12 квітня 2018 року
м. Київ
Справа № 910/20107/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи касаційну скаргу Приватного підприємства "В Тікет" на ухвалу Господарського міста Києва від 12.12.2017 (суддя Отрош І.М.) про повернення зустрічного позову та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018 (головуючий суддя: Буравльов С.І., судді: Власов Ю.Л., Андрієнко В.В.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України"
до Приватного підприємства "В Тікет"
про стягнення 399 215,42 грн.,
Учасники справи: не викликалися та не повідомлялися.
Ухвалою Господарського міста Києва від 12.12.2017, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018, повернуто зустрічний позов Приватного підприємства "В Тікет" до Публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" про стягнення 313305 грн. 74 коп. без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017).
07.03.2018 (згідно з реєстраційним штампом) Приватним підприємством "В Тікет" безпосередньо до Касаційного господарського суду подано касаційну скаргу на ухвалу Господарського міста Києва від 12.12.2017 про повернення зустрічного позову та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018 у справі № 910/20107/17.
У касаційній скарзі Приватне підприємство "В Тікет" просить ухвалу Господарського міста Києва від 12.12.2017 про повернення зустрічного позову та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018 у справі № 910/20107/17 скасувати.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.03.2018 року у справі № 910/20107/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.
Відповідно до частини 5 статті 301 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанцій (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
19.03.2018 суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження та розгляд касаційної скарги у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення сторін.
Приватне підприємство "В Тікет" (скаржник) мотивує свою касаційну скаргу тим, що судами першої та апеляційної інстанції порушено норми процесуального права.
Скаржник вказує, що підставами позову, як за первісним, так і за зустрічним, є договір комісії №5-67/4 від 13.02.2017 про організацію і продаж квитків на Пісенний конкурс "Євробачення-2017", укладений між ПАТ "НСТУ" (комітентом) та ПП "В Тікет" (комісіонером), додатки до нього, складені між сторонами інші документи на виконання цього договору комісії.
Скаржник зазначає, що порушення, про які йдеться в позовах, ґрунтуються на різних пунктах (положеннях) договору комісії №5-67/4 від 13.02.2017. Відповідні положення договору комісії встановлюють правовий режим договірної дисципліни для кожної зі сторін. У той же час за своїм предметом та змістом такі положення є цілісними, оскільки викладені в одному й тому ж договорі комісії та спрямовані до однієї мети - врегулювання відносин сторін щодо продажу квитків на шоу Євробачення-2017.
На думку Приватного підприємства "В Тікет", визначення апеляційним судом того, що основною ознакою взаємопов'язаності первісного та зустрічного позовів є те, що задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, не може братися до уваги, оскільки ґрунтується на вузькому підході до інституту зустрічного позову.
Скаржник вважає основним і головним у взаємозв'язку зустрічного та первісного позовів правові зв'язки між суб'єктами правовідношення, як носіями матеріальних прав та обов'язків, що виникли за одним і тим самим договором - договором комісії №5-67/4 від 13.02.2017.
Приватне підприємство "В Тікет" зазначає, що, як вбачається з предмету зустрічного позову, його зміст складають 4 групи позовних вимог, які невід'ємно пов'язані однією підставою їх виникнення, якою виступає договір комісії №5-67/4 від 13.02.2017, а саме: не виплата ПАТ "НСТУ" винагороди на користь комісіонера - ПП "В Тікет" за повернення квитків, не проведення ПАТ "НСТУ" компенсації додаткових витрат ПП "В Тікет" на здійснення трикратної смс та email розсилки, не проведення ПАТ "НСТУ" компенсації додаткових витрат ПП "В Тікет" при зміні розсадки глядачів на арені не проведення ПАТ "НСТУ" компенсації додаткових витрат ПП "В Тікет" на організацію суборендних відносин.
