Справа № 127/4233/18
Головуючий у 1-й інстанції: Михайленко А.В.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
12 квітня 2018 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Білої Л.М. Граб Л.С. ,
секретар судового засідання: Черняк А.В.,
за участю:
позивача: ОСОБА_2
представника відповідача: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу інспектора роти №3 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_4 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 березня 2018 року (ухвалене в м. Вінниці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до інспектора роти №3 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_4 про визнання дій протиправною та скасування постанови серії БР №187553 від 21.02.2018 року про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху,
в лютому 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до інспектора роти №3 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_4, в якому просив скасувати постанову серії БР №187553 від 21.02.2018 року про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки він правопорушення у якому його визнано винним не вчиняв.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15 березня 2018 року адміністративний позов задоволено.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що з відеозапису з автомобіля інспектора патрульної поліції не встановлено, що саме автомобіль НОМЕР_1, на якому рухався позивач, здійснювала поворот на вулицю Соборну з вулиці К. Коріатовичів у м. Вінниці, і у нього був вимкнений світловий покажчик повороту.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело, на його переконання, до невірного вирішення справи.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу у наданий судом строк відповідно до ст.ст. 300, 304 КАС України.
В судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав та просив скасувати рішення суду першої інстанції, в позові відмовити.
Позивач в судовому засіданні щодо доводів апеляційної скарги заперечував просив суд відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи неоспорені факти про те, що 21 лютого 2018 року інспектором роти № 3 батальйону УПП у м. Вінниці ОСОБА_4 винесено постанову серії БР №187553, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн.
Як вбачається зі змісту постанови інспектором встановлено, що 21.02.2018 року о 04.17 год. в м. Вінниці на перехресті вулиць К.Коріатовичів-Соборна, позивач керуючи автомобілем НОМЕР_2, здійснив поворот праворуч без позначення сигналу світловим покажчиком повороту, чим порушив п. 9.2 б ПДР України.
Не погоджуючись із даною постановою, позивач звернувся до суду з вимогою про її скасування.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до п. 2.3 "б" Правил дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
За приписами п. 9.2. "б" Правил дорожнього руху водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Згідно ч.2ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Тобто, дана норма передбачає відповідальність за проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі порушення Правил дорожнього руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію" поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Положеннями ст. 222 КУпАП України визначено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
При цьому, уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
Згідност.280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положеньст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Аналізуючи доводи апелянта стосовно протиправності винесення оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції враховує наступне.
В апеляційній скарзі відповідач, як на доказ посилається на відеозаписи з патрульного автомобіля інспекторів поліції, який на його думку підтверджує вчинення позивачем правопорушення.
Під час перегляду вказаних відеозаписів судом апеляційної інстанції встановлено, як не відомий автомобіль, що рухався попереду патрульної поліції, на перехресті вулиць Коріатовичів - Соборна у м. Вінниці не подав світловий покажчик повороту праворуч, чим порушив п. 9.2 "б" ПДР України.
При цьому, вказаний відеозапис складається з окремих епізодів, між якими існує проміжок часу протягом якого фіксація не здійснювалась, тобто є перерваний, а тому не відображає повної картини руху автомобіля від моменту порушення до моменту його зупинки.
Апелянт в судовому засіданні зазначив, що відеофіксація ведеться лише п'ять хвилин і складається з відповідних відрізків, проте на запитання головуючого чому на другому відрізку відео автомобіль знаходиться в іншому місці, а ніж на попередньому відповідач не зміг надати обґрунтованої відповіді.
Таким чином, на переконання колегії суддів, переглянувши надані відеозаписи не можливо встановити, що саме автомобіль НОМЕР_3 здійснював поворот на вулицю Соборну з вулиці К.Коріатовичів у м. Вінниці 21.02.2018 року 0 04.17 год., і у нього був вимкнутий світловий покажчик повороту.
Будь - яких інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт вчинення адміністративного правопорушення позивачем суду з боку відповідача не було надано.
Також, колегія суддів не приймає доводи апелянта, які зазначені в апеляційній скарзі, що позивач вже притягувався до адміністративної відповідальності за аналогічне правопорушення 08.10.2017 року та рішенням Вінницького апеляційного адміністративного суду по справі № 132/3329/17 від 03.01.2018 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено, оскільки вказана адміністративна справа не стосується ОСОБА_2
Щодо зазначених доводів в апеляційній скарзі відповідач також не зміг надати суду обґрунтовані пояснення.
Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.
Відповідно дост.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, що відповідачем належним чином не доведено факт порушення позивачем п. 9.2 "б" Правил дорожнього руху, а відтак інспектором не обґрунтовано винесено постанову серії БР № 187553 від 21.02.2018, якою притягнуто ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Підсумовуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не відповідають встановленим обставинам в суді першої інстанції та не знайшли свого підтвердження під час її апеляційного розгляду, а відтак відсутні підстави для її задоволення.
Враховуючи вищевказане, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу інспектора роти №3 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 березня 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили у порядку ст.ст. 272, 325 КАС України та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України не може бути оскаржена.
Постанова суду складена 12 квітня 2018 року.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6