справа №2а-768/09р.
17 грудня 2009 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Скрипник К.О.
при секретарі Івановій О.А.,
за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Дніпропетровська про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату, -
Позивачка 10 червня 2009 року звернулась до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому вказала, що вона є дитиною війни, та має право на отримання державної соціальної підтримки у підвищеному розмірі відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. З цією вимогою позивачка звернулась до Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі, однак у виплаті такої соціальної допомоги їй було незаконно відмовлено.
Позивачка просила визнати відмову відповідача відносно виплати їй щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком неправомірною, стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії за 2006-2008 роки у розмірі 4471,20 грн. та зобов'язати відповідача нараховувати їй щомісячну соціальну державну допомогу, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Позивачка у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити. В обґрунтування позовних вимог посилалась на обставини, викладені у позові.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав і пояснив, що в бюджеті на 2006, 2007, 2008 роки не передбачалась виплата соціальної пільги, і механізм виплати такої пільги законодавчо не врегульований. Крім того, наполягав на відмові в задоволенні позову через пропущення позивачкою процесуального строку на оскарження.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 встановлений статус „Дитина війни”, з 01.09.1996 року вона отримує пенсію за віком (а.с.10).
Згідно ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 30.04.2002 № 8-2, управління Пенсійного Фонду України у Ленінському районі м.Дніпропетровська є органом Пенсійного Фонду, що у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, постановами правління та наказами Фонду, наказами та розпорядженнями регіональних управлінь, Положенням про управління.
Відповідно до ст. 7 Закону № 2195-IV, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. За ч.1 ст.102 цього Кодексу, пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
У відповідності до ст.100 КАС України, пропущення річного строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, що на ньому наполягає одна із сторін.
Позивач відмовилася заявляти клопотання про поновлення процесуального строку на оскарження.
За таких обставин, з урахуванням часу звернення позивача з позовом до суду (10.06.2009 рік), та з огляду на те, що відповідач наполягав на відмові у задоволені позову з тих підстав, що позивачем пропущено строк на звернення до суду, суд вважає за необхідне в частині позовних вимог щодо зобов'язання здійснити нарахування та виплати позивачу підвищення пенсії за період з 2006, 2007 роки по 09 червня 2008 року включно відмовити.
Відносно виплат за 2008 рік, суд виходить із наступного.
Так, п.п. 2 п. 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких актів України», текст ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” викладено в наступній редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дане підвищення проводиться за їх вибором згідно з одних із законів.
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28 грудня 2007 року щодо викладення положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в новій редакції. І таким чином, було відновлено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Згідно з частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність визначеного законом.
Суд вважає за необхідне прийняти у своїх висновках поняття «мінімальної пенсії за віком», оскільки це не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією віком, тому що чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Згідно із частиною четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР), закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
З урахуванням загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку щодо неправомірності дій відповідача в період із 22.05.2008 року по 31.12.2008 року при нарахуванні та виплаті позивачеві підвищення до пенсії у розмірах, передбачених п.8 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», у зв'язку з тим, що вищенаведені положення постанови Кабінету Міністрів України суперечать Закону України № 2195-IV, обмежуючи права громадян, що визначенні ним.
Отже, в період із 22.05.2008 року по 31.12.2008 року нарахування та виплата у 2008 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні були здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік затверджений у наступному розмірі з 01 січня - 470,00 грн., з 01 квітня - 481,00 грн., з 01 липня - 482,00 грн., з 01 жовтня - 498,00 грн.
Таким чином, відповідач повинен був провести підвищення пенсії у збільшеному розмірі відповідно до вимог статті 6 Закону починаючи з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в наступних розмірах:
Червень - 481,00 грн. х 30% = 144,30 грн.;
Липень - вересень (482,00 грн. х 30%) х 3 міс. = 144,60 х 3 = 433,80 грн.;
Жовтень - грудень (498 грн. х 30%) х 3 міс. = 149,40 х 3 = 448,20 грн.
а всього за 2008 рік необхідно було нарахувати та виплатити - 1026,30 грн.
Згідно частини 2 статті 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін.
Оскільки порушення прав позивача на одержання в належному розмірі державної соціальної підтримки стало наслідком фактичної бездієвості Управління Пенсійного Фонду України у Ленінському районі при виконання ним своїх функцій та завдань у сфері пенсійного забезпечення, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог, визнавши неправомірною саме бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії (в межах позовної давності) за період з 10 червня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яку зобов'язати відповідача донарахувати з урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік» та фактично виплаченої різниці, забезпечивши виплату цих сум.
Суд зауважує також на тому, що реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, і тому посилання відповідача на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.
Крім того, Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, суд приходить до висновку, що обов'язок по нарахуванню та виплаті доплат до пенсії позивача, передбачених ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.
Відповідно до ст. 152 Конституції України, закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Крім того, ст. 8 Конституції України передбачено, що Конституція має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Так, відповідно до ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про неприпустимість при встановленні розміру державної соціальної підтримки дітей війни виходити з положень законів України Про державний бюджет України на відповідні роки, яким виплата державної соціальної підтримки передбачена у значно менших розмірах, оскільки Конституція України має вищу юридичну силу порівняно з іншими Законами України.
Згідно ч.2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Враховуючи вищевикладене, та той факт, що зупинення дії статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” визнано таким, що суперечить Конституції України, суд вважає неправомірною бездіяльність Управління пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Дніпропетровська щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу підвищення пенсії відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 10 червня 2008 року (в межах строку позовної давності), враховуючи те, що позивачка звернулась до суду 10.06.2009 року) по 31 грудня 2008 року у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та вважає за необхідне зобов'язати Управління пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Дніпропетровська здійснити перерахунок та виплати позивачу підвищення пенсії відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 10 червня 2008 року по 31 грудня 2008 року у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
Керуючись Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», ст. ст. 6 - 14, 17, 21, 69-71, 74, 86, 99, 158 - 163, 167, п.1 ч.1 ст. 256 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Дніпропетровська про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату - задовольнити частково .
Визнати неправомірною бездіяльність Управління пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Дніпропетровська щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 10 червня 2008 року по 31 грудня 2008 року у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Зобов'язати Управління пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Дніпропетровська здійснити перерахунок та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 10 червня 2008 року по 31 грудня 2008 року у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити .
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення в повному обсязі Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя К.О.Скрипник