11 квітня 2018 року
м.Суми
Справа №592/12805/17
Провадження № 22-ц/788/492/18
Апеляційний суд Сумської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Біляєвої О.М. (суддя-доповідач),
суддів: Кононенко О.Ю., Криворотенка В.І.,
за участю секретаря судового засідання Кияненко Н.М.,
сторони:
позивач ОСОБА_1,
відповідач ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми в складі судді Костенка В.Г. від 15 січня 2018 року, ухвалене в м. Суми, повне рішення складене 19 січня 2018 року,
Відповідно до пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402 VIII «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.
Пунктом 8 частини першої розділу ХIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
09 листопада 2017 року ОСОБА_1 пред'явила даний позов до ОСОБА_2, в обґрунтування якого посилалась на те, що 04 жовтня 2013 року вони зареєстрували шлюб, у якому 18 вересня 2015 року народився син ОСОБА_3.
З червня 2017 року шлюбні відносини фактично припинені, подружжя однією сім'єю не проживає і спільне господарство не веде. Дитина проживає разом з матір'ю.
Ураховуючи, що між сторонами у справі не досягнуто згоди щодо розміру аліментів на дитину і дружину, з якою проживає син, ОСОБА_1 просила на підставі статей 84, 180-182 СК України стягнути з відповідача на її користь аліменти на сина в розмірі ? частки від заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову до досягнення дитиною повноліття. Стягнути з відповідача на її користь аліменти на дружину у розмірі 1/6 частки від заробітку (доходу) платника аліментів до досягнення сином трьох років.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 січня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволений.
Рішення мотивовано тим, що відповідно до норм Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття; дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
У лютому 2018 року ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою до Апеляційного суду Сумської області, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення, визначивши розмір аліментів на дитину і дружину в твердій грошовій сумі 1300 грн і 500 грн відповідно.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не врахував відсутність підстав для стягнення аліментів у частці від заробітку, оскільки платник аліментів не працює, стабільного доходу не має.
Відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі позивачем не поданий.
Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 12 березня 2018 року цивільну справу призначено до розгляду на 26 березня 2018 року.
Проте ОСОБА_2 і його представник ОСОБА_4 у судове засідання не з'явились, подали клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою від 26.03.2018, постановленою судом апеляційної інстанції, не виходячи до нарадчої кімнати, і занесеної до протоколу судового засідання, клопотання було задоволено, у зв'язку з цим судове засідання відкладено на 11 квітня 2018 року.
Відповідач і його представник повторно не з'явились у судове засідання 11 квітня 2008 року, про дату, час і місце якого належним чином повідомлені; подали заяву про відкладення розгляду справи. Суд визнав повідомлені ними причини повторної неявки неповажними і ухвалив розглянути справу за відсутності особи, яка подала апеляційну скаргу, і її представника - адвоката ОСОБА_4
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Крім того, за правилом частини першої статті 371 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Межі відкладення судового засідання не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.
ОСОБА_1 і її представник ОСОБА_5 просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення без змін.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції правильно встановив, що 04 жовтня 2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, у якому 18 вересня 2015 року народився син ОСОБА_3 (ас. 4, 5).
Сторони не проживають однією сім'єю, спільне господарство не ведуть. Дитина проживає з позивачем. Домовленість між батьками про сплату аліментів відсутня.
Установлені судом обставини сторонами не оспорюються
Згідно з частинами другою, четвертою статті 84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі (ч. ст. 80 СК).
У справі, яка переглядається, суд з урахуванням установлених обставин і наведених норм права дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Ухвалюючи рішення в цій частині позовних вимог, суд присудив аліменти одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя, тобто у спосіб, передбачений законом.
Посилання відповідача у скарзі на відсутність у нього постійного заробітку і достатніх коштів для сплати аліментів на дружину у розмірі 1/6 частки його доходу не спростовують висновки суду про обґрунтованість вимог позивача, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження цих аргументів. Відомості про припинення підприємницької діяльності не доводять факт, що особа, яка подала апеляційну скаргу, не отримує інших доходів.
Крім того, необхідна умова для присудження аліментів на дружину, а саме: чоловік може надавати матеріальну допомогу, - частково визнається ОСОБА_2, що підтверджується як протоколом судового засідання, на який не принесені зауваження, так і апеляційною скаргою.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (ст. 141 СК України).
Статтею 51 Конституції України, статтею 180 СК України визначено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина 3 статті 181 СК України).
При визначенні розміру аліментів суд ураховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 182 СК України).
Частина друга статті 182 СК України наголошує, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Отже, установивши відсутність домовленості між батьками про сплату аліментів на малолітню дитину, урахувавши обставини, передбачені частиною першою статті 182 СК, суд попередньої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог і стягнення аліментів у судовому порядку в розмірі, визначеному позивачем. При цьому суд урахував встановлене частиною 3 статті 181 СК України право позивача обирати спосіб стягнення аліментів.
Не погоджуючись з розміром аліментів, визначеного позивачем і присудженого судом, ОСОБА_2 на порушення вимог статей 12, 80 ЦПК України, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, належних, достовірних і достатніх доказів не надав.
Доводи скарги про не застосування судом положень статті 184 СК України, яка регулює визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки ця норма в редакції Закону від 17 травня 2017 року № 2037-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів" надає право суду визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі лише за заявою одержувача і не пов'язує з наявністю чи відсутністю у платника аліментів постійного або мінливого доходу.
За таких обставин суд апеляційної інстанції визнає, що наведені в апеляційній скарзі доводи не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття судового рішення про скасування чи зміну оскаржуваного рішення.
Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, встановивши відповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; а також що суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишає без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 січня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий О.М. Біляєва
Судді: О.Ю. Кононенко
ОСОБА_6
Дата складення повного судового рішення - 12 квітня 2018 року
ОСОБА_7Біляєва