Справа № 755/4472/18
"11" квітня 2018 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , секретар судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві скаргу ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 , на бездіяльність слідчого у рамках кримінального провадження унесеного до ЄРДР за № 12017100040017250, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений Кримінальним процесуальним Кодексом України строк,
ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 , звернувся зі скаргою до слідчого судді цього місцевого суду, в порядку ст. 303 КПК України, на бездіяльність слідчого, у рамках вказаного кримінального провадження, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений Кримінальним процесуальним Кодексом України строк, оскільки після отримання суб'єктами оскарження його клопотання, що було подане, у порядку ст. 220 КПК України, останнє, у строки регламентовані вказаною статтею зазначеного Кодексу, не розглянуто.
Сторони у судове засідання будучи повідомленими про нього згідно положень ст. 135 КПК України, не з'явилися, від ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, тож слідчий суддя беручи до уваги положення ст.ст. 22, 26 даного Кодексу в частині того, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом та норми його ч. 3 ст. 306, яка регламентує, що неявка суб'єкта оскарження не перешкоджає розгляду провадження, з урахуванням строків розгляду скарг даного типу, вважає за можливе, у даному конкретному випадку, перейти до розгляду скарги по суті та дослідивши матеріали судового провадження, приходить до наступного.
Щодо підсудності скарги.
Відповідно до встановлених кримінальним процесуальним законом правил підсудності скарги подаються до суду за місцем фактичного знаходження (розташування) органу дії, рішення чи бездіяльність якого оскаржується.
Згідно п. 6 листа ВССУ від 09.11.2012 № 1640/0/4-12 «Про деякі питання порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування» слідує, що з метою однакового застосування всіма судами загальної юрисдикції кримінального процесуального законодавства та уникнення неоднозначного тлумачення норм права судам слід звернути увагу на те, що у випадку якщо скарга не відповідає вимогам закону, слідчий суддя виносить ухвалу про повернення скарги. Скарга не відповідає вимогам закону, якщо: … 2) вона не підлягає розгляду в цьому суді, тобто подана з порушенням правил підсудності, встановлених ст. 218 КПК…
З п. 2 Положення про органи досудового розслідування Національної поліції України затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.07.2017 № 570 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 липня 2017 р. за № 918/30786, органами досудового розслідування є: 1) Головне слідче управління Національної поліції (далі - ГСУ); 2) слідчі управління головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях та місті Києві (далі - слідчі управління); 3) слідчі відділи (відділення) територіальних (відокремлених) підрозділів поліції.
Системний аналіз положень п. 8 ч. 1 ст. 3 КПК, вказує, що керівник органу досудового розслідування - начальник Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу, відділення органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України та його заступники, які діють у межах своїх повноважень та ч. 1 ст. 38 КПК у своїй сукупності вказують на те, що органами досудового розслідування є: 1) слідчі підрозділи (Головне слідче управління, слідче управління, відділ, відділення) органів Національної поліції України, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів державного бюро розслідувань; 2) підрозділ детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України.
Іншими словами, органом досудового розслідування в конкретному кримінальному провадженні є не сам правоохоронний орган, до складу якого входить відповідний підрозділ (Національна поліція України, Служба безпеки України, Національне антикорупційне бюро України), а його підрозділ (управління, відділ).
Підставою для визначення територіальної юрисдикції суду першої інстанції при їх розгляді є постанова керівника відповідного органу досудового розслідування про створення слідчої групи, в якій визначено місце проведення досудового розслідування.
У цій ситуації, згідно даних скарги оскаржується бездіяльність Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві, яке знаходиться фактично у Дніпровському районі м. Києва.
Що указує на те, що вимоги ст. 218 КПК України, як про те указано у зазначеному листі ВССУ дотримані.
А ні діючий КПК України, а ні Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 № 2147-VIII не містять у собі прямих застережить на те, що скарги у порядку ст. 303 КПК України розглядаються слідчим суддею місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться (зареєстрований) орган досудового розслідування як юридична особа та, якщо у разі якщо фактичне місцезнаходження структурного підрозділу органу досудового розслідування відрізняється від зареєстрованого місцезнаходження органу досудового розслідування як юридичної особи, обшук проводиться виключно на підставі ухвали слідчого судді місцевого суду за зареєстрованим місцезнаходженням органу досудового розслідування як юридичної особи, на відміу від заходів забезпечення кримінального провадження (ст. 132 КПК України), чи обшуку (ст. 234 КПК України).
