05.04.2018 Єдиний унікальний номер 205/4349/16-ц
05 квітня 2018 рокум. ДніпроСправа № 205/4349/16-ц
2/205/237/18
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Нижного А.В., за участю секретаря судового засідання Мовчана О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє також в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , яка діє також в інтересах неповнолітньої ОСОБА_9 , треті особи - 19 окремий мостовий загін ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), Управління-служба у справах дітей Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради, про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням, виселення та вселення,
представники: від позивачів - ОСОБА_10 , від відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_11 ,
Позивачі звернулись до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою, у якій просили:
зобов'язати відповідачів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (яка також діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_12 , 2009 року народження) та ОСОБА_13 усунути перешкоди в користуванні позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (яка також діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4 , 2009 р.н., та ОСОБА_5 , 2014 р.н.) жилим приміщенням - квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом допуску відповідачами ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_13 до проживання в зазначеній квартирі позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , передачі відповідачами ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_13 ключів від зазначеної квартири позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;
вселити позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (яка також діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4 , 2009 р.н., та ОСОБА_5 , 2014 р.н.) в жиле приміщення - квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;
виселити відповідачів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (яка також діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_12 , 2009 р.н.) та ОСОБА_13 з жилого приміщення - квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , як осіб, які самоправно зайняли зазначене жиле приміщення, без надання їм іншого жилого приміщення.
У подальшому позивачі уточнили заявлені вимоги, з урахуванням чого просять суд:
зобов'язати відповідачів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (яка також діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_12 , 2009 року народження) та ОСОБА_8 (яка також діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_9 , 2016 р.н.) усунути перешкоди в користуванні позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (яка також діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4 , 2009 р.н., та ОСОБА_5 , 2014 р.н.) жилим приміщенням - квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом допуску відповідачами ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до проживання в зазначеній квартирі позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , передачі відповідачами ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ключів від зазначеної квартири позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;
вселити позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (яка також діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4 , 2009 р.н., та ОСОБА_5 , 2014 р.н.) в жиле приміщення - квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;
виселити відповідачів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (яка також діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_12 , 2009 р.н.) та ОСОБА_8 (яка також діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_9 , 2016 р.н.) з жилого приміщення - квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , як осіб, які самоправно зайняли зазначене жиле приміщення, без надання їм іншого жилого приміщення.
Позов мотивований тим, що відповідачі самоправно, без жодних правових підстав заселились до спірної квартири та відмовляються виселятись з неї, внаслідок чого позивачі позбавлені можливості користуватись цією квартирою, незважаючи на те, що ОСОБА_1 та членам його сім'ї видано ордер на таку квартиру, а місце їх постійного проживання зареєстроване саме у цій квартирі.
ОСОБА_1 , а також представник позивачів у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити їх повністю з посиланням на обставини, викладені у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_6 та його представник надали до суду письмові заперечення проти позову, у яких просили відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що спірна квартира має статус службового житла, а відтак ОСОБА_1 втратив право на таке жило після звільнення з військової служби. Крім того, просили застосувати наслідки пропуску позивачами трирічного строку позовної давності.
Відповідачі та представник ОСОБА_6 у судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Представник 19 окремого мостового загону 26 об'єднаного загону Міністерства інфраструктури України (військова частина НОМЕР_1 ) у судовому засіданні позовні вимоги просила задовольнити повністю, оскільки відповідачі проживають у спірній квартирі без правових підстав.
Управління-служба у справах дітей Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради явку своїх представників у судове засідання не забезпечило, хоча належним чином повідомлялось про дату, час та місце судового засідання.
Заслухавши пояснення сторін, перевіривши викладені у позовній заяві обставини та вивчивши матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
22.08.2000р. ОСОБА_1 разом із членами своєї сім'ї дружиною ОСОБА_2 , донькою ОСОБА_14 , сином ОСОБА_15 отримали ордер № 000120 на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .
На вказаному ордері від 22.08.2000р. № 000120 міститься рукописний напис «службовий».
Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 118 ЖК УРСР жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.
Згідно з листом голови Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради від 12.06.2009р. житловим приміщенням у військовому містечку № НОМЕР_2 в/ч НОМЕР_1 статус службових рішеннями виконкому Ленінської районної у м. Дніпрі ради не надавався.
Незважаючи на те, що судом на підставі клопотань сторін було витребувано інформацію щодо статусу спірної квартири у Виконавчого комітету Новокодацької районної у м.Дніпрі ради, Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, Квартирно-експлуатаційної частини в/ч НОМЕР_1 , Галузевого державного архіву Міністерства оборони України, під час розгляду справи не здобуто доказів, які б підтверджували надання спірній квартирі статусу службового житла у встановленому законом порядку.
За таких обставин суд відхиляє твердження представника відповідача ОСОБА_6 на те, що спірна квартира є службовим житлом, оскільки належних доказів на підтвердження цього суду не надано.
31.08.2000р. ОСОБА_1 разом із членами своєї сім'ї дружиною ОСОБА_2 , донькою ОСОБА_14 , сином ОСОБА_15 зареєстрували своє місце проживання за адресою АДРЕСА_2 .
Відповідно до Розпорядження міського голови Дніпропетровської міської ради № 190 від 14.03.2007р. адреса зазначеного жилого приміщення була змінена на адресу: АДРЕСА_1 .
