Справа № 815/192/18
13 квітня 2018 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Куща М.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) позовну заяву за позовом ОСОБА_1 комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг до Кредитної спілки “Перше кредитне Товариство” про стягнення штрафу в сумі 17000 грн.,-
До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг до Кредитної спілки “Перше кредитне Товариство”, в якому позивач просить:
стягнути з Кредитної спілки «Перше Кредитне товариство» (вул. Базарна, будинок 104, Приморський район, м. Одеса, 65020, код ЄДРПОУ 23212644) до Державного бюджету України, на рахунок територіального управління Державної казначейської служби України за місцем знаходження платника на балансовий рахунок 3111 «Надходження до загального фонду державного бюджету», код бюджетної класифікації за доходами 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції», символ звітності 106 штраф у сумі 17000 грн.
Ухвалою від 16.01.2018 року Одеським окружним адміністративним судом вказану позовну заяву було залишено без руху.
29.01.2018 року (вх. № ФП/22/18) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про продовження строку на усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 29.01.2018 року Одеським окружним адміністративним судом клопотання представника позивача про продовження строку на усунення недоліків позовної заяви задоволено. Продовжено строк на усунення недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі суду від 26.01.2018 року, до 15.02.2018 року.
09.02.2018 року (вх. № 3825/18) на виконання ухвали позивач надав до суду платіжне доручення про сплату судового збору № 78 від 31.01.2018 року, чим усунув зазначені судом недоліки.
Ухвалою від 12.02.2018 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 01.03.2018р. о 10:00 год.
26.02.2018 року (вх. № 5596/18) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника.
29.03.2018 року (вх. № 8776/18) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на адміністративний позов.
10.04.2018 року (вх. № 9738/18) представником відповідача до канцелярії суду подано заяву в обґрунтування несвоєчасного надання відзиву на позов.
10.04.2018 року (вх. № 9739/18) представником відповідача до канцелярії суду подано клопотання про приєднання письмових доказів.
10.04.2018 року (вх. № 9736/18) представником відповідача до канцелярії суду подано заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач є органом, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. За таких обставин, 19.08.2017 року складено акт відносно відповідача, про правопорушення, вчинені ним на ринку фінансових послуг за № 1587/15-2/9. Постановою від 04.10.2017 року № 1148/1587/15-2/9-П відносно відповідача застосовано штрафну санкцію, проте на момент пред'явлення цього позову, документів, які б підтверджували виконання зазначеної постанови до позивача не надходило, що стало підставою для звернення до суду.
Від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов (а.с. 60-63), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», на який посилається позивач, регулює відносини, що виникають між учасниками ринків фінансових послуг під час здійснення операцій з надання фінансових послуг. Однак, у 2017 році відповідач не міг здійснювати і не здійснював будь-яких операцій з надання фінансових послуг будь-кому, оскільки строк дії ліцензії КС «Перше кредитне товариство» серії АВ № 362538 від 07.08.2007 року на право залучення внесків її членів на депозитні рахунки закінчився 07.08.2010 року, а дія ліцензії КС «Перше кредитне товариство» серії АБ 344687 на право надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів закінчився 30.05.2009 року, що свідчить про відсутність у відповідача в попередніх роках, а також у 2017 році господарської діяльності через відсутність відповідних ліцензій, а іншої діяльності, крім передбаченої Законом він не мав права здійснювати.
В судове засідання, призначене на 10.04.2018 р. о 09:20 год., сторони сповіщались належним чином та завчасно про дату, час та місце судового засідання, не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального засобу технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до ч.9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про можливість розглянути позовну заяву в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).
За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_1 комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг Одеському окружному адміністративному суду.
Відносно Кредитної спілки «Перше кредитне товариство» начальником відділу пруденційного нагляду за кредитними установами департаменту регулювання та нагляду за кредитними установами Нацкомфінпослуг ОСОБА_2 та головним спеціалістом відділу пруденційного нагляду за кредитними установами департаменту регулювання та нагляду за кредитними установами Нацкомфінпослуг ОСОБА_3 відповідно до п.п. 1.11 та 4.2 Положення про застосування ОСОБА_1 комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затвердженого розпорядженням Нацкомфінпослуг від 20.11.2012 року № 2319, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.12.2012 року за № 2112/22424, складено акт про правопорушення, вчинені Кредитною спілкою «Перше кредитне товариство» на ринку фінансових послуг від 19.08.2017 №1587/15-2/9 (а.с. 10-11).
