12 квітня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/333/18
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді: Кисильової О.Й.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулася до суду із адміністративним позовом до Херсонського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області (далі-відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним рішення відповідача, оформлене протоколом від 23.10.2017 року № 52 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати відповідача призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з врахуванням заробітної плати для обчислення пенсії, всього стажу роботи, зазначеного у трудовій книжці, періоду навчання, як не працюючому пенсіонеру, з підвищенням розміру пенсії відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з дати звернення - 24.07.2017 року.
Ухвалою від 14.02.2018 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Суд, розглянувши клопотання представника відповідача, на підставі статті 52 КАС України допустив у справі процесуальне правонаступництво, замінивши Херсонське об'єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.
Таким чином, відповідачем у даній справі є Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. У червні 1999 року позивач виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, де перебуває на консульському обліку посольства України. 24.07.2017 року представник позивача звернувся до Херсонського об'єднаного УПФУ Херсонської області із заявою про призначення пенсії за віком, додавши всі необхідні для цього документи. 23.10.2017 року відповідач прийняв рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком, яке оформлене протоколом № 52, зазначивши підставою те, що у паспорті ОСОБА_1 відсутні дані про місце проживання позивача, а та заява про призначення пенсії повинна подаватися за місцем проживання заявника. ОСОБА_1 вважає протиправною відмову відповідача у зв'язку із наступним. У заяві про призначення пенсії позивач просила пенсійний орган здійснити запити щодо отримання довідок про її заробітну плату, довідки про навчання, інших недостатніх для призначення пенсії документів, врахувати найвигідніший період, що, на думку позивача, є обов'язком відповідача, який останнім не виконано. Стосовно відсутності документу про зміну прізвища з дівочого "Баум" на після шлюбне "Кравець" позивач зазначає, що відмітка у трудовій книжці про зміну прізвища на підставі свідоцтва про шлюб, яка завірена печаткою установи, є достатнім для того, щоб вважати вказану зміну дійсною та, відповідно, врахувати до загального страхового стажу позивача період навчання у медичному училищі з 01.09.1971 року по 26.06.1974 року. Також позивач зауважує, що у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання до держави Ізраїль у неї наявний лише паспорт громадянина України для виїзду за кордон. Місце проживання особи не може слугувати критерієм реалізації конституційних прав та свобод громадянина України. На підставі викладеного, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач надіслав відзив на позовну заяву, відповідно до якого ГУ ПФУ в Херсонській області не погоджується з вимогами позивача, з огляду на наступне. 24.07.2017 року ОСОБА_1 через свого представника подала заяву про призначення пенсії, додавши такі документи: завірену копію паспорту громадянина України для виїзду за кордон від 09.04.1999 року з відміткою про постійне місце проживання в країні Ізраїль; копію ідентифікаційного номеру, трудову книжку, копію довіреності, копію паспорта довірителя. Відповідно до записів у наданій трудовій книжці, страховий стаж ОСОБА_1 складає 24 року 08 місяців 8 днів. Період навчання з 01.09.1971 року до 26.06.1974 року в Херсонському медичному училищі не підлягає зарахуванню у зв'язку з відсутністю документу про зміну прізвища позивача з "Баум" на "Кравець". Крім того, при зверненні за призначенням пенсії відповідно до п. 2.9 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", заявник повинен подати паспорт або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік. Згідно із п. 2.23 Порядку № 22-1 документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У доданій до заяви копії паспорту громадянина України для виїзду за кордон відсутні дані про місце проживання позивача на території України, зокрема, в м. Херсоні, натомість паспорт містить відмітку про взяття на консульський облік в Посольстві України в Державі Ізраїль, що не відповідає вимогам п. 2.9 Порядку № 22-1. Отже, відповідач зазначає, що вказаний паспорт надає право тільки на легальний перетин державного кордону, на відміну від паспорту громадянина України, який надає право користуватися своїми правами та обов'язками на території держави. Також відповідач вважає, що під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Однак, після скасування Конституційним Судом України (рішення від 07.10.2009 року № 25-рп/2009) норм, що регулювали виплату пенсій за кордоном, законодавча база не приведена у відповідність до норм чинного законодавства та не прийнято нових норм, які б врегульовували дані правовідносини. Відтак, правові підстави для виплати пенсії за віком, як пенсіонерам, які мешкають за кордоном, відсутні, а призначення або поновлення вказаних пенсій призведе до надання привілеїв для даного кола осіб (пенсіонерів). Посилаючись на викладені обставини, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Пунктом 2 частинами 1 статті 263 КАС України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи, зокрема, щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Заявами по суті справи є позов та відзив.
