м. Вінниця
10 квітня 2018 р. Справа № 802/709/18-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б. розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради (місцезнаходження: 21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 50) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради (місцезнаходження: 21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 50) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що з грудня 2105 року він є пенсіонером МВС. 15 лютого 2006 року ОСОБА_1 був внесений до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги відповідно до Закону України "Про міліцію". Однак, 07 листопада 2015 року Управління соціального захисту населення (Правобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради виключило позивача з Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги. ОСОБА_1 звернувся до Управління соціального захисту населення (Правобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради з відповідним зверненням про поновлення в Єдиному державному автоматизованого реєстрі осіб, які мають право на пільги.
Листом від 10 січня 2018 року відповідач повідомив, що ОСОБА_1 з 07 листопада 2015 року втратив право на пільги відповідно до набрання чинності Закону України "Про національну поліцію", положеннями якого такі пільги не передбачено.
Відтак, на думку позивача такі дії є неправомірними, оскільки порушують його законне право на отримання пільги.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 07 березня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
28 березня 2018 року на адресу Вінницького окружного адміністративного суду від Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради надійшов відзив на позовну заяву. У якому зазначено, що ОСОБА_1 перебував на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, як пенсіонер МВС за вислугою років, з 15 лютого 2006 року. Відповідно до ч. 4 ст. 22 Закону України "Про міліцію", який втратив чинність 07 листопада 2015 року ОСОБА_1 користувався пільгами, а саме: "працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-відсоткова знижка плати за користування житлом та комунальними послугами, за паливо в межах норм, встановлених законодавством". Пунктом 1 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" у Законі України "Про міліцію" ч. 7 ст. 22 викладено у наступній редакції: "Установити, що пільги, передбачені частинами 4,5 та 6 цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України".
04 червня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 389 (набрала чинності 1 липня 2015 року), якою затверджено Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї. Відповідно до п. 2 вказаного Порядку його дія поширюється, зокрема, на осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із Законом України "Про міліцію" (у тому числі звільнені із служби за віком, хворобою або вислугою років працівники міліції). Однак, п. 1 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VІІІ втратив чинність на підставі Закону України "Про національну поліцію" № 580-VIII від 02 липня 2015 року.
Таким чином особи, які мали право на пільги згідно із Законом України "Про міліцію" (звільнені із служби за віком, хворобою або вислугою років, працівники міліції, особи начальницького складу податкової міліції, особи рядового, і начальницького складу кримінально-виконавчої служби, діти (до досягнення повноліття) працівників міліції, осіб начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби, загиблих або померлих у зв'язку з виконанням службових обов'язків, непрацездатні члени сімей, які перебували на їх утриманні з 07 листопада 2015 року втратили право пільги. Згідно з абзацом 2 п. 15 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" (у редакції Закону від 23 грудня 2015 року №900-УІІІ) за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Але пільги на оплату за користування житлом та комунальними послугами, за паливо Законом України "Про Національну поліцію" не передбачено, як це було визначено Законом України "Про міліцію".
Частиною 2 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що справи визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову виходячи з наступного.
З грудня 2105 року ОСОБА_1 є пенсіонером МВС.
15 лютого 2006 року ОСОБА_1 був внесений до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги відповідно до Закону України "Про міліцію".
Відповідно до ч. 4 ст. 22 Закону України "Про міліцію" ОСОБА_1 користувався пільгами, а саме: "працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-відсоткова знижка плати за користування житлом та комунальними послугами, за паливо в межах норм, встановлених законодавством".
05 січня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Управління соціального захисту населення (Правобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради з відповідним зверненням у якому, зокрема, просив поновити з 01 липня 2015 року право на отримання 50 % пільги по оплаті житлово-комунальних послуг та палива
Листом від 10 січня 2018 року відповідач повідомив, що відповідно до п. 1 та 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про національну поліцію" з 07 листопада 2015 року втратив чинність Закону України "Про міліцію". Таким чином, особи, які мали право на пільги згідно із Законом України "Про міліцію" з 07 листопада 2015 року втратили право на пільги.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Правовий і соціальний захист працівників міліції та їх пенсійне забезпечення на час виникнення спірних правовідносин було врегульовано Законом України "Про міліцію", та з 07 листопада 2015 року Законом України "Про Національну поліцію".
