Справа № 495/635/17
№ провадження 1-кп/495/69/2018
про відмову у задовлені клопотання
"13" квітня 2018 р.
Білгород - Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого одноособово судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши в підготовчому відкритому судовому засіданні в м. Білгород - Дністровському Одеської області клопотання представника захисника потерпілого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про обрання запобіжного заходу в порядку ст. 331 КПК України по кримінальному провадженню, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12016160240003587 від 08.12.2016 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ОСОБА_6 підозрюваних у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2,3 ст. 296 КК України,
за участю:
сторін кримінального провадження:
прокурора Білгород - Дністровської місцевої прокуратури ОСОБА_7 ,
представника потерпілого - ОСОБА_4 ,
законного представника обвинувачених - ОСОБА_8 ,
захисника в інтересах обвинувачених - ОСОБА_9 ,
спеціаліста служби у справах дітей - ОСОБА_10 ,
обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_5
В провадженні Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області знаходиться зазначене кримінальне провадження.
Представник потерпілого ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про обрання обвинуваченим ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, яким заборонити залишати житло у певний період доби за їх постійним місцем мешкання по АДРЕСА_1 , вказуючи, що міра запобіжного заходу обвинуваченим не обиралась, з часу розгляду обвинувального акту, а саме: 09 січня 2018 року, 07 лютого 2018 року, 27 лютого 2018 року обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_5 до суду не з'являються, будучи про те належним чином повідомлені та навмисно затягують розгляд справи.
Вважає з метою забезпечення виконання обвинуваченими ОСОБА_5 , ОСОБА_5 покладених на них процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам незаконно впливати на потерпілого застосувати до обвинувачених вищевказаний запобіжний захід.
Прокурор Білгород - Дністровської місцевої прокуратури ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримала клопотання законного представника потерпілого та не заперечує проти його задоволення.
Представник служби у справах неповнолітніх дітей ОСОБА_10 вважає, що в інтересах неповнолітніх обвинувачених буде доцільно задоволення клопотання представника потерпілого про обрання їм запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Захисник неповнолітніх обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_5 - ОСОБА_9 проти задоволення клопотання заперечував, вказуючи, що представник потерпілого не має право ставити перед судом питання про обрання, зміну запобіжного заходу обвинуваченим. Відповідно до вимог КПК України зазначені питання може ставити перед судом тільки прокурор. Тому, підстав для задоволення клопотання представника потерпілого у суду не має.
Крім того, представник потерпілого не обґрунтував зазначені у клопотанні ризики, які дають підстави для обрання відносно обвинувачених такого запобіжного заходу як домашнього арешту.
Законний представник неповнолітніх обвинувачених ОСОБА_8 надала письмове заперечення на клопотання, відповідно до якого вказує, що справа відносно її неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_5 не розглядалась у зв'язку з неявкою адвоката, а не з вини обвинувачених, клопотання є необґрунтованим повністю, обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_5 у судовому засіданні погодилися зі своїм захисником стосовно того, що представник потерпілого не обґрунтував зазначені у клопотанні ризики, які дають підстави для обрання відносно них такого запобіжного заходу як домашнього арешту.
Вислухавши доводи сторін кримінального провадження щодо заявленого клопотання суд приходить до наступного.
Статтями 8, 29 Конституції України, як нормами прямої дії, передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою не інакше як за мотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку встановленому законом.
Згідно вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників судового процесу та інше.
Вимогами ст. 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, в тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Домашній арешт може застосовуватися до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
У відповідності з ч. 2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього кодексу.
При цьому, з клопотанням про застосування або зміну запобіжного заходу, як приведено в статті 184 КПК України, може звернутися слідчий чи прокурор.
При системному аналізі норм глави 18 розділу ІІ КПК України, не вбачається потерпілого як суб'єкта, що може звернутися до суду з клопотанням про застосування до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Вказане клопотання може подати сторона обвинувачення у відповідності до вимог ст. 177, 183, 184, 200 КПК України.
Разом з тим, обґрунтування на які посилається представник потерпілого у своєму клопотанні містять лише припущення про наявність визначених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, тоді як в силу норм ч. 1 ст. 184 КПК України, до якої відсилає ст. 200 КПК України, клопотання про застосування запобіжного заходу має містити виклад обставин, на підставі яких слідчий чи прокурор дійшли висновку про наявність ризиків, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини. Натомість, будь-яких доказів, якими б було підтверджено існування перелічених ризиків в частині 1 статті 177 КПК України, представником потерпілого суду не надано.
Відповідно до Конвенції та практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Харченко проти України» та «Лабіта проти Італії», обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Таким чином, згідно норм КПК України, потерпілий не наділений правом звернутися до суду з клопотанням про обрання чи зміну запобіжного заходу та представник потерпілого не обґрунтував зазначені у клопотанні ризики, які дають підстави для обрання відносно неповнолітніх обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_5 такого запобіжного заходу як домашнього арешту.
З огляду наведеного вище суд, вважає що клопотання представника захисника потерпілого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про обрання запобіжного заходу в порядку ст. 331 КПК України по кримінальному провадженню, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12016160240003587 від 08.12.2016 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ОСОБА_6 підозрюваних у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2,3 ст. 296 КК України, є необґрунтованим, не доведеним та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 194, 196, 331 КПК України, суд, -
В задоволенні клопотання представника захисника потерпілого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про обрання запобіжного заходу в порядку ст. 331 КПК України по кримінальному провадженню, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12016160240003587 від 08.12.2016 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ОСОБА_6 підозрюваних у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2,3 ст. 296 КК України, у вигляді домашнього арешту, яким заборонити залишати житло у певний період доби за їх постійним місцем мешкання по АДРЕСА_1 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: