Іменем України
03 квітня 2018 року
м. Київ
справа №809/453/17
адміністративне провадження №К/9901/45751/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Івано-Франківської митниці ДФС на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.04.2017 (суддя - Матуляк Я.П.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 (судді - Попко Я.С., Хобор Р.Б., Сеник Р.П.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТПРОЕКТ 2012" (далі - ТОВ "ІНВЕСТПРОЕКТ 2012") до Івано-Франківської митниці ДФС (далі - Митниця) про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови,
У березні 2017 року ТОВ "ІНВЕСТПРОЕКТ 2012" звернулося до суду з позовом до Митниці, у якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 12.10.2016 № 206060000/2016/000056/2 та картку відмови від 12.10.2016 № 206060000/2016/00085.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, товариство зазначило, що до митного органу були надані документи, необхідні для митного оформлення товарів з визначенням його митної вартості за першим методом (за ціною контракту), що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту. Митниця витребувала у підприємства додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, як і прийняла рішення про коригування митної вартості товарів та оформила картку відмови за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 20.04.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017, адміністративний позов ТОВ "ІНВЕСТПРОЕКТ 2012" задовольнив: визнав протиправними та скасував рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 12.10.2016 № 206060000/2016/000056/2 та картку відмови від 12.10.2016 № 206060000/2016/00085.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій, виходили з того, що: під час митного оформлення товару ТОВ "ІНВЕСТПРОЕКТ 2012" надало Митниці всі передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України необхідні та достатні документи, які дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору; Митниця не навела обставин, які не дозволи визначити митну вартість товару за першим методом оцінки (за ціною угоди), як не вказала, які первісні документи не містили істотної інформації щодо складової митної вартості товарів тощо.
Івано-Франківська митниця ДФС подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
На обґрунтування касаційної скарги митний орган зазначає, що наявність у ЄАС інформації про іншу митну вартість ідентичних/аналогічних товарів стала підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості. Товариство не надало на вимогу Митниці додаткові документи, які б підтверджували заявлену вартість товару, що унеможливило митний орган застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору. Також скаржник зазначив, що надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів. Отже, враховуючи право митного органу здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України у випадках, коли виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, Митниця, приймаючи рішення про визначення митної вартості товарів та картку відмову, діяла в межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства, а тому підстав для скасування її рішення та картки відмови, немає.
Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.
Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.
Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства України викладено в новій редакції.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 29.03.2018 касаційну скаргу Івано-Франківської митниці ДФС прийняв до провадження та визнав за можливе попередній розгляд справи.
Позивач не реалізував процесуальне право щодо подання відзиву на касаційну скаргу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанції встановили, що між позивачем (Покупець) та SELL-BAY.COM sp. o.o z, Польща (Продавець) був укладений контракт від 17.09.2015 № 17/15 про купівлю - продаж товару у кількості та за ціною, обумовлені у специфікаціях. Умовами поставки визначено СРТ м. Калуш, Івано - Фрагківська область (Інкотермс 2010), які були змінені додатковою угодою від 04.07.2016 № 1 на FCA NL Роттердам. Оплата за товар та надані транспортні послуги здійснюється після поставки товару.
Декларант позивача ФОП ОСОБА_5 з метою здійснення митного оформлення товару, що надійшов на митну територію України за умовами зовнішньоекономічного контракту від 17.09.2015 № 17/15, надав до митного органу декларацію від 11.10.2016 № 206060000/2016/005916 (а.с. 10). Для підтвердження вказаних у декларації відомостей до митного органу було також подано такі документи: міжнародна транспортна накладна (СМR); рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг; рахунок-фактура (інвойс); зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі - продажу товару з доповненнями; договір (контракт) про перевезення товару; інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного, фіто санітарного, радіологічного, ветеринарно-санітарного контролю; фіто санітарний сертифікат, виданий країною експортером; сертифікат про походження товару; заява підприємства; інформаційний код результатів митного огляду; інші некласифіковані документи. Митну вартість товару (продукт банан свіжий) декларант визначив на рівні 268 526,92 грн (7 789,82 євро) за першим методом визначення митної вартості.
Під час митного оформлення товару митниця із автоматизованої системи аналізу та управління ризиками отримала інформацію про можливе заниження митної вартості товарів (орієнтовний показник митної вартості розрахований відповідно ПКМУ від 16.09.2015 № 724 на рівні 0,73 $/кг), що стало підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме: договір між перевізником та експедитором, платіжні документи про здійснення платежів третім особам, каталоги, специфікації, прейскуранти). Зазначені документи декларант не надав через їх фізичну відсутність, а 13.10.2016 подав декларацію № 206060000/2016/005946 із відстроченням платежу до 10.01.2017 (а.с. 45).
Також суди встановили, що згідно з наданими позивачем рахунку-фактури від 11.10.2016 № 265, Довідки від 11.10.2016 №8 та платіжного доручення від 25.10.2016 № 306 оплата за надані транспортно-експедиційні послуги була здійснена тільки 25.10.2016 року( а.с.17, 18, 44). Тобто, на час подачі документів до митного органу та прийняття рішень, з приводу правомірності яких виник спір, у товариства не було платіжних документів.
13.10.2016 Митниця прийняла рішення та картку відмову, з приводу правомірності яких виник спір.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України (далі - МК України) орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Отже, орган доходів і зборів зобов'язаний досліджувати документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості.
15.02.2011 Україна приєдналася до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (у зміненій редакції) (Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур" від 15.02.2011 № 3018-VI). Ця Конвенція набрала чинності для України 15.09.2011.
