Справа № 755/5572/18
"11" квітня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва
в складі : головуючого судді Галагана В.І.,
за участю секретаря Ламбуцької Т.О.,
розглянувши у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Дніпровський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, про встановлення факту, що має юридичне значення,
ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, в якій просила встановити факт того, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Донецьк, мотивуючи заявлені вимоги тим, що вона є дружиною ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Донецьку, однак отримати свідоцтво про смерть чоловіка неможливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, з цих причин Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції в м. Києві було відмовлено заявнику у видачі свідоцтва про смерть.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 11 квітня 2018 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено проводити у порядку спрощеного провадження без виклику учасників судового розгляду.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд, приходить до наступного.
Як визначено в статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
Письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. (ч. 1 ст. 95 Цивільного процесуального кодексу України).
Як убачається з матеріалів справи, заявник ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є дружиною ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджено свідоцтвом про шлюб, виданим Київським відділом райвиконкома РАЦС м. Донецьк від 26.09.1981 року.
16.03.2018 року «Республиканское бюро судебно-медицинской экспертизы ДНР» м. Донецьк, видано лікарське свідоцтво про смерть НОМЕР_1 відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, датою смерті зазначено - ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Донецьк.
За даними свідоцтва про смерть, виданого «Киевским отделом записи актов гражданського состояния г. Донецка Государственной Регистрационной Палаты Министерства юстиции Донецкой Народной Республики» від 16.03.2018 року, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, помер ІНФОРМАЦІЯ_4.
За змістом ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» № 2398-УІ від 01 липня 2010 року, державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи з певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі встановлення у судовому порядку факту смерті. Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого.
Відповідно до п. 1 Розділу І Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 жовтня 2000 року № 52/5, державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.
Пунктом 1 глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні передбачено, що підставою для проведення державної реєстрації смерті є лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о), фельдшерська довідка про смерть (форма №106-1/о).
Указом Президента України від 14 листопада 2014 року № 875/2014 уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 04 листопада 2014 року «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях», яким зобов'язано КМУ вжити заходів щодо припинення на окремих територіях у районі проведення антитерористичної операції в Донецькій і Луганській областях діяльності державних підприємств, установ та організацій, їх філій (відділень), представництв.
Законом України № 1680-VII «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» надано особливий статус територій, які не контролюють сили АТО.
Згідно з цим законом в окремих районах Донецької та Луганської областей на період дії особливого порядку місцевого самоврядування діє з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ст. 2). Перелік районів і населених пунктів, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, визначений рішенням Верховної Ради України. Відповідна постанова була прийнята 17 березня 2015 року.
Згідно статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупованою територією визначається: сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій; внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; повітряний простір над територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини.
Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Внаслідок цих обставин отримання свідоцтва про смерть в органах РАЦС Міністерства юстиції України є неможливим, а єдиним шляхом його отримання та захисту прав родичів та спадкоємців померлого є звернення до суду за встановленням факту, що має юридичне значення.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» підставою для про ведення державної реєстрації смерті є рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справах проти Туреччини (зокрема, «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia») зроблено висновок, що документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватися разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справ.
На підставі вищевикладених документів, Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану було відмовлено заявнику у державній реєстрації смерті ОСОБА_2.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що у заявника є перешкоди в отриманні реєстрації смерті її чоловіка ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Донецьку, оскільки свідоцтво про смерть, видане органом, передбаченим на тимчасово окупованій території, є недійсними і не створює правових наслідків на території України.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1, заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції в м. Києві про встановлення факту смерті є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись Правилами державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України 18 жовтня 2000 року № 52/5, Указом Президента України від 14 листопада 2014 року № 875/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 04 листопада 2014 року «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях», ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», ст.ст.89, 95, 258, 259, 263-265, 317, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1, заінтересована особа: Дніпровський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.
Встановити факт того, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянин України, помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Донецьку.
Рішення допустити до негайного виконання.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.
Повний текст рішення складено 11 квітня 2018 року.