Іменем України
11 квітня 2018 року
Київ
справа №2а/1570/176/11
адміністративне провадження №К/9901/5809/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., секретар судового засідання - Титенко М.П., за участю: представник відповідача - Косянчук В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційні скаргиДержавної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області
на постановуОдеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року (суддя О.В. Глуханчук)
та постановуОдеського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2015 року (колегія у складі суддів: Л.Є. Зуєва, О.А. Шевчук, А.Г. Федусик)
у справі №2а/1570/176/2011
за позовомДержавної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство»
доДержавної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області
простягнення податкової заборгованості,
Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просила стягнути з Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» податкову заборгованість у загальному розмірі 73441934, 96 грн., у тому числі: з податку на додану вартість у розмірі 8510566, 40 грн.; з податку на прибуток підприємств та організацій, що перебувають у державній власності у розмірі 40044276,00 грн.; з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 1478580,49 грн.; з комунального податку у розмірі 129906,89 грн.; пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань та порушення вимог валютного законодавства у розмірі 21244716,10 грн.; зі збору за спеціальне використання води (крім збору за спеціальне використання води водних об'єктів місцевого значення) у розмірі 11748, 58 грн.; з платежу «інші збори за забруднення навколишнього природного середовища до Фонду охорони навколишнього природного середовища» у розмірі 3779,98 грн.; з податків та зборів не віднесеним до інших категорій у розмірі 745,59 грн.; з податку на частину чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань), що вилучається до бюджету у розмірі 2017614,93 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідача виникла заборгованість з узгодженого податкового зобов'язання, яка останнім не погашена, що є підставою для її стягнення в судовому порядку.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» суму заборгованості з податків та зборів у загальному розмірі 52200680,57 грн., у тому числі: з податку на додану вартість у розмірі 4060375,43 грн.; з податку на прибуток підприємств та організацій, що перебувають у державній власності у розмірі 25955030,00 грн.; з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 846603,40 грн.; з комунального податку у розмірі 81342,96 грн.; пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань та порушення вимог валютного законодавства у розмірі 21244716,10 грн.; зі збору за спеціальне використання води (крім збору за спеціальне використання води водних об'єктів місцевого значення) у розмірі 11748,58 грн.; з платежу «інші збори за забруднення навколишнього природного середовища до Фонду охорони навколишнього природного середовища» у розмірі 863,06 грн.;
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (з податків та зборів не віднесеним до інших категорій у розмірі 745,59 грн.; з податку на частину чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань), що вилучається до бюджету у розмірі 2017614,93 грн.).
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з наступного.
Сума заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 3307747,19 грн., яка рахувалась за відповідачем станом на 01 липня 2003 року, у тому числі за самостійно визначеним сумам податкових зобов'язань не підлягає стягненню, оскільки введений у відношенні ДСК «Чорноморське морське пароплавство» мораторій на задоволення вимог кредиторів ухвалою господарського суду від 11 липня 2003 року зупиняє виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли до дня введення мораторію - 11 липня 2003 року.
Сума заборгованості з податку на прибуток у сумі 12976400,00 грн. не підлягає стягненню у зв'язку із тим, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Сума заборгованості з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 8385,08 грн. виникла до введення мораторію на задоволення вимог кредиторів (до 11 липня 2003 року), відтак, в силу прямої заборони закону, не може бути стягнута з відповідача. Крім того, в межах заявленої до стягнення заборгованості з цього податку, заявлено суму 1931,26 грн., яка є пенею, внаслідок чого не підлягає стягненню з відповідача, оскільки протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів пеня не нараховується.
Оскільки до суми заборгованості з комунального податку у розмірі 129906,89 грн. включено пеню у розмірі 45468,23 грн., яка протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується, відтак, враховуючи часткове погашення суми боргу в розмірі 3095,07 грн., підлягає стягненню заборгованість у розмірі 81342,96 грн.
З огляду на те, що мораторій не поширюється на вимоги щодо стягнення заборгованості по пені у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 21244716,10 грн. та, оскільки нарахування такої пені визначено спеціальним законом за порушення законодавчо встановлених строків, а не за невиконання грошового зобов'язання, дійшов висновку, що позовні вимоги на вказану суму підлягають задоволенню.
Оскільки заборгованість ДСК «Чорноморське морське пароплавство» зі збору за спеціальне використання водних ресурсів загальнодержавного значення у розмірі 11748, 58 грн. виникла шляхом самостійного визначення відповідачем суми податкового зобов'язання відповідно до податкових декларацій після ведення мораторію на задоволення вимог кредиторів, тому підлягає стягненню у повному обсязі.
Враховуючи часткове погашення суми боргу по іншим зборам за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 2916,82 грн., стягненню підлягає - 863, 06 грн.
Заборгованість по податкам та зборам не віднесеним до інших категорій у розмірі 745,59 грн., виникла на підставі податкового повідомлення-рішення №0000412305 від 30 квітня 2003 року на суму 680,00 грн. та згідно облікових карток збільшена на 65,59 грн. (пеня). Проте, не підлягає стягненню, внаслідок того, що заборгованість у сумі 680,00 грн. виникла до введення мораторію на задоволення вимог кредиторів (до 11 липня 2003 року), а сума 65,59 грн. - це пеня, яка в силу прямої заборони закону, під час дії мораторію не нараховується.
Заборгованість з податку на частину чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань), що вилучається до бюджету у розмірі 2017614,93 грн. не підтверджена жодними доказами, у зв'язку з чим відмовлено у її стягненні.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2015 року скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області відмовлено в повному обсязі.
Відмову в задоволенні позову апеляційний суд мотивував тим, що в порядку позовного провадження підлягає розгляду саме позовна вимога про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Проте, позовна вимога про стягнення податкового боргу з рахунків платника податків відкритих у банках, обслуговуючих відповідача, підлягає розгляду в спеціальному порядку, який визначений ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, за поданням податкового органу.
При цьому врахував, що в порушення вимог п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, ДПІ взагалі не було надіслано податкової вимоги форми «Ю» на адресу відповідача на суму узгодженого податкового зобов'язання в розмірі 73441934,96 грн., що є предметом стягнення у цій справі.
Зважаючи на те, що дана обставина не була врахована судом першої інстанції при вирішенні спору по суті, однак має істотне значення для його правильного вирішення, та в матеріалах справи відсутні відомості про перебування майна відповідача в податковій заставі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку із невідповідністю обраного позивачем способу захисту права та способу звернення до адміністративного суду.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що предметом спору у даній справі є стягнення суми заборгованості з податків та зборів, яка утворилася та набула статусу узгодженого податкового зобов'язання в різні періоди часу та з різних підстав, за стягненням якої податковий орган звернувся, подавши позов.
Надаючи правову оцінку обставинам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач, звернувшись з даним позовом до суду, обрав не правильний вид судового провадження, оскільки особливості провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів, встановлені статтею 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, вимагають застосування окремого та відмінного від загального (позовного) виду судового провадження звернення з поданням.
Суд касаційної інстанції вважає висновки суду апеляційної інстанції передчасними, та такими, що зроблені без всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи, виходячи з наступного.
Подання органу державної податкової служби про стягнення коштів за податковим боргом у порядку статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України може бути внесено протягом двадцяти чотирьох годин з моменту спливу 60 днів, наступних за днем надіслання платникові податків податкової вимоги.
Між тим, приписи Податкового кодексу України не встановлюють імперативної умови звернення органу державної фіскальної служби в порядку статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України як обов'язкової підстави при стягненні коштів за податковим боргом.
Відповідно, у разі не внесення податковим органом подання протягом двадцяти чотирьох годин, заявник має право на звернення до суду в загальному порядку позовного провадження.
Крім того, відповідно до пункту другого частини 5 статті 183-3 КАС України, звернення з поданням про стягнення коштів за податковим боргом можливо лише у разі відсутності спору про право.
Тобто, ДПІ в розглядуваній ситуації правомірно звернулася до суду з вимогою про стягнення податкового боргу з рахунків у банках, що обслуговують відповідача, в порядку позовного провадження.
Також суд апеляційної інстанції зазначив про не направлення податкової вимоги на адресу відповідача, що є підставою для відмови в задоволені позову. Разом з тим, суд апеляційної інстанції взагалі не зазначив підстави або докази для такого висновку.
Відповідно вказані обставини призвели до залишення поза межами дослідження апеляційного суду обґрунтованості суми заборгованості, заявленої до стягнення податковим органом, а також правильність висновків суду першої інстанції, що вказує на неповноту встановлення обставин судом, які входять до предмета доказування при розгляді судом цього адміністративного позову та мають значення для правильного вирішення справи, а також на непідтвердження відповідних обставин та фактів належними засобами та у передбачений чинним законодавством спосіб.
Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Згідно частини 4 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судом апеляційної інстанції на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином усіх обставин справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області задовольнити частково.
2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до Одеського апеляційного адміністративного суду.
3. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає.
........................
...........................
........................
В.П.Юрченко
І.А.Васильєва
С.С.Пасічник
Судді Верховного Суду