05.04.2018 Єдиний унікальний номер 205/4145/17
05 квітня 2018 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Скрипник К.О.,
за участю секретаря судового засідання Кіреєвої В.І.
учасники справи: позивач - ОСОБА_1, представник позивача - ОСОБА_2, відповідач - ОСОБА_3, представник відповідача - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Дніпровська міська рада, ОСОБА_5 про надання дозволу на приватизацію земельної ділянки без згоди співвласника, -
Позивач 03 липня 2017 року звернулася до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом, в якому згідно уточнень зазначила, що їй згідно договору дарування від 22.07.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_6 належить на праві спільної часткової власності 3/10 частин домоволодіння № 6 за адресою: м. Дніпро, провулок Танковий. Інші 7/10 частин вказаного домоволодіння належить на праві спільної часткової власності іншому співвласнику домоволодіння ОСОБА_3 згідно з договором купівлі-продажу частини домоволодіння, посвідченого 02.12.2011 року приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_7, за реєстровим № 7098. Спору між співвласниками домоволодіння щодо володіння та користування належних кожному з них частин не має. Про намір приватизувати вказану земельну ділянку позивач неодноразово повідомляла відповідача, однак останній протягом тривалого часу безпідставно відмовляється надати свою згоду на приватизацію. Позивач просила надати їй дозвіл на безоплатну приватизацію частини земельної ділянки площею 121 кв.м. за адресою: м. Дніпро, провулок Танковий, 6А, що перебуває в її користуванні, закріпленою за домоволодінням розташованим за адресою: м. Дніпро, провулок Танковий, 6, на земельній ділянці площею 420 кв.м. на якій розміщені належні їй на праві спільної часткової власності на 3/10 частин домоволодіння: житловий будинок - літ. А-1 (в аварійному стані), житловою площею 20,2 кв.м., загальною площею 35,7 кв.м., споруда № 2 без згоди на це іншого співвласника вказаного домоволодіння ОСОБА_3.
Ухвалою від 18 вересня 2017 року залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Дніпровську міську раду.
Ухвалою від 30 листопада 2017 року залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_5.
Позивач та її представник в судовому засіданні позовну заяву підтримали та просили задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Відповідач та його представник в судовому засіданні позовну заяву не визнали в повному обсязі та просили відмовити в задоволенні позову повністю.
Треті особи у судове засідання не з'явилися, про день і час проведення слухання справи сповіщалися належним чином, про причини неявки не повідомили.
Відповідно до підпункту 9 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, викладеного в новій редакції Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017р. №2147-VIII, що набрав чинності з 15.12.2017р. (далі ЦПК України) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників, свідка, вивчивши матеріали справи, з'ясувавши обставини по справі та перевіривши їх наданими доказами, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
3/10 частин домоволодіння № 6 по провулку Танковий в м. Дніпро належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1, на підставі договору дарування частини домоволодіння, посвідченого 22.07.2014 року приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_6, за реєстровим № 495 (а.с.9-13).
Співвласником 7/10 частин домоволодіння, розташованого за адресою м. Дніпро, провулок Танковий, 6 є ОСОБА_3 (а.с.11-12).
Згідно розпорядження Дніпропетровського міського голови від 30.07.2015 р. № 457-р «Про присвоєння адреси житловому будинку по пров. Танковому», присвоєно житловому будинку по пров. Танковому адресу - пров. Танковий 6А, відповідно до ситуаційної схеми розміщення, зобов'язано ОСОБА_1 після проведення технічної інвентаризації житлового будинку звернутися до Дніпровської міської ради або її виконавчих органів для вирішення питання щодо можливості оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку згідно з чинним законодавством (а.с.25).
Разом з тим, в судовому засіданні встановлено, що технічна інвентаризація житлового будинку не проводилась.
Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до ст. 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 118 Земельного кодексу України, громадянин зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Крім цього, відповідно до ч.ч. 1,4 ст. 88 Земельного кодексу України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.
Частиною 3 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користування громадян.
ОСОБА_1 з метою реалізації свого права на приватизацію земельної ділянки звернулася до Дніпровської міської ради з заявою, згідно якої просила передати безоплатно у спільну сумісну власність співвласників домоволодіння, розташованого за адресою: м. Дніпро, пров. Танковий, 6 - ОСОБА_1 та ОСОБА_3, земельну ділянку за вищезазначеною адресою для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в межах розміру, передбаченому п. г ч.1 ст. 121 ЗК України (а.с.31-33).
Згідно відповіді Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 11.05.2017 року № 8/7-665 вбачається, що для підготовки департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради проекту рішення міської ради про передачу у власність земельної ділянки громадянам необхідно звернутись із відповідним клопотанням до міської ради та додати до нього технічні матеріали та документи, що підтверджують розмір земельної ділянки (а.с.34).
У даному випадку, позивачу було роз'яснено порядок приватизації громадянами земельних ділянок та про необхідність звернення із відповідним клопотанням до міської ради та додати до нього технічні матеріали і документи для розгляду та вирішення питання.
Разом з тим, в судовому засіданні встановлено, що після цієї відповіді позивач до міської ради не зверталась.
Натомість, звернулася до суду з вказаною позовною заявою та у суду відсутня відмова компетентного органуде зазначено про відмову другого співвласника ОСОБА_3 щодо приватизації земельної ділянки.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні (правовий висновок Верховного Суду України № 6-84цс14 від 03.09.2014).
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Згідно ч.1 ст.59 цього Закону, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Згідно вимог ч.7 ст.118 ЗК України відповідний орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначений статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Враховуючи вищевикладене, позивач має можливість реалізувати свої права передбачені Конституцією України, зокрема ст. 41 Конституції України гласить, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Згідно п. «г» ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в містах в розмірі не більше 0,10 га.
Згідно ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки шляхом безоплатної приватизації із земель державної та комунальної власності.
Порядок безоплатної приватизації земельної ділянки передбачений ст. 118 ЗК України
Виходячи з системного аналізу законодавства, що регулює відповідні правовідносини, а також провівши аналіз і оцінку доказів, що надали сторони, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки законодавством України передбачений особливий порядок набуття права власності на земельну ділянку через реалізацію виключної компетенції місцевої ради приймати на сесії рішення про передачу у власність земельної ділянки та позивачем належними та допустимими доказами не доведена неможливість оформлення права власності на частину земельної ділянки.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 кодексу визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
За змістом ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зважаючи на викладене, розглядаючи даний спір в межах заявлених вимог, оцінюючи здобуті по справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємності зв'язку у сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Дніпровська міська рада, ОСОБА_5 про надання дозволу на приватизацію земельної ділянки без згоди співвласника недоведені, необґрунтовані, а тому задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд в силу ст.141 ЦПК України, враховує, що позовні вимоги оплачені позивачем, судом залишено без задоволення, позивач не звільнений від їх оплати, у зв'язку з чим поверненню не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись 7-13, 81, 141, 263, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Дніпровська міська рада, ОСОБА_5 про надання дозволу на приватизацію земельної ділянки без згоди співвласника - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя К.О. Скрипник