Згідно з частинами 1 та 2 статті 22 Закону України "Про міліцію" держава гарантує працівникам міліції соціальний захист. Працівники міліції користуються пільгами при розподілі житла, встановленні квартирних телефонів, влаштуванні дітей у дошкільні заклади, вирішенні інших питань соціально-побутового забезпечення у порядку, передбаченому законодавством України.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 Закону України "Про міліцію", в редакції, чинній на час призначення позивачу спірної пільги, працівникам міліції та членам їх сімей надавалась 50-відсоткова знижка по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива.
Згідно з ч. 6 ст. 22 Закону України "Про міліцію" за працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги згідно з цим Законом.
Пунктом 12 розділу ІІ Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року частину шосту та сьому статті 22 Закону України "Про міліцію" викладено у такій редакції: "За працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги згідно з цим Законом. Пільги, передбачені частинами четвертою, п'ятою цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України".
Надалі, Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року внесені зміни в Закон України "Про міліцію" і ч. 7 ст. 22 Закону викладена у новій редакції, згідно якої пільги, передбачені частинами четвертою, п'ятою та шостою цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до вказаного Закону від 28 грудня 2014 року Кабінетом Міністрів України 04 червня 2015 року прийнято постанову № 389, яка набрала чинності 01 липня 2015 року та якою затверджено Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї.
Вказаним Порядком визначено механізм реалізації права на отримання пільг з оплати послуг за користування житлом (квартирна плата, плата за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), комунальних послуг (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів), паливом, скрапленим газом, телефоном, а також послуг із встановлення квартирних телефонів (далі - пільги) залежно від середньомісячного сукупного доходу сім'ї осіб, які мають право на пільги згідно із законодавчими актами.
Згідно пункту 2 цього Порядку (у редакції, на час виникнення спірних правовідносин) дія останнього поширювалась на осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно положень Закону України "Про міліцію".
Постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 27 січня 2016 року до пункту 2 зазначеного Порядку було внесено зміни та слова "Про міліцію" (звільнені із служби за віком, хворобою або вислугою років працівники міліції, особи начальницького складу податкової міліції, особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби; діти (до досягнення повноліття) працівників міліції, осіб начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби, загиблих або померлих у зв'язку з виконанням службових обов'язків, непрацездатні члени сімей, які перебували на їх утриманні), виключено.
З набранням чинності Законом України №76-VIII внесено зміни до Закону України "Про міліцію", за змістом яких право на отримання працівниками міліції та членами їх сімей, а також працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, 50-відсоткової знижки плати за користування житлом та комунальними послугами, за паливо збережено, за змістом і колом осіб не звужено.
Між тим, законодавцем встановлено умову, за наявності якої вказана пільга призначається, а саме: якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу. Кабінетом Міністрів України на виконання зазначеної норми закону затверджено механізм реалізації права на отримання зазначеного виду пільг, яким врегульовано в тому числі види доходів, які враховуються до складу сукупного доходу сім'ї пільговика.
Надалі, починаючи з 07 листопада 2015 року у зв'язку з набуттям чинності Законом України "Про Національну поліцію" втратив чинність Закон України "Про міліцію", відповідно до статті 22 якого позивач мав право на 50-процентну знижку по оплаті комунальних послуг жилої площі, опалення, електроенергії за встановленими нормами.
Приписами абз. 2 п. 15 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" (у редакції на час виникнення спірних відносин) за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.
Отже, проаналізувавши зміст Закону України "Про Національну поліцію", суд вважає, що даний Закон не містить норм, які б передбачали пільги на житлово-комунальні послуги.
Суд звертає увагу позивача на правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні "Великода проти України" від 03 червня 2014 року, в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що 20 лютого 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду за результати розгляду зразкової справи прийняв рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до управління соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своєму рішенні зазначив, що оскільки саме пільги на оплату житлово-комунальних послуг в Законі України "Про Національну поліцію" не передбачені, відсутні встановлені законом підстави для поновлення позивачу пільг, на які він мав право і якими користувався відповідно до статті 22 Закону України "Про міліцію", у зв'язку з чим дії Управління соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області щодо припинення виплати позивачу з 1 листопада 2015 року нарахування пільг на житлово-комунальні послуги є правомірними.
Крім того, Закон України від 28 грудня 2014 року №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", яким внесено зміни в Закон України "Про міліцію", стосовно пільг неконституційним не визнавався.
Зазначене рішення Верховного Суду набирає законної сили в порядку, передбаченому КАС України.
Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, що є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову.
Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень ст. 139 КАС України відсутні.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1);
Департамент соціальної політики Вінницької міської ради (місцезнаходження: 21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 50, код ЄДРПОУ 38782790).
Копію рішення у повному обсязі сторони можуть одержати: 10.04.2018
Суддя Мультян Марина Бондівна