02.04.2018 Справа № 756/13425/16-ц
№756/13425/16-ц
№2/756/448/18
Іменем України
02 квітня 2018 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Тітова М.Ю.
за участю секретаря Лісовенка О.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Омега-Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», третя особа: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про визнання правочинів недійсними,
Позивач звернувся до суду з позовом до ПАТ «Омега Банк», ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», ТОВ «Кредитні ініціативи», третя особа: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про визнання правочинів недійсними. Свої вимоги обґрунтовує тим, тим, що у березні 2008 року між нею та ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Омега-Банк», було укладено кредитний договір № 1003/0308/55-003, за умовами якого позивач отримала кредит у сумі 31900 доларів США під 11,9% річних строком до 03.03.2018. 28.11.2012 між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» укладено договір факторингу №15 про відступлення права вимоги за вказаним кредитним договором. Того ж дня між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір факторингу про передачу прав відступлення за кредитними договорами, на підставі якого право вимоги за кредитним договором № 1003/0308/55-003 від 03.03.2008 перейшло до ТОВ «Кредитні ініціативи». Позивач вважає, що договори факторингу не відповідають вимогам законодавства України, Конвенції про міжнародний договір, Розпорядженню Держфінпослуг № 231 від 03.04.2009. Так, позивач є споживачем кредитних та фінансових послуг, за отримані в кредит кошти придбала квартиру для свого сімейного, домашнього користування, а тому ПАТ «Сведбанк» не мав законних підстав для відступлення права вимоги за споживчим кредитним договором ТОВ «ФК «Вектор Плюс», який, в свою чергу, не мав підстав відступати своє право вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи». Крім того, фактори ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» на час укладення спірних договорів не мали права здійснювати операції з валютою у зв'язку із відсутністю у них відповідної ліцензії.
За таких обставин, позивач просить визнати недійсним договір факторингу № 15 від 28.11.2012, укладений між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс», в частині передачі споживчого кредитного договору № 1003/0308/55-003 від 03.03.2008, підписаного позивачем та ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Омега Банк», а також визнати недійсним договір факторингу від 28.11.2012, укладений між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи», в частині передачі вказаного кредитного договору.
Від представника позивача ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та її представника, позовні вимоги підтримують та просять задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач ПАТ «Омега Банк», ТОВ «ФК «Вектор Плюс» явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Представник відповідача ТОВ «Кредитні ініціативи» Сидорова Ю.В. подала заяву про розгляд справи за її відсутності, просила суд відмовити у задоволенні позову у зв'язку із безпідставністю позовних вимог.
Від представника третьої особи ОСОБА_4 надійшли пояснення, в яких Нацкомфінпослуг просить розглядати справу за відсутності їх представника. Обґрунтовуючи свої пояснення, представник вказує, що ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» внесені до Державного реєстру фінансових установ, як такі, що мають право надавати фінансові послуги.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив наступне.
03.03.2008 між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1003/0308/55-003, за умовами якого позичальник отримав в кредит грошові кошти у сумі 31900 доларів США, строком до 03.03.2018, під 11,90% річних, на споживчі потреби.
28.11.2012 ПАТ «Сведбанк», яке виступило правонаступником ВАТ «Сведбанк», та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» уклали договір факторингу № 15, за умовами якого банк відповідно до умов даного договору відступив фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначених у реєстрі заборгованості боржників, право на вимогу якої належить банку на підставі документації, а фактор шляхом надання фінансової послуги банку набув права вимоги такої заборгованості від боржників та передав банку за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить ціну продажу та в порядку, передбаченому даним договором.
Також 28.11.2012 між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір факторингу, відповідно до якого ТОВ «ФК «Вектор Плюс» відступив ТОВ «Кредитні ініціативи» свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, право на вимогу якої належить ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на підставі документації.
Договори факторингу укладені в письмовій формі, підписані уповноваженими представниками сторін.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), правонаступництва, тощо.
За приписами ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
За умовами статті 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Матеріалами справи підтверджено, що у березні 2008 року між позивачем та ПАТ «Сведбанк» виникли договірні правовідносини, пов'язані з отриманням в кредит грошових коштів.
28.11.2012 між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» укладений договір факторингу № 15, за умовами якого фактору передано право вимоги до позичальника ОСОБА_1 щодо сплати заборгованості за кредитним договором, яке того ж дня ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на підставі договору факторингу від 28.11.2012 відступило відповідачу ТОВ «Кредитні ініціативи».
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що оспорювані договори факторингу суперечать п.2 ст.1 Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг, вимогам пункту 1 Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 № 231 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг», оскільки відповідачі не мали права на придбання права вимоги до фізичної особи, яка не є суб'єктом господарювання.
Відповідно до підпункту «а» пункту 2 статті 1 Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг (Оттава 28.05. 1988 року) визначено, що «договір факторингу» означає договір, укладений між однією стороною (позичальником) та іншою стороною (фактором), відповідно до якого, зокрема, постачальник відступає або може відступати фактору право грошової вимоги, яке випливає з договорів купівлі-продажу товарів, укладених між постачальником та його покупцями (боржниками), крім договорів купівлі-продажу товарів, придбаних в першу чергу для їхнього особистого, сімейного або домашнього використання. Для особистого, сімейного або домашнього використання товари можуть придбавати лише фізичні особи.
Зазначена Конвенція УНІДРАУ про міжнародний факторинг поширюється на випадки, коли грошові вимоги, відступлені згідно з договором факторингу, випливають з договору купівлі-продажу товарів між постачальником та боржником, які здійснюють господарську діяльність на території різних держав.
Згідно з п. 1 Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, від 03.04.2009 № 231 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг», держкомісія постановила віднести до фінансової послуги факторингу, зокрема, операції з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів), пов'язані з набуттям відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників - суб'єктів господарювання за договором, на якому базується таке відступлення.
З тексту розпорядження вбачається, що таке було прийнято Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України на виконання повноважень, передбачених п. 6 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», за яким держкомісія уповноважена давати висновки про віднесення операцій до того чи іншого виду фінансових послуг.
Аналізуючи наведені положення розпорядження, суд доходить висновку, що Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України в межах наданих повноважень віднесла певні операції з фінансовими активами до фінансової послуги факторингу. З тексту розпорядження не вбачається, що перелік таких операцій є виключним, та усі інші операції з фінансовими активами, у тому числі з набуття відступленого права грошової вимоги до боржника - фізичної особи, не вважаються фінансовою послугою факторингу.
Разом з тим, частиною 5 ст. 5 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», встановлена спеціальна норма, що регулює виключно порядок надання послуг з факторингу. Вказаною нормою законодавець закріпив, що фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та цього Закону.
Ні Цивільний кодекс України, ні Закон «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» не містить заборони відступлення кредитором права вимоги за кредитним договором іншій особі до фізичної особи, що не є суб'єктом підприємницької діяльності.
Крім того, за постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013 п.1 Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 231 від 03.04.2009 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг» визнано нечинним та таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили.
Відтак, посилання позивача на вказані підстави недійсності оспорюваного правочину не є обгрунтованими.
Також позивач вказав, що оспорювані правочини вчинені ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» без відповідних ліцензій.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом.
Пунктом 11 ст. 4 зазначеного Закону встановлено, що до фінансових послуг відноситься послуги факторингу. Також статтею 34 Закону чітко зазначено перелік видів діяльності, які потребують ліцензування, до такої діяльності надання факторингу не відноситься.
З матеріалів справи вбачається, що 16.11.2012 ТОВ «ФК «Вектор Плюс» отримало свідоцтво про реєстрацію фінансової установи, видане Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, серія ФК № 357, та має право надавати фінансові послуги з факторингу та надання фінансових кредитів за рахунок власних коштів.
ТОВ «Кредитні ініціативи» внесене до Державного реєстру фінансових установ 22.09.2008 та отримало свідоцтво серії ФК №214 про реєстрацію фінансової установи.
З огляду на викладене, посилання позивача на те, що оспорювані правочини вчинені відповідачами без генеральної валютної ліцензії, суд не приймає до уваги, оскільки ліцензія на здійснення операцій з валютними цінностями необхідна при укладенні кредитного валютного договору, а в даному випадку були укладені договори факторингу про передачу права вимоги за кредитним договором.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у зв'язку із їх недоведеністю.
З викладеного, керуючись ст.ст. 1-19, 23,76-113, 128-132, 223, 259, 263, 264, 265, 268, 280-283 ЦПК України, -
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) до Публічного акціонерного товариства «Омега-Банк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 18-в, код ЄДРПОУ 19356840), Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Щорса, буд. 31, код ЄДРПОУ 38004195), Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 21, код ЄДРПОУ 35326253), третя особа: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (місцезнаходження: м. Київ, вул. Б.Грінченка, буд. 3, код ЄДРПОУ 38062828), про визнання правочинів недійсними недійсним.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Ю. Тітов