Справа № 755/11414/16-ц
"05" квітня 2018 р. Дніпровський районного суду м. Києва
головуючого-судді Гончарука В.П.
при секретарі Красновій І.В.
ухвалу постановлено за відсутності сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву позивача ОСОБА_1 в рамках цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-
В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Позивач звернулася з заявою про забезпечення позову, а саме накласти арешт на все нерухоме майно, що належить відповідачу.
Обґрунтуванням необхідності вжиття заходів забезпечення позову позивач вважає, що існують ризики відчуження відповідачем належного йому майна на користь третіх осіб, що може істотно ускладнити чи навіть унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову. Накладання арешту на майно відповідача забезпечить можливість реалізації судового рішення по справі.
Розглянувши заяву, всебічно та повно дослідивши доводи позивача, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь - якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до вимог ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Частиною 3 ст. 152 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено судам, що
забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4ст.151 ЦПК України), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Розглядаючи таку заяву суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Суд дослідивши заяву про забезпечення позову, матеріали справи дійшов висновку, що заява підлягає задоволення, так як невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити виконання судового рішення.
Керуючись ст.ст. 149- 153 ЦПК України, суд, -
Клопотання позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.
Накласти арешт на все нерухоме майно відповідача ОСОБА_2 де б воно не знаходилося і з чого б не складалося та заборону на вчинення будь-яких дій щодо відчуження вказаного майна.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1, адреса: 67708, АДРЕСА_1.
Відповідач - ОСОБА_2 ІПН НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_2 (гуртожиток).
Копію ухвали суду направити до ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві -для виконання.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та підлягає негайному виконанню, а її оскарження не зупиняє її виконання.
Ухвала є обов'язковою на всій території України та може бути пред'явлена до примусового виконання протягом 3 (трьох) років в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, а у разі розгляду заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи - протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали до Апеляційного суду міста Києва в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.
Суддя: