Іменем України
11 квітня 2018 року
м. Київ
справа №495/1329/16-а
адміністративне провадження №К/9901/23857/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Білгород-Дністровського об?єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області на ухвалу Одського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016р. (суддя - Семенюк Г.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського об?єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання рішення протиправним та зобов?язання вчинити дії,
встановив:
У лютому 2016р. ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.
Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22.09.2016р. позов задоволено.
З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просив скасувати постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22.09.2016р. та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2016р. відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про звільнення від сплати судового збору, апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам частини шостої статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15.12.2017р.) щодо необхідності надання документа про сплату судового збору.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016р. апеляційну скаргу повернуто відповідачу у зв'язку з не усуненням недоліків апеляційної скарги.
Відповідач не погодився з ухвалою апеляційного суду про повернення апеляційної скарги, звернувся з касаційною скрагою, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016р. та направити справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, відповідно до частини 6 статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15.12.2017р.) до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Відповідно до частини 3 статті 189 цього Кодексу, до апеляційної скарги яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.
Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції виходив з її невідповідності вимогам частини шостої статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України щодо необхідності надання документа про сплату судового збору; апелянту надано строк до 29.11.2016р. для усунення зазначених в ній недоліків.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору апеляційний суд виходив з того, що обмежене фінансування бюджетної установи - суб'єкта владних повноважень не є підставою для звільнення останнього від сплати судового збору. Крім того, зменшення розміру належних до оплати судових витрат чи звільнення від їх оплати повністю є виключно правом а не обов'язком суду.
Відповідно до наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, копію ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом отримано 08.11.2016р.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016р. апеляційну скаргу повернуто апелянту.
Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем не виконано вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху у строк встановлений судом, а саме не надано квитанцію про сплату судового збору у встановленому законом розмірі.
З такими висновками апеляційного суду колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам процесуального права та фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки суду апеляційної інстанції не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи встановлено, що апеляційна скарга не відповідала вимогам ч. 6 ст. 187 КАС України (в редакції до 15.12.2017р.), у строк встановлений судом недоліки відповідачем не усунуто, а тому апеляційний суд обґрунтовано прийняв рішення про повернення апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Таким чином, оскільки при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції порушень норм процесуального права не допустив, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
Касаційну скаргу Білгород-Дністровського об?єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області залишити без задоволення, а ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016р. - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
Т.О. Анцупова
В.М. Кравчук