Таким чином, суд розглядає адміністративну справу у письмовому провадженні без повідомлення її учасників.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
Відповідно до Диплому щ-1 № 330118, виданому 26.06.1974 року, реєстраційний №92, ОСОБА_2 у 1971 року поступила до Херсонського медичного училища, яке закінчила 1974 році, отримавши спеціальність медичної сестри.
Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 має такий трудовий стаж:
- 01.07.1974 року - зарахована на посаду медсестри терапевтичного відділення лікарні на ст. Херсон Одесько-Кишенівської залізної дороги.
Одесько-Кишенівська залізна дорога перетворена на Одеську залізну дорогу;
- 24.07.1982 року - звільнена за власним бажанням за ст. 38 КЗпП УРСР;
- 20.08.1982 року - прийнята на посаду медсестри поліклініки № 3 лікарні Комсомольського району міста Херсона;
- 01.10.1986 року - переведена на посаду медсестри терапевтичного кабінету поліклініки № 3;
- 10.12.1987 року - переведена на посаду медсестри дільничної там же;
- 01.01.1998 року - лікарня перейменована на лікарню ім. А. і О. Тропіних;
- 03.04.1999 року - звільнена за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України.
У червні 1999 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4, яка проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, де з 10.02.2006 року перебуває на консульському обліку в Посольстві України в Державі Ізраїль.
Відповідно до паспорту громадянина України для виїзду за кордон позивач 10.02.2006 року прийнята на консульський облік в Посольстві України в Державі Ізраїль (м. Хайфа).
24.07.2017 року довірена особа позивача подала до Херсонського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області заяву про призначення пенсії, у графі "місце реєстрації" зазначено - АДРЕСА_1 (знята з реєстрації у 1999 році), у графі "місце проживання" - Ізраїль, АДРЕСА_2.
Згідно із заявою від 24.07.2017 року ОСОБА_1 просить у пенсійного органу призначити пенсію за віком, як непрацюючій особі, якій раніше пенсія чи інші виплати не призначались, а також здійснити запити відповідно до записів у трудовій книжці для отримання довідок по заробітній платі для обчислення пенсії, довідок про перейменування (реорганізацію) підприємств та довідку про навчання, інших недостатніх для призначення пенсії документів.
Як вбачається із заяви від 24.07.2017 року розділ "Розписка-повідомлення" до заяви позивачем додано наступні документи: довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру від 29.06.2017 року, НОМЕР_1, трудова книжка або документ про стаж від 10.07.1974 року, довіреність від 05.05.2017 року №315/17, паспорт довіреної особи АЕ 0451999, пам'ятка пенсіонеру від 24.07.2017 року.
Також у розділі "Розписка-повідомлення" заяви від 24.07.2017 року відповідач визначив документи, яких недостатньо для призначення позивачу пенсії, а саме: диплом (свідоцтво, атестат) про навчання, довідка про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 року, встановлено строк надання документів - 24.10.2017 року.
23.10.2017 року на засіданні комісії для розгляду питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій відповідно до чинного законодавства України про пенсійне забезпечення, розглянуто заяву позивача та прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком за відсутності встановленого документу, що засвідчує місце проживання (реєстрації) особи на території України. Дане рішення оформлене протоколом № 52.
Комісією встановлено, що страховий стаж ОСОБА_1 складає 24 роки 08 місяців 8 днів, період навчання з 01.09.1971 року до 26.06.1974 року - не зараховано у зв'язку з відсутністю документу про зміну прізвища з "Баум" на "Кравець".
Надаючи оцінку законності відмови відповідача у призначенні позивачу пенсії за віком, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.
Право громадянина на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом закріплене у статті 46 Конституції України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Пунктом "д" частини 3 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі-Закон № 1788-XII ) передбачено, що до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Частиною 1 статті 26 Закону № 1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Разом з тим, абзацом третім частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV визначено, що до досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки ІНФОРМАЦІЯ_6 і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року.
Згідно із частиною 1 статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (ч. 3 ст.44 Закону № 1058-IV).
Пунктом 2 частини 1 статті 49 Закону № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється, зокрема, на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до статті 51 Закону № 1058-IV у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Конституційний Суд України у рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Отже, зазначені положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України зазначеного Рішення.
У свою чергу, у рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що оспорюваними нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
Згідно із ч. 2 ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 року № 1382-IV реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Таким чином, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.
