11 квітня 2018 року
м.Суми
Справа №592/13111/17
Номер провадження 22-ц/788/635/18
Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Біляєвої О. М. , Кононенко О. Ю.
за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково - виробниче об'єднання»
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково - виробниче об'єднання»
на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 лютого 2018 року в складі судді Литовченка О.В., ухвалене у м. Суми,
Відповідно до пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402 VIII «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.
Пунктом 8 частини першої розділу ХIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 пред'явив даний позов до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» (далі - ПАТ «Сумське НВО»), в обґрунтування якого посилався на те, що з 14 червня 1999 року перебуває в трудових відносинах з відповідачем, у тому числі з 01 червня 2014 року займає посаду провідного інженера-конструктора інженерно-технічного центру.
За період з червня по вересень 2017 року відповідач не виплатив нараховану заробітну плату, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з затримкою термінів виплати, суми індексації заробітної плати.
Позивач з урахуванням уточнення позовних вимог просив стягнути з ПАТ «Сумське НВО» на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за липень - жовтень 2017 року та 735 грн. витрат за надання правової допомоги (а.с. 2-4, 18).
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 лютого 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ПАТ «Сумське НВО» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 7727 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 685 грн.
Стягнуто з ПАТ «Сумське НВО» на користь держави судовий збір в розмірі 640 грн.
В апеляційній скарзі ПАТ «Сумське НВО», посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в розмірі 685 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині. При цьому зазначає, що у зв'язку з набранням чинності Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року, позивач не має права на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, оскільки чинним на момент ухвалення рішення законодавством відшкодування витрат на допомогу представників (не адвокатів) не передбачено.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача - ОСОБА_2, який заперечував проти апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі відповідач оскаржує рішення суду лише в частині стягнення витрат на правову допомогу. Рішення суду щодо суті спору, а саме стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, відповідачем не оскаржується.
З огляду на матеріали справи, 01 листопада 2017 року ОСОБА_1 уклав договір про надання юридичних послуг з метою захисту його трудових прав з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, яка є фахівцем у галузі права, а 15 листопада 2017 року пред'явив до суду даний позов.
Згідно з роз'ясненнями, що надані Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 47 постанови «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42, 56 ЦПК України, в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року).
На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав договір про надання юридичних послуг від 01 листопада 2017 року, витяг з реєстру платників єдиного податку, рахунок від 04 грудня 2017 року, квитанцію від 30 грудня 2017 року до прибуткового касового ордеру про сплату 735 грн. і акт про надання юридичних послуг.
Частково компенсуючи позивачеві з відповідача понесені і документально підтверджені витрати на правову допомогу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що дії на виконання договору про надання правової допомоги були вчинені фахівцем у галузі права до 15 грудня 2017 року, тобто до набрання Цивільним процесуальним кодексом України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII законної сили, а тому позивач має право на відшкодування понесених витрат.
Отже, довід апеляційної скарги про безпідставність відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану фахівцем у галузі права, суд апеляційної інстанції відхиляє.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування ухваленого рішення. Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» залишити без задоволення.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 лютого 2018 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - В.І. Криворотенко
Судді:
ОСОБА_4
ОСОБА_5