Справа № 815/1360/18
13 квітня 2018 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко O.A., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання бездіяльності та дій протиправними, скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, у якому позивач просить суд:
1. Визнати бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області незаконною, яка виразилася у не своєчасному повідомленні ОСОБА_1 про можливість вийти на пенсію, не надавши йому потрібної інформації та необхідних документів для звернення та оформлення пенсії;
2. Визнати дії Головного управління Національної поліції в Одеській області незаконними, які виразилися у завідомо незаконному звільненні.
3. Скасувати Наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області №302 о/с від 10 травня 2016 року в частині звільнення з поліції ОСОБА_1.
4. Поновити на посаді старшого оперуповноваженого Чорноморського відділення поліції Овідіопольського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області
5. Стягнути з Головного управління національної поліції Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10 травня 2016 року по день ухвалення рішення.
Окрім цього, разом з адміністративним позовом представник позивача подав до суду клопотання про поновлення процесуального строку на звернення до суду із адміністративним позовом.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року судом на підставі положень ч.1 ст.169 та ч.1 ст.123 КАС України даний адміністративний позов залишено без руху та надано десятиденний термін на усунення недоліків позовної заяви з моменту отримання копії ухвали.
В ухвалі від 23 січня 2018 року зазначено, що відсутність у позивача наказу про звільнення та його трудової книжки не є поважною причиною пропуску строку, оскільки їх відсутність не позбавляла позивача можливості звернутись до суду із даним позовом. Окрім цього позивач не надав суду доказів того, що звертався до відповідача із вимогою видати йому його трудову книжку із наказом про звільнення, та що Головне управління Національної поліції в Одеській області йому у цьому відмовляло.
В ухвалі суду від 28.12.2017 року судом роз'яснено позивачу, що недоліки повинні бути усунені, шляхом надання до суду належним чином оформленої позовної заяви та засвідчених належним чином письмових доказів на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також шляхом надання до суду належним чином оформленої письмової заяви із наведенням підстав поновлення пропущеного строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Копію ухвали суду від 02 квітня 2018 року отримано позивачем 03 квітня 2018 року, що підтверджується розпискою.
12 квітня 2018 року за вх.№10065/18 через канцелярію Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява із належним чином оформленим адміністративним позовом, засвідченими додатками та заявою про поновлення пропущеного строку на звернення до адміністративного суду з доданими копіями листа «Одеської установи виконання покарань (№21)» та ухвали апеляційного суду Одеської області від 10.06.2016 року по справі №522/2996/16-к.
У заяві від 12 квітня 2018 року про поновлення процесуального строку на звернення до адміністративного суду позивач зазначає, що ОСОБА_2 на момент звільнення знаходився в слідчому ізоляторі (Одеська установа виконання покарань (№21)), після звільнення довгий час знаходився під домашнім арештом на підставі ухвали апеляційного суду Одеської області від 10.06.2016 року. Запобіжні заходи дуже негативно вплинули на здоров'я ОСОБА_2 Знаходження працівником поліції в тюрмі надає психічний надлом, треба час на відновлення психічної рівноваги та здоров'я в цілому. Водночас були проблеми з працевлаштуванням, так як, кримінальна справа в рамках якої, ОСОБА_2 був заарештований, набула резонансу в Україні. Пройшло багато часу, щоб знайти роботу, але офіційно працевлаштуватися не виявилося можливим, тому що потребували трудову книжку. 06 березня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до ГУНП в Одеській області з заявою про отримання наказу про звільнення та трудової книжки, які отримав 13 березня 2018 року. Під час отримання наказу про звільнення, ОСОБА_2 дізнався, що на час звільнення він мав право отримати пенсію за вислугою років, про що, саме, і зазначено в наказі. Працівник кадрової служби ГУНП в Одеській області пояснив, що треба поновити строк на звернення до суду та скасувати наказ про звільнення з метою подальшого звернення до Пенсійного фонду з заявою про оформлення пенсії. На момент звільнення позивачу не було запропоновано оформити пенсію, а сам ОСОБА_2 не знав про те, що він за вислугою років має право йти на пенсію. Позивач в правовому плані є необізнаною людиною. Просить поновити ОСОБА_1 процесуальний строк на звернення до суду із позовом.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з п.5 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Суддя зазначає, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
За результатом вивчення заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, позовної заяви та доданих до неї матеріалів, суддею не вбачається підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.
Суд зазначає, що позивач згідно листа №5/6-5355 від 11.04.2018 року «Одеської установи виконання покарань (№21)» звільнений 10.06.2016 року згідно ухвали апеляційного суду Одеської області (з-під варти) на домашній арешт. Перебування позивача під домашнім арештом не є поважною підставою пропуску строку звернення до суду, оскільки не позбавляло можливості позивача звернутись до суду (шляхом подання позовної заяви особисто до Одеського окружного адміністративного суду чи шляхом надіслання позову засобами поштового зв'язку) та користуватись при цьому правовою допомогою.
Також суд не приймає до уваги посилання позивача на негативний вплив запобіжних заходів на його здоров'я, оскільки доказів на підтвердження цього суду не надано.
Юридична необізнаність позивача також не є об'єктивною обставиною непереборного характеру, а відтак не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Інститут строків в судовому процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
При цьому слід зазначити, що судом вбачаються підстави для поновлення строку звернення до суду виключно з ініціативи та в межах наведених доводів особи, яка подала заяву. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльності), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Разом з цим, поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Поважність причин пропуску строку звернення до суду суд оцінює у кожному конкретному випадку з метою визначення правових наслідків. Так, поважними причинами можуть бути визнані: захворювання, що перешкоджає звернутись до суду, відрядження, несвоєчасне отримання оскаржуваного рішення, тощо.
Частина перша статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року(надалі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини звертав увагу, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права" ( рішення від 4 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France), Series A № 333-B, crop. 42, пункт 36).
Позивачем не зазначається та з матеріалів справи не вбачається обставин, що заважали б позивачу та могли бути об'єктивними перешкодами для звернення до Одеського окружного адміністративного суду за захистом своїх прав та інтересів у передбачений законом строк.
Отже, з наведених доводів позивачем у заяві про поновлення строку для звернення до адміністративного суду суд не вбачає наявності поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Згідно ч.2 ст.123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи вищевикладене, суддя дійшов висновку про необхідність повернення позовної заяви позивачу.
Керуючись ст.ст.123, 169, 241, 248, 294-295 КАС України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання бездіяльності та дій протиправними, скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - повернути позивачеві, роз'яснивши що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали разом з позовною заявою та всіма додатками до неї надіслати позивачеві.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, визначеному ст. 295 та п.15.5 розділу VІІ КАС України. Ухвала набирає законної сили відповідно до приписів ст.256 КАС України.
Суддя Вовченко O.A.