Аналогічна правова позиція викладена Європейським судом з прав людини у рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07.02.2014 року, та є джерелом права відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України
25.11.2005 року № 22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 року № 13-1 (далі - Порядок № 22-1).
Пунктом 1.1 Порядку № 22-1 встановлено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).
За приписами пункту 2.1 Порядку № 22-1 документи, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637; для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію (п. 2.23 Порядку № 22-1).
Пунктом 2.9 Порядку № 22-1 передбачено, що особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).
Відповідно до пункту 3.3 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, надає, зокрема, допомогу особам, зазначеним у пунктах 1.1 і 1.2 розділу I цього Порядку, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії.
У статті 5 Закону України "Про громадянство України" від 18.01.2001 року № 2235-III наведено вичерпний перелік документів, які підтверджують громадянство України, серед яких, зокрема, паспорт громадянина України та паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Суд зауважує, що вказані документи підтверджують один і той же факт - наявність громадянства, та не вирізняються за пріоритетністю або призначенням.
Таким чином, суд вважає, що місце проживання особи не визначає обсяг її конституційних прав та свобод, відтак право громадянина на одержання пенсії не може бути обмеженим такою умовою, як постійне проживання в Україні.
Крім того, законодавством встановлено обов'язок пенсійного органу щодо витребування документів в установ та організацій, які заявник з тих чи інших причин не може надати, з метою з'ясування певних обставин та фактів для призначення пенсії, про що й було заявлено клопотання позивача у поданій заяві про призначення пенсії.
Отже, з урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку про подання представником позивача до пенсійного органу всього переліку документів, необхідних для нарахування пенсії.
Варто відмітити, що на внутрішній сторінці обкладинки трудової книжки позивача, міститься запис "Фамилия изменена на "Кравец" на основании свидетельства о браке І-КГ № 327965, выдано гор. отдел. ЗАГС г. Херсона 03.11.1979 г. Ст. ин. о/к". Вказаний напис завірено печаткою "Лікарні ст. Херсон". На першій сторінці трудової книжки у графі "Фамилия" запис "Баум" перекреслений та вчинено запис "Кравець".
Таким чином, дані записи трудової книжки свідчать про зміну прізвища позивача із "Баум" на "Кравець" унаслідок укладання шлюбу та є достатніми для підтвердження факту зміни прізвища.
Отже, суд не погоджується із доводами відповідача про те, що оскільки відсутній документ про зміну прізвища, то період навчання позивача в Херсонському медичному училищі з 01.09.1971 року по 26.06.1974 року не можна враховувати до загального стажу роботи, так як запис у трудовій книжці підтверджує таку зміну.
Як зазначено вище, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 на день звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії (24.07.2017 року) досягла віку 60 років та 8 місяців, мала стаж роботи більше 15 років, та звернулася із заявою до 31.12.2017 року, дотримавшись таким чином вимог абзацу першого частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV, яка визначає умови для призначення пенсії за віком.
За приписами частини 3 статті 29 Закону № 1058-IV жінкам, які народилися у період по 31 грудня 1961 року, після виходу на пенсію встановлюється підвищення розміру пенсії, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, в розмірі 2,5 відсотка за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з 55 років до досягнення ними 60-річного віку, за умови, що до цього їм не призначалася будь-яка пенсія.
Позивач народилася у період до 31.01.1961 року та їй не була призначена будь-яка пенсія, а тому розмір її пенсії повинен обчислюватися із урахування вимог частини 3 статті 29 Закону № 1058-IV.
За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком з врахуванням вимог ч. 3 ст. 29 Закону № 1058-IV, починаючи з дати звернення до відповідача - з 24.07.2017 року.
Згідно із частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірності свого рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу.
З огляду на викладене вище, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 242-246, 250, 255, 382 КАС України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним рішення Херсонського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області, оформлене протоколом від 23.10.2017 року № 52 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, адреса місцезнаходження: м. Херсон, вул. 28 Армії, 6) призначити та виплатити ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2, місце проживання: Ізраїль, АДРЕСА_2) пенсію за віком, починаючи з 24.07.2017 року, з урахуванням стажу роботи, зазначеного у трудовій книжці та періоду навчання з 01.09.1971 року до 26.06.1974 року, як не працюючому пенсіонеру, з підвищенням розміру пенсії відповідно до частини третьої статті 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2, місце проживання: Ізраїль, АДРЕСА_2) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, адреса місцезнаходження: м. Херсон, вул. 28 Армії, 6).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Кисильова О.Й.
кат. 10.2.4