Крім того, скаржник зазначає, що додатковою угодою №1/2 від 20.02.2017 до договору комісії №5-67/4 від 13.02.2017 позивач та відповідач дійшли згоди визначити уповноважених осіб, відповідальних за спілкування (листування) між підприємствами за допомогою електронної пошти, відтак значна частина доказів, на які посилається ПП "В Тікет", міститься в електронних листах, через які зокрема, відбувалося замовлення ПАТ "НСТУ" допомоги по суборенді у комісіонера.
ПП "В Тікет" вважає, що допущені ПАТ "НСТУ" порушення, як у своєму зв'язку, так і кожне з них окремо, формують такий набір кваліфікаційних ознак спірних матеріальних правовідносин, за яких очевидною видається допустимість їх розгляду в рамках спільного розгляду зустрічного та первісного позовів.
Разом з тим, скаржник посилається на ч.2 ст. 628 ЦК України, якою передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів.
Публічне акціонерне товариство "Національна суспільна телерадіокомпанія України" надало відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, доходить висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ч.ч.1,3 ст.304 Господарського процесуального кодексу України, у редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017 (далі ГПК України), ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених п.п.2 і 3 ч.1 ст.287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:
"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."
З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено та як вбачається з матеріалів справи, вимоги позивача за первісним позовом обґрунтовані неналежним виконанням Приватним підприємством "В Тікет" зобов'язань за договором комісії № 5-67/4 від 13.02.2017 р., укладеним з Публічним акціонерним товариством "Національна суспільна телерадіокомпанія України".
Відповідно до п. 5.2 договору комісії № 5-67/4 від 13.02.2017 р. наявні кошти, отримані комісіонером (відповідачем за первісним позовом) від продажу квитків за минулий тиждень (за виключенням сервісного збору та додаткових послуг), комісіонер зобов'язується щотижня, а саме кожного вівторка перераховувати на розрахунковий рахунок комітента (позивача за первісним позовом).
Позивач за первісним позовом посилається на те, що відповідачем було прострочено виконання обов'язку, вказаного у п. 5.2 укладеного договору комісії № 5-67/4 від 13.02.2017 р., у зв'язку з чим позивачем за первісним позовом заявлено до стягнення з відповідача пеню, нараховану на підставі п. 10.3 вказаного договору, у розмірі 368 895,17 грн. та 3% річних у розмірі 30320,25 грн.
Разом з тим, вимоги позивача за зустрічним позовом обґрунтовані тим, що ним були понесені додаткові витрати на виконання умов договору комісії № 5-67/4 від 13.02.2017р., укладеного з Публічним акціонерним товариством "Національна суспільна телерадіокомпанія України".
Зокрема, позивач за зустрічним позовом вказав на те, що його права були порушені відповідачем у зв'язку з невиплатою винагороди (п.п.3.5.1, 11.4 договору комісії № 5-67/4 від 13.02.2017 р.), непроведенням відшкодування додаткових витрат комісіонера у вигляді суборендного платежу, витрат на здійснення трикратної смс та e-mail розсилки, витрат, які виникли під час зміни плану місць розсадки глядачів на шоу ПКЄ-2017 (п.п. 3.5.2, 10.7 договору комісії № 5-67/4 від 13.02.2017 р.).
У зв'язку з вищенаведеним, позивач за зустрічним позовом поніс додаткові витрати у розмірі 30000,00 грн., сплативши вказані кошти на користь ТОВ "Новус Україна".
Також, позивач за зустрічним позовом посилається на те, що відповідачем не було сплачено йому комісію за повернення квитків, що становить 49328,56 грн. (8% від вартості повернутих квитків на суму 616607,00 грн.), та не було сплачено винагороду за здійснення трикратної розсилки смс та e-mail повідомлень клієнтам, які придбали квитки на ПКЄ-2017, у розмірі 30126,00 грн.
До того ж, позивач за зустрічним позовом вказував на те, що у зв'язку з тим, що відповідачем було змінено схему розсадки глядачів, позивач поніс додаткові витрати (за розробку відповідного програмного забезпечення (скрипту) на суму 78000,00 грн., за інформування глядачів, які вже придбали квитки із місцем розташуванням за новою схемою, у сумі 64000,00 грн. та додаткові виплати своїм працівникам за збільшення обсягів робіт, що підлягали виконанню у сумі 27350,00 грн.
