Справа № 182/7191/17
Провадження № 2/0182/1292/2018
Іменем УКРАЇНИ
29.03.2018 м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:головуючого-судді- ОСОБА_1, секретаря - Нагаєвої Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Нікополі за правилами спрощеного позовного провадження (з викликом сторін) цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, -
ОСОБА_2 11 грудня 2017 року звернувся до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, мотивуючи його наступним.
ОСОБА_3 перебуваючи у зговорі з ОСОБА_4, звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом про стягнення з нього суми боргу та трьох відсотків річних, мотивуючи тим, що він - позивач отримав від - ОСОБА_3 частинами кошти у розмірі 110 000 грн. після отримання депозиту.
Зазначає, що своїми неправомірними діями та зговором з ОСОБА_3, ОСОБА_4 підписав та підтвердив неіснуючий у своїй заяві від 03 червня 2013 року факт передачі коштів, внаслідок чого вони намагались заволодіти його грошовими коштами у сумі 158 669 грн.
Крім того зазначив, що відповідач - ОСОБА_3 подав до Солом'янського районного суду м. Києва заяву про збільшення позовних вимог згідно зі ст. 1048 ЦК України на суму 153 450 грн., що разом складає 306 685 грн. не врахувавши, що ст. 1048 ЦК України передбачає - розмір процентів визначається договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. В своєму зговорному свідченні свідки не вказали дату передасі коштів так-як договір № 1 був укладений 27 серпня 2007 року, а депозитний вклад ОСОБА_3 закінчувався 25 лютого 2009 року, тобто кошти передані до отримання депозиту в чому і заключається їхній обман.
Позовна заява, яка була подана ОСОБА_3 до Солом'янського районного суду м. Києва є сфальшованим документом, поданим групою однодумців з метою збагачення.
У зв'язку з тим, що він є інвалідом ІІ групи та потребує постійного лікування, йому протиправною поведінкою відповідачів нанесено душевне страждання. Це спричинило додаткову образу, внаслідок чого він переніс сильний психологічний дискомфорт, погіршення самопочуття, сну. Душевні переживання спричинили стійкий розлад здоров'я, який привів до неодноразової госпіталізації до терапевтичного відділення до Комунального закладу «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» та госпіталізації до терапевтичного відділення Комунального закладу «Нікопольська міська лікарня № 1» .
На підставі вищевикладеного, просить суд стягнути на його користь з відповідача ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 15 000 грн. та з відповідача ОСОБА_4 стягнути на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 15 000 грн.
Також просить суд вирішити питання судових витрат по справі.
З 15 грудня 2017 року діє Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року (надалі - Закон № 2147-VIII), Розділом 2 якого внесено зміни до Цивільного Процесуального кодексу України та викладено його у новій редакції.
Згідно п.11 ч. 1 Розділу ХІІІ (Перехідні положення) ЦПК України, в редакції Закону № 2147-VIII, заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу.
Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності через погіршення самопочуття та продовження лікування у Дніпропетровському госпіталі (а.с. 41).
Ухвалою про відкриття провадження від 14 лютого 2018 року позовна заява прийнята до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (з викликом сторін).
Відповідачам був наданий строк 15 днів з дня отримання ними такої ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву.
Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином за місцем реєстрації. До суду повернулося поштове повідомлення з відміткою про вручення поштового відправлення 28 лютого 2018 року особисто ОСОБА_4 (а.с. 39).
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином за місцем реєстрації. До суду повернувся конверт з судовою повісткою з викликом на 29 березня 2018 року о 15.00 год., як не вручений у зв'язку із закінченням терміну зберігання (а.с.40).
Судова повістка у відповідності до ч.8 ст.128 ЦПК України, вважається врученною відповідачам.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв'язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової шкоди), що закріплено у п.9 ч.2 ст. 16 ЦК України.
Згідно ч.2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
У п.5 Постанови Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» закріплено, що суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у звязку з ушкодженням здоровя, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у звязку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих звязків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до загальних підстав цивільно правової відповідальності обовязковому зясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен зясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (абзац пункту 5 в редакції Постанови Пленуму Верховного суду № 5 від 25 травня 2001 року).
Судом встановлено, що у провадженні Солом'янського районного суду м. Києва знаходилася цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення коштів.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 27 лютого 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення коштів відмовлено (а.с. 10-14).
Позивач у позові посилався на те, що своїми неправомірними діями та зговором з ОСОБА_3, ОСОБА_4 засвідчив та підтвердив у своїй заяві від 03 червня 2013 року факт передачі коштів, внаслідок чого відповідачі намагались заволодіти його грошовими коштами.
Позивач зазначив, що він є інвалідом ІІ групи та потребує постійного лікування, йому протиправною поведінкою відповідачів нанесено душевне страждання. Це спричинило додаткову образу, внаслідок чого він переніс сильний психологічний дискомфорт, погіршення самопочуття, сну. Душевні переживання спричинили стійкий розлад здоров'я, який привів до неодноразової госпіталізації до терапевтичного відділення до Комунального закладу «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» та госпіталізації до терапевтичного відділення Комунального закладу «Нікопольська міська лікарня № 1» .
В обґрунтування вимог позову позивач надав такі докази: копію договора № 305534/01/-- rz 200 від 25 листопада 2008 року про банківський вклад “rz срочний 3 міс Різдвяний”, копію свідчення від 03 червня 2013 року (а.с. 5, а.с. 8), копію рішення Солом'янського районного суду від 27 лютого 2015 року (а.с. 10-14), виписки № 706, 826, 2736 з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого Комунального закладу «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» (а.с. 15-17), виписку № 750 з медичної карти стаціонарного хворого терапевтичного відділення Комунального закладу «Нікопольська міська лікарня № 1» (а.с. 18), довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА № 640386 від 26 червня 2017 року (а.с. 19) та копію свідоцтва про смерть його дружини ОСОБА_2 ОСОБА_5 1-КИ № 741666 (а.с. 22).
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи встановлені по справі обставини, суд вважає, що відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди з відповідачів, так як позивачем ОСОБА_2 жодних доказів на підтвердження завдання йому моральних страждань відповідачами всупереч ст.ст. 12, 81 ЦПК України, не надано.
На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що позивачем не доведений факт спричинення йому моральної шкоди, у зв'язку з чим, позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 78, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 16, 23, 1167 ЦК України,
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг) протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя: ОСОБА_1