Справа180/392/18
13 квітня 2018 р.
Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з секретарем судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Марганець кримінальне провадження, внесене 06 лютого 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040000000236, за яким
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Марганець Дніпропетровської області, громадянин України, із середньою технічною освітою, одружений, не працюючий, зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,раніше не судимий,
обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
за участю:
прокурора - ОСОБА_4 ,
потерпілої - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
05 лютого 2018 року приблизно о 14 годині 40 хвилин ОСОБА_3 , перебуваючи за кермом технічно справного автомобіля «VOLKSWAGEN LT35», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 16 липня 2016 року належить йому на праві приватної власності, навпроти домоволодіння № 1-А розташованого по вул.Весняній в м.Марганець Дніпропетровської області, перед початком руху заднім ходом по проїзній частині дороги вул.Кленової, з боку вул.Старицького у напрямку вул.Гідності (Куйбишева), не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров'я громадян, будучи неуважним до дорожньої обстановки та її змінам, не переконавшись у безпеці руху заднім ходом та що його дії не створять перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, для забезпечення безпеки руху заднім ходом за допомогою до інших осіб не звернувся, хоча мав на те об'єктивну можливість, внаслідок чого о 14 годині 40 хвилин 05 лютого 2018 року навпроти території домоволодіння АДРЕСА_1 , задньою частиною керованого ним автомобіля «VOLKSWAGEN LT35», реєстраційний номер НОМЕР_1 , допустив наїзд на пішохода ОСОБА_7 , який перебував на смузі руху автомобіля «VOLKSWAGEN LT35».
Своїми діями ОСОБА_3 грубо порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3. б), 10.1 та 10.9 Правил дорожнього руху України.
Невиконання водієм ОСОБА_3 п.10.9 Правил дорожнього руху України призвело до настання даної дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок чого пішоходу ОСОБА_7 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді: сумісної тупої травми голови, тулубу та кінцівок, а саме осадження на обличчі, кінцівках; осадження і масивний крововилив розшаровуючого характеру з утворенням «кишені», заповненої кров'ю, в товщі м'яких тканин спини в поперековій області; крапкові крововиливи в речовину головного мозку; закритий розгинальний перелом хребта в нижньо-грудному відділі, закриті повні прямі переломи ребер по біляхребтовим лініям і по бічним анатомічним лініям праворуч, частково з ушкодженням пристінкової плеври; закриті повні непрямі переломи ребер по переднім анатомічним лініям з обох сторін без ушкоджень пристінкової плеври; крововилив в товщі легень в прикореневих ділянках, правобічний гемоторакс (кров в плевральній порожнині); закритий перелом правої малогомілкової кістки. Ознаки шоку: нерівномірне кровонаповнення судин внутрішніх органів, плями Мінакова під ендокардом на сосочкових м'язах лівого шлуночка серця, набряк головного і спинного мозку.
Зазначені тілесні ушкодження розглядаються у своїй сукупності як сумісна травма голови, тулубу та кінцівок, заходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті ОСОБА_7 , та за ознакою небезпеки для життя відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень (на підставі п.2.1.3. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 р.), які утворилися в умовах дорожньо-транспортної пригоди при зіткненні поперековою областю спини ОСОБА_7 з виступаючими частинами автомобілю, що рухався, з послідуючим падінням ОСОБА_7 на дорожнє покриття і ковзанням по ньому.
Смерть ОСОБА_7 наступила о 14 години 40 хвилин 05 лютого 2018 року навпроти території домоволодіння АДРЕСА_1 від сумісної тупої травми голови, тулубу та кінцівок у вигляді осаджень на голові, тулубі і кінцівках, крапкових крововиливів в речовину головного мозку, розгинального перелому хребта в нижньо-грудному відділі, переломів ребер, ушкодження внутрішніх органів, масивного розшаровуючого крововиливу в м'які тканини спини в поперековій області, закритого перелому правої малостегнової кістки, яка ускладнилася розвитком шоку.
Порушення водієм ОСОБА_3 вимог п.10.9 Правил дорожнього руху України знаходиться у причинно-наслідковому зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди - наїздом на пішохода.
Органом досудового розслідування та прокурором дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.2 ст.286 КК України - як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у скоєнні злочину визнав повністю, надав показання, якими підтвердив фактичні обставини його вчинення, викладені в обвинувальному акті. Повідомив, що 05 лютого 2018 року ОСОБА_7 допомагав йому по господарству. Приблизно о 14 годині 40 хвилин він, сідаючи за кермо свого автомобіля, не бачив нікого поблизу транспортного засобу. Почав рух заднім ходом автомобіля, проїхав два-три метри, і почув, як щось не те. Виглянувши, побачив під заднім колесом ОСОБА_7 . Як потерпілий опинився під колесами автомобіля пояснити не може. Він, починаючи рух автомобіля заднім ходом, був впевнений, що позаду автомобіля нікого не було. Увчиненому щиро розкаюється.
Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні повідомила, що претензій, ні матеріального, ні морального характеру до ОСОБА_3 не має. Охарактеризувала його, як позитивну, доброзичливу людину. Зазначила, що ОСОБА_3 допомагав їй з похованням її чоловіка, сплатив за установку пам'ятника. Просила суворо ОСОБА_3 не карати і не позбавляти його волі.
Враховуючи повне визнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини, за клопотанням прокурора, за відсутності заперечень з боку потерпілої, обвинуваченого та його захисника, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і постановив розглянути вказану справу в порядку ч.3 ст.349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, потерпілої та дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого. На виконання вимог ч.3 ст.349 КПК України учасникам судового провадження роз'яснено про неможливість оскарження ними визнаних обставин в апеляційному порядку.
За результатами дослідження обвинувального акту, на підставі показань обвинуваченого, які є чіткими, послідовними, і такими, що не суперечать обставинам вчиненого кримінального правопорушення, викладеним в обвинувальному акті, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_8 правильно кваліфіковані органом досудового розслідування та прокурором за ч.2 ст.286 КК України - як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Положеннями ч.2 ст.65 КК України визначено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Відповідно до пункту 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14, при призначенні покарання за ст.286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину.
Відповідно до ст.12 КК України кримінальне правопорушення, скоєне обвинуваченим ОСОБА_3 , є тяжким злочином.
Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, за місцем проживання та за останнім місцем роботи характеризується позитивно; одружений, має на утриманні малолітню дитину - доньку ОСОБА_9 , 2010 року народження.
Також, встановлено, що на час ДТП ОСОБА_3 у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, не перебував.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого відповідно до ст.66 КК України, суд визнає активне сприяння розкриттю злочину, щире каяття, добровільне відшкодування шкоди, завданої злочином. Обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.
Згідно наданої досудової доповіді про обвинуваченого у кримінальному провадженні ризики вчинення ОСОБА_8 повторного кримінального правопорушення та небезпеки його для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінено як низькі. На думку працівників органу пробації, виправлення ОСОБА_8 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить небезпеки для суспільства (у тому числі окремих осіб).
Зважаючи на ступінь тяжкості злочину, його обставини, враховуючи думку працівників органу пробації, викладену в досудовій доповіді, наявність обставин, що пом'якшують покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також те, що ОСОБА_3 повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, суд вважає за необхідне призначити йому мінімальне покарання в межах санкції ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі із застосуванням положень ст.75 КК України щодо звільнення від покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку.
З метою посилення впливу призначеного покарання, визнано доцільним покласти обов'язки, що обмежують права обвинуваченого згідно з ч.1 та ч.2 ст.76 КК України.
Також, зважаючи на те, що ОСОБА_3 вчинив злочин з необережності, враховуючи наслідки, що настали, характер та мотиви допущених обвинуваченим порушень правил безпеки дорожнього руху, його ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, а також те, що за допомогою транспортного засобу він заробляє собі на життя та утримує сім'ю, суд приходить до висновку про те, що призначення ОСОБА_3 додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами не є доцільним.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався і підстав для його обрання суд на час ухвалення вироку не вбачає.
Цивільний позов у кримінальному провадженні потерпілою не заявлений.
Відповідно до ст.124 КПК України процесуальні витрати на залучення експертів для проведення автотехнічної експертизи, оформленої висновком № 5/10.1/140 від 20 лютого 2018 року, в розмірі 1144 гривні, та транспортно-трасологічної експертизи, оформленої висновком експерта № 5/10.4/116 від 16 лютого 2018 року, в розмірі 1144 гривні підлягають стягненню із обвинуваченого на користь держави.
Постановою про прилучення речових доказів від 06 лютого 2018 року визнано речовим доказом автомобіль «VOLKSWAGEN LT35», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходиться на території Марганецького ВП Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровській області.
Постановою від 09 лютого 2018 року накладено арешт на автомобіль «VOLKSWAGEN LT35», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Питання про речовий доказ та щодо зняття арешту з автомобіля вирішити відповідно до ст.100 КПК України та ст.174 КПК України відповідно.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.370, 374 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, і призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням та встановити іспитовий строк 2 (два) роки.
На підставі ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 :
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Іспитовий строк обчислювати відповідно до положень ст.165 КВК України з моменту проголошення вироку суду.
Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави процесуальні витрати на залучення експертів для проведення судових автотехнічної та транспортно-трасологічної експертиз в розмірі 2288 (дві тисячі двісті вісімдесят вісім) гривень.
Зняти арешт з автомобіля «VOLKSWAGEN LT35» реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_3 , накладений постановою слідчого судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 09 лютого 2018 року.
Речовий доказ - автомобіль «VOLKSWAGEN LT35», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зберігається на площадці тимчасового тримання транспорту Марганецького ВП Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, розташованого по вул.Кошового, 1 в м.Марганець, Дніпропетровської області згідно постанови від 06 лютого 2018 року - повернути власнику ОСОБА_3 .
Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам процесу.
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Марганецький міський суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, з підстав, передбачених ст.394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: ОСОБА_1