Згідно зі ст.60 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної ухвали судом першої інстанції, відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.
Таким чином, єдиним чинником для застосування вищевказаної статті було визначення взаємної пов'язаності зустрічного позову з первісним, яке здійснювалося за результатами оцінки такої взаємопов'язаності по кожній конкретній справі судом.
При цьому, судом касаційної інстанції не приймаються та не розглядаються посилання скаржника на нову редакцію Господарського процесуального кодексу України, оскільки дана редакція не була чинною на момент винесення оскаржуваної ухвали судом першої інстанції про повернення зустрічної позовної заяви.
Судами попередніх інстанцій на підставі власної оцінки матеріалів первісного та зустрічного позову встановлено, що предметом первісного позову є стягнення пені та 3% річних за невиконання Приватним підприємством "В Тікет" умов п. 5.2 договору комісії № 5-67/4 від 13.02.2017, а саме у зв'язку з простроченням перерахування отриманих грошових коштів від продажу квитків на рахунок комітента (позивача за первісним позовом).
Разом з цим позивач за зустрічним позовом посилався на те, що його права були порушені відповідачем у зв'язку з невиплатою винагороди, непроведенням відшкодування додаткових витрат у вигляді суборендного платежу, витрат на здійснення трикратної смс та e-mail розсилки, витрат, які виникли під час зміни плану місць розсадки глядачів на шоу ПКЄ-2017, у зв'язку з чим останній поніс додаткові витрати у розмірі 30000,00 грн., сплативши вказані кошти на користь ТОВ "Новус Україна", також в свою чергу просив стягнути ще 3% річних та інфляційні втрати.
З урахуванням викладеного, судова колегія апеляційного суду погодилася з висновком місцевого суду, що зустрічний позов у вказаній вище частині не є взаємно пов'язаним з первісним позовом, оскільки вони не пов'язані ані предметом позову, ані підставами, та в тому числі доказами, якими підтверджуються викладені обставини, ґрунтуються на різних підставах та доказах.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що суд не може прийняти зустрічну позовну заяву лише в частині пов'язаних зустрічних позовних вимог, судова колегія апеляційного суду погодилася з висновком місцевого суду про те, що зустрічний позов Приватного підприємства "В Тікет" підлягає поверненню без розгляду та дійшла висновку про відсутність правових підстав для скасування ухвали Господарського суду м. Києва від 12.12.2017 р. у справі № 910/20107/17.
Суд касаційної інстанції погоджується з даними висновками судів попередніх інстанцій, здійсненими ними на підставі власної оцінки предмету і підстав первісного та зустрічного позовів, та вважає необґрунтованими доводи скаржника в цій частині.
При цьому, скаржник не позбавлений права звернутися з окремим позовом про стягнення вищевказаних додаткових витрат.
На підставі зазначеного, колегія суддів касаційного суду доходить висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно дослідили всі обставини справи та докази щодо наявності підстав повернення зустрічної позовної заяви з наданням їм ґрунтовної оцінки та відповідних висновків.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України
"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:
1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."
Згідно з ч.1 ст.309 зазначеного Кодексу:
"Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що касаційну скаргу Приватного підприємства "В Тікет" необхідно залишити без задоволення, а ухвалу Господарського міста Києва від 12.12.2017 про повернення зустрічного позову та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018 у справі № 910/20107/17 залишити без змін.
У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, суд покладає на Приватне підприємство "В Тікет" витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись ч.13 ст.8, ст.ст.300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "В Тікет" на ухвалу Господарського міста Києва від 12.12.2017 про повернення зустрічного позову та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018 у справі №910/20107/17 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського міста Києва від 12.12.2017 про повернення зустрічного позову та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018 у справі № 910/20107/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. Кушнір
Судді Є. Краснов
Г. Мачульський