Відповідно до Стандартного правила 6.4 Додатка II до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (Загальний додаток) "Митна служба застосовує метод аналізу ризиків для визначення осіб та товарів, у тому числі транспортних засобів, що підлягають перевірці, та ступеня такої перевірки". Із цього правила, зокрема, випливає, що "для цільового добору конкретних операцій вибірка товарів, транспортних засобів чи документів з метою перевірки повинна ґрунтуватися на профілях ризику. Така заснована на вибірковості процедура допускає також випадковий добір на основі статистичної вибірки чи ініціативи співробітника митниці, заснованої на його досвіді чи інтуїції" (пункт 7.1 Рекомендацій до Загального додатка до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (у зміненій редакції)). Тобто наведене Стандартне правило передбачає, що поглибленій перевірці підлягають документи, стосовно яких спрацювала система управління ризиками, або документи, відібрані співробітниками митниці.
Статтею 320 МК України було запроваджено вибірковість митного контролю, яка, зокрема, означала те, що форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками (частина перша).
У логічному зв'язку з наведеним положенням перебуває положення частини другої статті 361 цього ж Кодексу, відповідно до якої органи доходів і зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю.
Згідно з пунктом 3.5 Положення про систему аналізу й селекції факторів ризику при визначенні окремих форм митного контролю, затвердженого наказом Державної митної служби України від 27.05.2005 № 435, одним із критеріїв ризику закріплено факт того, що "заявлена митна вартість товарів значно відрізняється від ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів при їх увезенні на митну територію Україну".
За результатами оцінки ризику у конкретному випадку переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України, в тому числі за результатами контролю із застосуванням системи управління ризиками, що здійснюється відповідно до статті 337 МК України, митні органи обирають форми та обсяг митного контролю. При цьому формується перелік митних формальностей, визначених за результатами застосування інструментів з управління ризиками (пункт 7.1 Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками в митній службі України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №597).
При декларуванні товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України, у процесі оформлення МД використовується Порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651, та відомчі класифікатори інформації з питань державної митної справи, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011, яким, зокрема, передбачені різні форми перевірки документів та матеріалів, як-то: витребування оригіналів документів, зазначених у митній декларації, або засвідчених в установленому порядку їх копій, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів (код митної формальності - 101-1); перевірка відповідності відомостей, які містяться в українській митній декларації, відомостям, що містяться у відповідному паперовому примірнику (електронній копії) митної декларації суміжної сторони (книжці МДП) (код митної формальності - 102-1); перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів (в тому числі наданих на вимогу митного органу) та/або відомостей про них на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи документах, що її заміщують, їх електронних копіях, розміщених в ЄАІС Держмитслужби (код митної формальності - 103-1).
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що поглиблена перевірка документів, доданих до митної декларації, на предмет їх достовірності та правильності визначення митної вартості товару здійснюється виключно при спрацюванні системи управління ризиками або у випадках, які визначаються митниками на основі власного досвіду чи інтуїції.
Згаданий Класифікатор митних формальностей передбачає, що одним із наслідків спрацювання системи управління ризиками може бути проведення такої формальності, як "витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів" (код митної формальності - 106-2). Проте, митний контроль та митне оформлення як складові митної процедури є частиною адміністративних процедур із провадження справи декларанта щодо пропуску його товарів через митний кордон України. Факт відхилення рівня задекларованої митної вартості від рівня митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не стосується обставин справи; він стосується фактів, які були зафіксовані під час провадження справ щодо інших товарів. Факт відхилення рівня митної вартості є лише приводом для вчинення певних адміністративних процедур, проте сам собою не є доказом у справі, у якій провадяться адміністративні (митні) процедури.
Отже, правові акти суб'єкта владних повноважень, в тому числі процедурне рішення митного органу про витребування додаткових документів, може бути ухвалене ґрунтуючись лише на доказах у справі, а такими доказами передусім є документи, додані до вантажної митної декларації.
Таким чином, факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.
Аналогічний підхід закріплено і у Методичних рекомендаціях щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби від 11.09.2015 № 689. Так, у пункті 8 розділу 2 цих Методичних рекомендацій зазначено, що у випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв'язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 Кодексу здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Кодексу та частиною першою статті 55 Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів. Тобто при відповідному спрацюванні автоматизованої системи аналізу та управління ризиками митний орган повинен насамперед здійснити перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, і лише після цього у разі виявлення підстав може витребувати у декларанта додаткові документи.
Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
У судовому процесі не встановлено обставин, які б перешкоджали Митниці визначити митну вартість імпортованих позивачем товарів за ціною договору (контракту). Тоді як позивач надав, усі необхідні документи, передбачені МК України, для визначення митної вартості товару за ціною контракту, а органів доходів і зборів з огляду на презумпцію частини сьомої статті 54 МК України не довів, що надані декларантом документи не містили достатньої інформації для перевірки відомостей задекларованої товариством митної вартості імпортованого товару, та наявність підстав для витребування у декларанта додаткових документів.
Наведене спростовує доводи касаційної скарги.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції до 15.12.2017) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на зміст наведених правових норм саме на митні органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення особою митних правил класифікації товарів.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини з дослідженням в судовому процесі доказів на їх підтвердження, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про протиправність рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 12.10.2016 № 206060000/2016/000056/2 та картку відмови від 12.10.2016 № 206060000/2016/00085.
Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Івано-Франківської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.04.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду Л.І. Бившева
В.В. Хохуляк
Т.М. Шипуліна