 ст. 153 КК України, як задоволення статевої пристрасті неприродним спосо-бом із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням без-порадного стану потерпілої і передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 5 років.
Отже, суд першої інстанції, розглядаючи клопотання Міністерства юстиції України, цілком вірно привів у відповідність до законодавства України вирок Чертанівського райсуду м. Москви Російської Федерації від 27.07.2016 р. з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою судової колегії по кримінальним справам Московського міськсуду Російської Федерації від 5.12.2016 р., ухваливши вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 1 ст. 153 КК України до покарання у виді 3 ро-ків позбавлення волі з відбуттям покарання у кримінально - виконавчій установі закритого типу. Строк відбування покарання ОСОБА_6 відраховано з 27.07.2016 р., зараховано у строк відбуття покарання період тримання під вартою з 15.01.2015 р. до 26.07.2016 р.
За загальним правилом, при визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що під-лягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призна-ченого таким вироком покарання, крім таких випадків:
1) якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушен-ня максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної дер-жави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України;
2) якщо строк покарання, призначений вироком суду іноземної держави, є меншим, ніж мі-німальний строк, передбачений санкцією статті КК України за відповідне кримінальне правопору-шення, суд дотримується строку, визначеного вироком суду іноземної держави (ч. 4 ст. 610 КПК України).
В даному випадку, суд першої інстанції, у відповідності до вимог ч. 4 ст. 610 КПК України, вірно визначив строк покарання ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 153 КК України, в межах санкції вказаної статті.
Не вбачає також апеляційний суд порушення судом першої інстанції норм кримінального процесуального закону у зв'язку з постановленням ухвали судом першої інстанції без участі за-судженого ОСОБА_6 , який на той час відбував покарання у виправній колонії в Російської Фе-дерації, тому що відповідно до ч. 1 ст. 610 КПК України судовий розгляд клопотання Міністерства юстиції України здійснюється за участю прокурора, що було дотримано судом першої інстанції, а участь засудженої особи не є обов'язковою.
Не заслуговують на увагу апеляційного суду доводи засудженого ОСОБА_6 щодо необ-хідності перегляду ухваленого відносно нього вироку суду іноземної держави, оскільки він вва-жає, що строк покарання за вироком суду РФ йому призначене незаконно, його під вартою утри-мують незаконно, з огляду на положення ст. 13 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21.03.1983 р. та ч. 1 ст. 612 КПК України, згідно яких правом перегляду судового рішення наділе-на тільки держава винесення вироку.
З матеріалів провадження вбачається, що 9.01.2018 р. начальником УМВС Росії по м. Чебо-ксари ОСОБА_8 було винесено рішення про депортацію ОСОБА_6 , яке затверджене заст. міністра внутрішніх справ по Чуваській Республіці ОСОБА_9 (а. пр. 75-76).
12.01.2018 р. Чебоксарським райсудом Чуваської Республіки була задоволена адміністра-тивна позовна заява УМВС Росії до ОСОБА_6 та останнього, як особу, яка підлягає депортації, поміщено до центру тимчасового утримання іноземних громадян до виконання рішення на строк три місяці. Зазначене рішення ОСОБА_6 мав право оскаржити а апеляційному порядку до Вер-ховного Суду Чуваської Республіки.
Не обґрунтованими також є доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про те, що він своєї згоди на приведення вироку суду РФ у відповідність із законодавством України не давав. В мате-ріалах провадження є власноруч написана ОСОБА_6 заява про те, що він просить перевести його для подальшого відбування покарання до України, оскільки він є громадянином України, дана заява завірена та скріплена печаткою ( а. пр. 25 та 26).
Міністерство юстиції України звернулось до Старобільського райсуду Луганської обл. з клопотанням про приведення вироку суду Російської Федерації відносно громадянина України ОСОБА_6 у відповідність із законодавством України. Процедура розгляду судом вказаного питання встановлена ст. 610 КПК України, якою визначено територіальну підсудність розгляду зазначеного клопотання, коло осіб, участь яких є обов'язковою в судовому розгляді, перелік до-кументів, що подаються разом з клопотанням та повноваження суду при розгляді такого клопо-тання.
Доводи апеляційної скарги засудженого ОСОБА_6 , які він підтримав під час апеляційно-го розгляду, про незаконність вироку суду РФ та невизнання взагалі судочинства в РФ апеляцій-ний суд вважає не доречними, тому що такі вимоги суперечать чинним міжнародним договорам, згоду на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та вимогам Розділу IX «Міжнарод-не співробітництво під час кримінального провадження» КПК України.
Крім того, апеляційний суд вважає доводи клопотання ОСОБА_6 про застосування до нього амністії, передбаченої Законом України « Про амністію у 2016 році», такими, що не підля-гають задоволенню, тому що ст. 9 цього Закону визначено, що амністія не застосовується до осіб, яких засуджено за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи ( статті 152-156 КК України 2001 р.).
Отже, правові підстави для скасування ухвали Старобільського райсуду Луганської обл. від 20.06.2017 р., якою вирок Чертанівського райсуду м. Москви від 27.07.2016 р. змінений апеляцій-ною ухвалою Московського міськсуду від 5.12.2016 р. відносно ОСОБА_6 приведено у відпові-дність із законодавством України, за поданою ОСОБА_6 апеляційною скаргою відсутні.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 та 419 КПК України, апеляційний суд, -
Ухвалу Старобільського райсуду Луганської обл. від 20.06.2017 р., якою задоволене клопо-тання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації стосовно ОСОБА_6 у відповідність із законодавством України - залишити без змін.
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно, є остаточною і касаційному оскарженню не підля-гає.
Головуючий
Судді