Водночас на момент видачі позивачу ордеру від 22.08.2000р. № 000120, та до часу розгляду цієї справи у спірній квартирі фактично проживає відповідач ОСОБА_6 з дружиною ОСОБА_7 та донькою ОСОБА_16 (з 2016 року - також донька ОСОБА_16 ОСОБА_9 , 2016р.н.), які відмовляються звільняти займану квартиру у добровільному порядку, що підтверджується листом командира 19 окремого мостового загону ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) від 26.05.2016р., висновком Новокадацького відділення Дніпровського відділу поліції ГУ НПУ в Дніпропетровській області від 04.05.2016р., а також показами свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 .
Судом встановлено, що відповідачі заселись до спірної квартири у травні 2000 року на підставі усної домовленості з попереднім квартиронаймачем ОСОБА_20 , який фактично проживав за іншою адресою, що підтверджується показами свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 .
Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 91 ЖК УРСР наймач жилого приміщення вправі за згодою членів сім'ї, які проживають разом з ним, і за згодою наймодавця здавати в піднайом жиле приміщення у випадках і в порядку, встановлюваних цим Кодексом. Договір піднайму укладається в письмовій формі з наступною реєстрацією у житлово-експлуатаційній організації.
Оскільки суду не надано доказів надання згоди наймодавцем на заселення відповідачів у спірну квартиру, а також письмового договору піднайму спірної квартири, суд доходить висновку, що відповідачі заселились у спірну квартиру без належних правових підстав, тобто самоправно.
Відповідно до ч. 3 ст. 116 ЖК УРСР осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
Таким чином, оскільки позивачі не змогли реалізувати своє право на вселення до спірної квартири, набуте на підставі ордеру від 22.08.2000р. № 000120, суд доходить висновку, що вони набули право вимагати усунення перешкод у реалізації такого права та виселення відповідачів на підставі ч. 3 ст. 116 ЖК УРСР.
Водночас представник відповідача ОСОБА_6 звернувся до суду з заявою, у якій просив суд застосувати наслідки пропуску позивачами трирічного строку позовної давності.
ЖК УРСР не містить окремих положень про строки позовної давності, проте, як передбачено ст. 62 цього Кодексу, при розгляді спорів, що випливають з договору найму жилого приміщення, суд застосовує норми цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 71 ЦК УРСР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Суд відхиляє посилання представника позивачів на те, що внаслідок самоправних дій відповідачів було порушено право позивачів на постійне користування спірною квартирою, що свідчить про триваючий характер правопорушення, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЖК УРСР на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 61 ЖК УРСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
З аналізу ст.ст. 58, 61 ЖК УРСР вбачається, що ордер на жиле приміщення є лише підставою для вселення у відповідне житлове приміщення, тоді як право користування житловим приміщенням виникає на підставі договору найму, який укладається в письмовій формі на підставі ордера.
Судом встановлено, що договір найму квартири на підставі ордеру від 22.08.2000р. №000120 не укладався, що підтвердив ОСОБА_1 у судовому засіданні, а відтак суд доходить висновку, що у позивачів не виникло право користування спірною квартирою.
У ордері від 22.08.2000р. №000120 зазначено, що він дійсний протягом 10 днів.
Оскільки внаслідок дій відповідачів позивач не зміг вселитись до квартири за адресою АДРЕСА_1 протягом строку дії ордеру від 22.08.2000р. № 000120, суд доходить висновку, що перебіг позовної давності за заявленими позовними вимогами розпочався з дня, наступного після завершення строку дії ордеру від 22.08.2000р. № 000120, тобто з 02.09.2000р.
Таким чином, оскільки право на звернення до суду із зазначеним позовом виникло з 02.09.2000р., а позивачі звернулись до суду з даним позовом лише 06.06.2016р., суд доходить висновку, що вони подали вказаний позов після спливу трирічного строку позовної давності.
Відповідно до ч.ч. 3-5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Згідно з ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Суд відхиляє посилання позивачів як на поважні причини пропуску строку позовної давності на те, що відповідачі починаючи з 2000р. у відповідь на звернення позивачів неодноразово визнавали факт неправомірності свого проживання у спірній квартирі та обіцяли позивачам виселитись у добровільному порядку, оскільки доказів на підтвердження викладених обставин суду не надано.
Суд також відхиляє посилання позивачів на лист ОСОБА_6 на ім'я командира 19 окремого мостового загону ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) від 22.01.2013р., у якому ОСОБА_6 вказав, що йому відомо про факт розподілення спірної квартири на користь ОСОБА_1 та він не заперечує проти звільнення вказаної квартири у добровільному порядку, оскільки, по-перше, позов подано більш ніж через три роки з моменту написання вказаного листа та, по-друге, лист написано не на ім'я позивачів та уже після спливу строку позовної давності, а відтак не може бути підставою для переривання строку позовної давності на підставі ч. 1 ст. 264 ЦК України або поважною причиною пропуску такого строку в розумінні ч. 5 ст. 267 ЦК України.
Суд вважає необґрунтованими твердження представника позивачів про порушення внаслідок дій відповідачів прав на житло малолітніх дітей ОСОБА_4 , 2009 р.н., та ОСОБА_5 , 2014 р.н., оскільки відповідне правопорушення у вигляді перешкоджання вселенню до спірної квартири мало місце у 2000р., тобто ще до народження вказаних осіб.
З огляду на викладене, а також враховуючи, що позивачем при зверненні до суду було пропущено загальний трирічний строк позовної давності, а поважних причин пропуску такого строку не встановлено, у суду існують визначені ст. 267 ЦК України підстави для відмови у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 4, 10, 76, 264-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після завершення апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 10.04.2018р.
СуддяА.В. Нижний