Рішенням ЄСПЛ від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
Як наслідок, виходячи з того, що концепція якості закону, зокрема пов'язана з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні, а відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону», та у разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід, слід дійти висновку про дотримання вимог законодавства з даного питання, адже вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
Особа не може бути жертвою колій діючого законодавства, або ж системних змін законодавства у питанні підслідності через те, що національне законодавство припустило неоднозначне та множинне тлумачення прав та обов'язків осіб.
Вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи, з урахуванням того, що національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для особи підхід.
Щодо скарги по суті.
Відповідно до ст. 220 КПК України, клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Також Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод», Першого протоколу та протоколів 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (п. 1) Україна визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
У п. 33 Рішення ЄСПЛ у справі «Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands» від 27.10.1993 року та у п. 38 Рішення ЄСПЛ у справі «Аnkel v. Switzerland» від 23.10.1996 року закріплено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
У п. 134 Рішення ЄСПЛ «Генадій Науменко проти України», п. 168 рішення у справі «Айдин проти Туреччини», п. 75 «Афанасьєв проти України», п. 207 рішення у справі «Ічаба проти Швейцарії» та багатьох інших рішеннях ЄСПЛ встановлено, що засіб правового захисту відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод («Право на ефективний засіб правового захисту») повинен бути ефективним на практиці, як і в теорії, у тому сенсі, що користуванню засобами захисту не повинно чинитися перешкод діями або бездіяльністю органів влади держави.
У цьому випадку, як убачається з матеріалів провадження суб'єктом оскарження було отримано клопотання особи, яка подала скаргу, яке нею було подано, у порядку ст. 220 КПК України, однак, на цей час, у особи, що подала скаргу відомості про результати розгляду зазначеного клопотання суб'єктом оскарження відсутні.
Суб'єкт оскарження будучи вільним у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений КПК України, правом на надання письмових заперечень до суду, з зазначенням належних та допустимих доказів, у розумінні ст.ст. 84-86 КПК України, які б в той чи інший спосіб спростовували або ж підтверджували доводи особи, що подала скаргу, не скористався.
Тобто, строк регламентований ст. 220 КПК України при розгляді вказаного клопотання заявника є порушеним, що вказує на те, що, у цій справі, заявнику у користуванні засобами захисту чиняться перешкоди бездіяльністю органів влади держави, що є неприпустимим.
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
За таких обставини, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, які йому відомі, на час розгляду скарги, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що скарга підлягає задоволенню шляхом зобов'язання вчинити дію за клопотанням згідно ст. 220 КПК України, так як такий спосіб захисту порушених прав є єдино ефективним засобом юридичного захисту в національному органі у світлі норм ст. 307 даного Кодексу.
Запропонований особою, яка подала скаргу спосіб захисту порушених прав не кореспондується з нормами ст.ст. 40, 307 КПК України, а тому застосований бути не може, так як не може сприйматися, як ефективний, бо статтею 307 вказаного Кодексу не передбачений.
Керуючись ст. ст. 1-29, 84-86, 91-94, 110, 220, 223, 224, 303-307, 309, 310, 369-372, 376 КПК України слідчий суддя
Скаргу - задовольнити.
Зобов'язати слідчого Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві, який здійснює досудове розслідування у рамках кримінального провадження унесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12017100040017250, вчинити одну з дій передбачених ст. 220 КПК України (клопотання задовольнити або відмовити у його задоволенні шляхом постановлення умотивованої постанови) за клопотанням ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 , від 05.03.2018 (надійшло до УП, згідно даних УДППЗ «Укрпошта» 12.03.2018) в строки визначені ст. 220 даного Кодексу та з урахуванням положень ст. 28 КПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає та є обов'язковою до виконання на всій території України.
Слідчий суддя: ОСОБА_1