Справа № 755/1285/18
"12" квітня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Галагана В.І.,
за участю секретаря Ламбуцької Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу з ОСОБА_2, мотивуючи свої вимоги тим, що 01.07.2017 року Шевченківським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві між сторонами зареєстровано шлюб, від якого спільних неповнолітніх дітей не мають. Однак сімейне життя з відповідачем у подальшому не склалось через відсутність порозуміння, розходження поглядів на сімейні відносини, сімейні обов'язки з ведення спільного господарства та виховання дитини. Позивач та відповідач зрозуміли, що вони зовсім різні люди, і не тільки за характерами, але й за інтересами та поглядами на життя, практично не розуміють один одного, не підтримують шлюбно-сімейних відносин, спільного господарства не ведуть. Позивач вважає спільне сімейне життя з відповідачем неможливим, що є підставою звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлена належним чином, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду справи неодноразово повідомлявся належним чином, про поважні причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.
У зв'язку з неявкою в засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає положенню частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Згідно з положенням ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 01.07.2017 року зареєстрували шлюб у Шевченківському районному у місті Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, що підтверджено свідоцтвом про шлюб, виданим Шевченківським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 01.07.2017 року, актовий запис № 988. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_1 змінила прізвище на «ОСОБА_1». (а.с. 7)
06.10.2017 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, змінила прізвище на «ОСОБА_1», що підтверджено свідоцтвом про зміну імені, виданим Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 06.10.2017 року, актовий запис № 141. (а.с. 10)
Згідно положення частини 2 статті 36 та статті 51 Сімейного кодексу України, шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.
Судом достовірно встановлено, що сторони від шлюбу не мають спільних неповнолітніх дітей, сімейне життя позивача та відповідача не склалось у зв'язку з тим, що вони мають різні погляди на життя, не в змозі дійти до єдиної думки при вирішенні сімейних та побутових проблем, протягом тривалого часу не підтримують шлюбних стосунків та не ведуть спільного господарства, шлюб між позивачем та відповідачем носить лише формальний характер, за даних обставин поновлювати сімейно-шлюбні відносини сторони бажання не мають.
Згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу.
Суд прийшов до висновку, що сім'я розпалась остаточно і поновити шлюбні відносини між позивачкою та відповідачем неможливо. Подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
Згідно змісту позовної заяви, позивач займає категоричну позицію щодо розірвання шлюбу, заперечує будь-яку можливість для примирення з відповідачем.
Згідно ст. 3 Сімейного Кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Сторони проживають окремо за обопільною згодою, що не пов'язана з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми чи інших поважних причин. При таких обставинах сім'я фактично розпалась і поновити сімейні відносини неможливо.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що причини, з яких позивач наполягає на розірванні шлюбу є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими, оскільки тривалий час сторони не підтримують сімейно-шлюбних стосунків, спільного господарства не ведуть, поновлювати сімейно-шлюбні відносини наміру не мають, фактично живуть окремим один від одного життям, тому суд вважає, що формальне існування даного шлюбу суперечить моральним засадам суспільства, тому позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. (ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України)
В порядку статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, ураховуючи задоволення позову в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 704,80 грн.
Керуючись ст. ст. 36, 51, 111, 112 Сімейного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст.ст. 2, 4, 6-13, 82, 89, 133, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1) до ОСОБА_2 (останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_1) про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований Шевченківським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 01 липня 2017 року (актовий запис № 988) - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704,80 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 12 квітня 2018 року.