вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
10 квітня 2018 р. Справа № 818/1421/18
Суддя Сумського окружного адміністративного суду Павлічек В.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Начальника Лебединського ВП ГУНП України в Сумській області ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними,-
До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Начальника Лебединського ВП ГУНП України в Сумській області ОСОБА_2, в якій просить визнати неправомірними дії начальника Лебединського ВП ГУНП України в Сумській області ОСОБА_2, що полягає в розгляді заяви ОСОБА_1 від 10.09.2017 року № 428 в порядку Закону України "Про звернення громадян".
Розглянувши матеріали позову, дослідивши зміст позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження, виходячи із наступного.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктами 1-2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За правилами вказаних норм, Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
Імперативний припис п. 2 ч. 2 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України виключає юрисдикцію адміністративних судів щодо справ, які належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2011 року у справі № 19-рп/2011 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 про офіційне тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України, частини другої статті 2, пункту 2 частини третьої статті 17 КАС України, частини третьої статті 110, частини другої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України зазначив, що відносини, які виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності, правовідносини у сфері охорони право і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. В цьому ж рішенні Конституційний Суд наголосив, що здійснюючи перевірку заяв і повідомлень про злочини, прокурор, слідчий, орган дізнання вдаються до тих же способів і прийомів, що й під час збирання доказів у кримінальній справі. Отже, правовідносини, що мають місце під час розгляду заяв про злочини, за своєю правовою природою є кримінально-процесуальними. Тому перевірка скарг на рішення, дії чи бездіяльність вказаних суб'єктів владних повноважень має відбуватися у тому ж процесуальному порядку і тим же судом, на який відповідно до закону покладені повноваження щодо перевірки й оцінки доказів у кримінальній справі, тобто судом із розгляду кримінальних справ.
З матеріалів позовної заяви суд вбачає, що ОСОБА_1 звернувся до начальника Лебединського ВП ГУНП України в Сумській області із заявою від 10.09.2017 року № 428 про вчинення кримінального правопорушення.
Листом від 18.09.2017 року № 12965 Лебединське ВП ГУНП України в Сумській області повідомило позивача, що по фактам вказаних в заяві, проведено перевірку, а відтак згідно ст. 8 Закону України «Про звернення громадян» не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом, від одного і того ж громадянина, з одного ж питання, якщо перше вирішено по суті. Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
Як зазначено в позовній заяві, в подальшому позивач неодноразово звертався до Лебединського ВП з аналогічними повідомленням про цей же злочин, зокрема із заявою № 729, але рішення про внесення відомостей до ЄДР не було прийняте.
В зв'язку з чим, 28.12.2017 року позивач звернувся зі скаргою на бездіяльність щодо внесення відомостей до Єдиного Державного реєстру досудових розслідувань до Лебединського районного суду Сумської області. Ухвалою Лебединського районного суду Сумської області від 22.02.2018 року по справі № 580/2410/17 (провадження 1-кс/580/7/18) зобов'язано начальника Лебединського ВП ГУНП України в Сумській області внести відомості відповідно до заяви ОСОБА_1 від 28.12.2017 року " 729, про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 191 Кримінального кодексу України. Отже права та інтереси позивача були захищені у визначені Кримінальним процесуальним кодексом України спосіб.
Разом з тим, з позовних вимог суд вбачає, що позивач просить визнати неправомірними дії начальника Лебединського ВП ГУНП України в Сумській області, що полягає в розгляді заяви ОСОБА_1 від 10.09.2017 року № 428 в порядку Закону України "Про звернення громадян".
Відповідно до ст. 60 Кримінального процесуального кодексу України заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим.
Суд зазначає, що в даному випадку позивач фактично є заявником в розумінні ст. 60 Кримінального процесуального кодексу України, який може оскаржити дії, рішення та бездіяльність слідчого або прокурора.
Тобто, оскаржувані позивачем дії відповідача пов'язані з виконанням обов'язків відповідачів в рамках кримінального провадження, а тому питання, що є предметом позову регламентуються Кримінальним процесуальним кодексом України і мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.
Разом з тим, як зазначено в пункті 4.2 рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2001 від 23 травня 2001 року, кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод і законних інтересів. Захист прав і свобод людини не можуть бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому КПК України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості, не належить до сфери управлінської.
Таким чином, органи досудового розслідування під час перевірки заяви про злочин та її вирішення, здійснення заходів під час досудового розслідування в кримінальних провадження виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції.
З огляду на зазначене, вимоги позивача не належать до юрисдикції адміністративного суду, оскільки не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а пов'язані із оскарженням дій відповідача вчинених в межах досудового розслідування у кримінальній справі. Їх розгляд можливий лише у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, адже процесуальна діяльність посадових осіб правоохоронних органів має свої особливості та не віднесена до сфери управлінської діяльності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись ст. ст. 19, 170, 248, 256 КАС України, -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Начальника Лебединського ВП ГУНП України в Сумській області ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними.
Роз'яснити позивачу, що розгляд вказаної позовної вимоги належить до юрисдикції загального місцевого суду за правилами Кримінального процесуального кодексу України.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя В.О. Павлічек