Справа № 265/8638/17
Провадження № 2/265/463/18
(заочне)
06 квітня 2018 року місто Маріуполь
Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді Костромітіної О.О.,
за участю секретаря Куксенко А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
07 грудня 2017 року позивач Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (надалі - ПАТ КБ «Приватбанк») звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування своїх позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» зазначив, що відповідно до укладеного кредитного договору № б/н від 31.10.2013 року відповідачка отримала кредит у розмірі 1500,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між нею та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. При укладенні Договору сторони керувались положенням ч.1 ст.634 ЦК України згідно яких договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який не може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. ПАТ КБ «Приват Банк» свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці кредит в розмірі, встановленому Договором. Відповідачка умови договору належним чином не виконувала, внаслідок чого у останньої утворилася заборгованість перед позивачем станом на 15.11.2017 року у розмірі 21395,04 гривень, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 1416,69 гривень, заборгованості по процентам за користування кредитом 18483,35 гривень, а також відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штрафу в розмірі 500,00 гривень (фіксована частина), 995,00 гривень (процентна складова). Позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором у вказаній сумі, а також судові витрати, пов'язані із зверненням до суду з зазначеним позовом.
У відкрите судове засідання представник позивача не з'явився, надав заяву з проханням розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася за невідомих суду причин, про час та місце слухання справи повідомлялася своєчасно та належним чином за останнім місцем її реєстрації, тому суд за наявності письмової згоди представника позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим, проте таким, що підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
31.10.2013 року відповідачка ОСОБА_1, ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг, підписав Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ «ПриватБанку» та отримала кредит у розмірі 1500,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між нею та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. При укладенні Договору сторони керувались положенням ч.1 ст.634 ЦК України згідно яких договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який не може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому Тарифами банку з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п.2.1.1.12.6 Правил користування платіжною карткою.
Відповідно до п.2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, оплачувати комісії на умовах, передбачених Договором.
Згідно п.2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг, у разі невиконання зобов'язань за Договором, на вимогу банку позичальник має виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати Винагороди Банку. Власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п.1.1.2.7 Умов та правил надання банківських послуг.
Відповідно до Умов та правил надання банківських послуг, за несвоєчасне виконання боргових обов'язків, боржник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 гривень + 5% від суми позову.
Згідно п.2.1.1.12.9 Правил користування платіжною карткою, боржник доручає списувати з будь-якого рахунку, відкритого в банку, зокрема з Картрахунку грошові кошти для здійснення плету з метою повного або часткового погашення боргових зобов'язань. На підставі п.п.1.1.3.2.3, Умов та правил, банк має право на зміну тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. За незгодою зі зміною Правил та/або Тарифів Банку, позичальник зобов'язується надати банку письмову заяву про розірвання цього Договору та погасити заборгованість.
Відповідно до п.2.1.12.11 Правил, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у встановленої банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за цим Договором.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Ч. 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.
В сенсі п.1 ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 625 цього кодексу передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. При цьому ст. 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 15 листопада 2017 року ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором перед позивачем за сумою наданого кредиту в розмірі 21395,04 гривень, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 1416,69 гривень, заборгованості по процентам за користування кредитом 18483,35 гривень, а також відповідно до п.2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: штрафу в розмірі 500,00 гривень (фіксована частина), 995,00 гривень (процентна складова).
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
14 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», в статті 2 якого зазначено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.
У п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону передбачено, що Кабінет Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону зобов'язаний, зокрема: затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.
На виконання цього Закону 30 жовтня 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження № 1053-р, яким було затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Згідно з п. 20 ч. 1 цього Розпорядження м. Маріуполь Донецької області входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Проте 05 листопада 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження №1079-р про зупинення дії Розпорядження від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, яке в подальшому постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 09 лютого 2015 року було визнано нечинним (справа № 826/18330/14).
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про боротьбу із тероризмом», район проведення антитерористичної операції - це визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.
За наказом керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07 жовтня 2014 року №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» районами проведення АТО визначені всі населені пункти Донецької та Луганської області (без виключень).
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визначення такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція і до цього переліку включено м. Маріуполь Маріупольської міської ради.
Згідно даних Лівобережної районної адміністрації Маріупольської міської ради відповідачка ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до статті 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Оскільки на теперішній час м. Маріуполь згідно затвердженого переліку є територією, де проводилася антитерористична операція, то визначені Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» тимчасові заходи для забезпечення підтримки осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції, розповсюджуються на відповідача і звільняє її від обов'язку по оплаті штрафів на користь ПАТ «Приват Банк», з урахуванням положень ст.5 ЦК України та ст. 58 Конституції України.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ КБ «Приват Банк» про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 500 гривень та 995,00 гривень не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Враховуючи той факт, що суду не було надано доказів щодо належного виконання відповідачкою ОСОБА_1 умов кредитного договору, то суд вважає, що позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення з відповідачки підлягають задоволенню за виключенням нарахованих штрафів, як процентної складової, так і його фіксованої частини, внаслідок чого з відповідачки на користь ПАТ КБ «Приватбанк» підлягає стягненню заборгованість за кредитом в сумі 1416,69 гривень, сума заборгованості за процентами 18483,35 гривень, а всього 19900,04 гривень.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1600,00 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 76, 81, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», юридична адреса: 01001, м.Київ, вулиця Грушевського, будинок 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № 29092829003111, МФО 305299, заборгованість за кредитним договором № б/н від 31.10.2013 року у розмірі 19900 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот) гривень 04 копійки, а також суму судового збору у розмірі 1600,00 гривень.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Позивачем рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги через Орджонікідзевський районний суд м.Маріуполя протягом тридцяти днів з дня складення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 06 квітня 2018 року.
Суддя