Згідно з висновками вказаного ОСОБА_1 відповідачем порушено вимоги законодавства у сфері надання фінансових послуг, а саме:
- ст. 14 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» у частині обов'язковості надання фінансовою установою звітності відповідно до вимог законів та нормативно-правових актів державних органів з питань регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг;
- абз. 4 п. 2.1 розділу 2 Порядку складання та подання звітності кредитними спілками та об'єднаними кредитними спілками до ОСОБА_1 комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 25.12.2003 року № 177, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2004 року за № 69/8668, у частині подання до Нацкомфінпослуг аудиторського висновку (звіту) не пізніше 1 червня року, наступного за звітним роком;
абз. 2 п. 2.2.2 п. 2.2 Порядку № 177, у частині подання до Нацкомфінпослуг проміжних звітних даних - не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом.
22.08.2017 року (вих. № 6374/15-8/33) ОСОБА_1 комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, на адресу Відповідача було направлено ОСОБА_1 про правопорушення та запрошення прийняти участь уповноваженого представника Товариства на розгляді справи на Комісії 06.09.2017 року о 11 год. 00 хв. (а.с. 22), що підтверджується списком групованих поштових відправлень рекомендованих листів № 19191 (а.с. 19).
На підставі ОСОБА_1 комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг прийнято постанову від 04.10.2017 №1148/1587/15-2/9-П, якою до Кредитної спілки «Перше кредитне товариство» застосовано штрафну санкцію у розмірі 17 000, 00 грн.
05.10.2017 року (вих. № 7318/15-8/30) ОСОБА_1 комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, на адресу Відповідача було направлено постанову про застосування штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг від 04.10.2017 року № 1148/1587/15-2/9-П, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів № 22290 (а.с. 20).
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.
Метою цього Закону є створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.
Згідно ст. 39 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону.
ОСОБА_1 комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ОСОБА_1 комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може накладати штрафи в розмірах, передбачених статтями 41 і 43 цього Закону.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 41 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ОСОБА_1 комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує до учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) штрафні санкції за неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації - у розмірі від 100 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з пунктом 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», штрафи, передбачені статтею 41 цього Закону, накладаються Головою, іншими членами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, а також уповноваженими комісією посадовими особами після розгляду матеріалів, що засвідчують факт правопорушення.
Згідно ч. 3 ст. 41 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», штрафи, накладені національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, стягуються у судовому порядку.
Указом Президента України від 23 листопада 2011 року №1070/2011 затверджено Положення про ОСОБА_1 комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
Згідно з п.п. 1, 2 зазначеного Положення, ОСОБА_1 комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг), є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним ОСОБА_4 України.
Нацкомфінпослуг здійснює державне регулювання ринків
фінансових послуг у межах, визначених законодавством.
Нацкомфінпослуг у своїй діяльності керується Конституцією
та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Розпорядженням ОСОБА_1 комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 20.11.2012 № 2319, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 18 грудня 2012 року № 2112/22424, затверджено Положення про застосування ОСОБА_1 комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України.
Це Положення визначає порядок провадження у справах про порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг (далі - справи про правопорушення), механізм прийняття рішень ОСОБА_1 комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - Нацкомфінпослуг) про застосування заходів впливу та їх оскарження.
Згідно з пунктом 1.3 зазначеного Положення його метою є врегулювання правовідносин, пов'язаних, у тому числі із складанням уповноваженими та посадовими особами Нацкомфінпослуг документів про порушення законодавства про фінансові послуги та застосуванням Нацкомфінпослуг або уповноваженими особами Нацкомфінпослуг заходів впливу.
Пунктом 1.4 зазначеного Положення встановлено, що заходи впливу застосовуються в порядку, визначеному цим Положенням.
Згідно з пунктом 1.5. Положення Нацкомфінпослуг як колегіальний орган або уповноважені особи Нацкомфінпослуг обирають і застосовують заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення законодавства про фінансові послуги, враховуючи наслідки порушення та застосування таких заходів.
Посадова особа Нацкомфінпослуг при виявленні порушення законодавства про фінансові послуги, за яке застосовується захід впливу, складає акт про правопорушення (пункт 1.11 Положення).
Відповідно до пп. 3 п. 2.1 зазначеного вище Положення Нацкомфінпослуг може застосовувати заходи впливу, у тому числі такі як накладати штрафи в розмірах, передбачених статтею 41 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".
Рішення про накладення штрафної санкції (штрафу) на особу за правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг, приймається у вигляді постанови уповноваженої особи Нацкомфінпослуг (пункт 2.4 Положення).
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансова установа зобов'язана вести облік своїх операцій та надавати звітність відповідно до вимог законів та нормативно-правових актів державних органів з питань регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг.
Пунктом 2 Порядку складання та подання звітності кредитним спілкам та об'єднаними кредитними спілками до ОСОБА_1 комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 25.12.2003 року № 177, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2004 року за № 69/8668 передбачено, що звітність, яку подає кредитна спілка до Нацкомфінпослуг, включає: річну фінансову звітність за формами, установленими Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність"; звітні дані (проміжні звітні дані та звітні дані за рік) за формами, установленими в цьому Порядку; нерегулярні звітні дані за формою, встановленою у додатку 10 до цього Порядку.
Відповідно до п. 2.1 зазначеного порядку, річна фінансова звітність подається не пізніше 28 лютого року, наступного за звітним.
Аудиторський висновок (звіт) подається не пізніше 01 червня року, наступного за звітним роком.
Відповідно до ст. 2 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг, цей Закон регулює відносини, що виникають між учасниками ринків фінансових послуг під час здійснення операцій з надання фінансових послуг.
Згідно п. 9 ч. 1 ст. 28 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг, ОСОБА_1 комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції проводить самостійно чи разом з іншими державними органами перевірку діяльності учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг), а також інших юридичних осіб та фізичних осіб, які здійснюють діяльність з надання фінансових послуг, для якої законом встановлені вимоги щодо одержання ліцензії та/або реєстрації, без відповідної ліцензії та/або реєстрації.
Відповідно ч. 2 ст. 1 Закону України «Про кредитні спілки», кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених цим Законом.
Згідно ч. 5 ст. 8 Закону України «Про кредитні спілки», Ліцензуванню підлягає діяльність кредитної спілки із залучення внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також інші види діяльності відповідно до закону.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про кредитні спілки», провадження кредитною спілкою іншої діяльності, крім передбаченої цим Законом, не допускається.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 22 Закону України «Про кредитні спілки», Кредитна спілка зобов'язана вести оперативний і бухгалтерський облік результатів своєї діяльності відповідно до законодавства України, а також статистичну звітність та подавати її в установлених порядку та обсязі органам статистики.
Кредитна спілка подає Уповноваженому органу фінансову звітність та інші звітні дані в обсягах, формах та у строки, встановлені Уповноваженим органом, а також надає на запити Уповноваженого органу необхідні пояснення щодо звітних даних.
Результати фінансової діяльності кредитної спілки визначаються на підставі річної звітності, включаючи баланс та звіт про доходи і витрати. Звітність про фінансово-господарську діяльність за рік підлягає затвердженню загальними зборами членів кредитної спілки.
Так, вимоги до кредитних спілок, які зазначені в Законі України «Про кредитні спілки», стосуються фінансових організацій, що працюють у звичайному режимі, тобто надання послуг свої членам для задоволення їхніх потреб на підставі діючої ліцензії наданої Уповноваженим органом на право залучення внесків їх членів на депозитні рахунки та діючої ліцензії Уповноваженого органу на право надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів.
Як зазначено у відзиві на позовну заяву та не спростовується позивачем, строк дії ліцензії Кредитної спілки «Перше кредитне товариство» серії АВ № 362538 від 07.08.2017 року на право залучення внесків її членів на депозитні рахунки закінчився 07.08.2010 року, що також підтверджується відомостями з офіційного вебсайту позивача (а.с. 64).
Крім того, Ліцензія Кредитної спілки «Перше кредитне товариство» серії АБ № 344687 на право надавати фінансові кредити її членам за рахунок залучених коштів, крім внесків (вкладників) членів кредитної спілки на депозитні рахунки закінчився 30.05.2009 року (а.с. 65).
Також, суд акцентує увагу на тому, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.04.2016 року у справі № 7/17-2087-2011, припинено провадження про банкрутство Кредитної спілки «Перше кредитне товариство» та зобов'язано відповідача виконувати умови Мирової угоди затвердженої судом.
А тому, відповідач знаходиться під дією Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Статтею 21 Закону України «Про кредитні спілки» зазначено усі види діяльності кредитної спілки, якими відповідач не займається з травня 2009 року та з серпня 2010 року, оскільки Провадження кредитною спілкою іншої діяльності, крім передбаченої цим Законом, не допускається, а тому відповідач у 2017 році не міг здійснювати будь-яких операцій з надання фінансових послуг.
Таким чином, постанова № 1148/1587/15-2/9-П від 04.10.2017 року, якою було застосовано до Кредитної спілки «Перше кредитне товариство» штрафної санкції у розмірі 17000,00 грн. є протиправна та підлягає скасуванню.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 3; код ЄДРПОУ 38062828) до Кредитної спілки “Перше кредитне Товариство” (місцезнаходження: 65020, Одеська обл., місто Одеса, вул. Базарна, будинок 104; код ЄДРПОУ 23212644) про стягнення штрафу в сумі 17000 грн. - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.
Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя О.М. Тарасишина
.